Привид - Ю. Несбе

Вісім.

Нові постріли. Сухий тріскіт паркету, шматованого кулями. Вони не були паралізовані до того стану, коли людина втрачає здатність до дії. Харрі почекав. А потім почув: кашель. Так кашляють тоді, коли вже незмога стримуватися, бо сльозогінний газ уражує очі, ніс та легені.

П’ять.

Харрі рвучко підняв автомат угору і вистрелив у сіро-білий туман. Почув короткі пружкі кроки. Так звучать кроки, коли хтось біжить сходами нагору.

Три.

Харрі піднявся на ноги і стрімко кинувся навздогін.

Два.

На другому поверсі диму не було. Якщо втікачу вдалося вшитися, то шанси Харрі різко погіршаться.

Один, нуль.

Харрі розгледів у диму поруччя на вертикальних брусках. Просунувши М5 поміж брусками, він повернув його угору й убік. Натиснув гачок. Автомат затрясся у нього в руці, але Харрі міцно його тримав. І стріляв, поки не випорожнив магазин. Потім висмикнув автомат з-поміж брусків, витягнув порожній магазин, а другою рукою заліз до кишені, щоби витягнути запасний. Але знайшов там лише пляшку. Запасний магазин випав з його кишені, коли він падав на підлогу! А решта й досі були в рюкзаку на підвіконні.

Харрі знав, що йому — кінець, коли на сходах почулися кроки. Хтось спускався вниз. Спочатку повільно, невпевнено. А потім швидше. Потім стрімко затупотів донизу. Харрі побачив, як з туману випірнула постать. Наче привид у чорному костюмі та білій сорочці, що, погойдуючись, плив у повітрі. Привид вдарився об поруччя, зігнувся навпіл і, вже неживий, сповз униз до колони гвинтових сходів. Харрі побачив рвані краї ран на спині, де влучили кулі. Він підійшов до трупа, схопив його за чуб і підняв голову. Відчув, як йому перехопило подих, і з трудом притлумив у собі імпульсивне бажання зняти протигаз.

Одна куля на виході відірвала половину носа. Одначе Харрі все одно впізнав його. То був коротун, який нарисувався на порозі номера 301 у готелі «Леон». Чоловік, який стріляв у нього з лімузина на вулиці Мадсеруд.

Харрі прислухався. Було тихо, тільки сичали балони, з яких і досі виривався сльозогінний газ. Він відступив до вікна вітальні, знайшов рюкзак, вставив в автомат новий магазин, а ще один засунув під куленепробивний жилет. І тільки зараз помітив піт, який стікав по внутрішній поверхні протигаза.

А де ж здоровань? І де Дубай? Харрі прислухався знову. І знову нічого, окрім сичання газу. Але ж він начебто чув кроки на другому поверсі?

Крізь дим Харрі розгледів ще одну кімнату і розчинені двері до кухні. Тільки одні двері були зачинені. Він став біля дверей, рвучко розчинив їх, націлив газову рушницю всередину і двічі вистрелив. Зачинив двері й прислухався. Порахував до десяти. А потім відчинив двері й увійшов.

Нема нікого. Харрі побачив крізь дим книжкові полиці, чорне шкіряне крісло і великий камін. Над каміном висіла картина із зображенням чоловіка в гестапівській формі. Харрі знав, що шеф норвезьких штурмовиків Карл Мартінсен мешкав у конфіскованому будинку на Бліндернвеєн, аж поки не скінчив свої дні, зрешечений кулями біля будівлі Дослідницького центру.

Харрі повернувся назад, пройшов крізь кухню й опинився в кімнаті для прислуги, типової для тогочасних будинків. Там він і знайшов те, що шукав: службові сходи.

Зазвичай подібні сходи функціонували також як аварійний пожежний вихід, але ці сходи не закінчувалися біля дверей, що вели назовні; навпаки — вони спускалися до льоху, а те, що колись було чорними дверима, заклали цеглою.

Пересвідчившись, що в магазині рушниці залишився ще один балон з газом, Харрі широкими беззвучними кроками піднявся сходами. Вистрелив останнім балоном у коридор, порахував до десяти і рушив уперед, поштовхами розчиняючи двері. Пульсуючий біль у шиї був як удари ножа, але Харрі наразі вдавалося долати його й зосереджуватися. Окрім першої кімнати, яка була замкнена, всі решта виявилися порожніми. Дві спальні мали жилий вигляд. Втім, ліжко в одній з тих спалень було не застелене, і Харрі помітив, що матрац був темний, наче кров’ю просякнутий. У другій спальні на нічному столику біля ліжка лежала Біблія. Харрі розкрив її. Кирилиця. Російське православ’я. Біля Біблії — готовий до використання «жук». Червона цеглина з шістьма вмонтованими гвіздками. Такої ж самої товщини, що й Біблія.

Харрі підійшов до замкнених дверей. Від поту, що накопичився всередині, окуляри протигазу затуманилися. Обпершись спиною об протилежну стіну, він підняв ногу і гепнув нею в замок. Після четвертого удару двері тріснули. Харрі присів, випустив у кімнату автоматну чергу і почув, як задзвеніло скло. Почекав, поки дим з коридору заповнить кімнату. Увійшов. Знайшов вмикач світла.

Ця кімната виявилася більшою за решту. Ліжко з балдахіном під довгою стіною було не застелене. На туалетному столику блиснув блакитний самоцвіт, вставлений у перстень.

Харрі засунув руку під пухову ковдру. І досі тепла.

Він озирнувся. Той, хто лежав у ліжку в цій кімнаті, міг, звичайно ж, вискочити геть і замкнути за собою двері. Але ключ стирчав у дверях з внутрішнього боку. Харрі перевірив вікно: зачинене й замкнене. Його погляд упав на солідний гардероб під короткою стіною. Він підійшов до нього і відчинив дверцята.

На перший погляд — звичайнісінький гардероб. Харрі натиснув задню стінку — і вона відчинилася.

Потайний хід. Німецька ретельність і завбачливість.

Харрі різко відсунув убік сорочки та піджаки і встромив голову в отвір за фальшивою панеллю. Його зустрів потік холодного запиленого повітря. Все ясно — шахта. Харрі помацав рукою у темряві. В стіну були вбиті залізні східці. Схоже, внизу також були східці, які вели до льоху. В закутку його свідомості виник один образ, але він викинув його з голови, зняв протигаз і проліз крізь отвір у фальшивій панелі. Його ноги намацали східці, і Харрі почав обережно спускатися. Коли його голова опинилася на одному рівні з долівкою гардероба, він побачив, що на ній щось лежить. То був цупкий бавовняний матеріал у вигляді підкови. Харрі поклав предмет до кишені і продовжив свій спуск у темряву, рахуючи сходинки. Після двадцять другої одна його нога торкнулася terra firma[3]. Харрі вже хотів опустити й другу ногу, але виявилося, що твердий ґрунт не такий уже й твердий — він несподівано ворухнувся. Харрі втратив рівновагу, але його падіння завершилося м’якою посадкою.

Підозріло м’якою.

Харрі завмер і прислухався. Потім дістав з кишені своїх брюк запальничку, клацнув нею і потримав вогонь дві секунди. Загасив її. Бо побачив те,