Привид - Ю. Несбе
Трульс відчув, як кров хлинула до його обличчя.
— Та я…
— Розслабся, Бернтсене. Ти щойно уникнув дуже важливих запитань.
— Щ-щ-що?
— Ти — набридливий залицяльник. Саме про тебе Мартіна й подумала, що ти — таємний агент. Ти був у «Сторожовій Вежі», коли вбили Густо, — так чи ні?
— Залицяльник?
— Забудьмо про це. Відповідай на запитання.
— Господи, Холе, невже ти гадаєш, що я… Навіщо мені треба було убивати Густо Ганссена?
— Таке завдання міг дати тобі Асаєв, — відповів Харрі. — До того ж, ти мав поважну особисту причину: Густо бачив, як ти убив чоловіка на Альнабрю. Дрилем.
Трульс Бернтсен поміркував над тим, що йому сказав Харрі. Поміркував, як полісмен, чиє життя є постійною, щогодинною і щоденною брехнею, намагається відділити блеф від правди.
— Це убивство на Альнабрю стало також твоєю спонукою убити Олега Фауке, який був ще одним свідком. Той в’язень, котрий намагався вдарити Олега ножем…
— …на мене не працював! Повір мені, Холе, я не маю до цього жодного стосунку! Я лише спалював докази і свідчення. Я ніколи й нікого не вбивав. А той інцидент на Альнабрю був просто звичайним нещасним випадком.
Холе схилив голову набік.
— А коли ти прийшов до готелю «Леон», ти теж не збирався мене убивати?
Трульс ковтнув слину. Цей тип Харрі Холе запросто міг убити його, це однозначно, чорт його забирай. Всадити кулю у скроню, а потім витерти свої відбитки пальців і вкласти пістолет йому в руку. Слідів вторгнення в помешкання немає. Вігдіс А засвідчить, що бачила, як він повертався додому сам, що йому було холодно і він був самотній. Та ще й повідомив колег, що захворів. На депресію. До такого висновку й прийдуть слідчі.
— А що то за типи заявилися до «Леону»? Люди Рудольфа?
Трульс кивнув.
— Гадаю, вони вирішили, що я надто багато знаю. — Він спробував було розсміятися, але замість сміху вийшов грудний кашель.
Вони на мить замовкли, дивлячись один на одного.
— Що ти збираєшся робити? — спитав Трульс.
— Спіймати його.
«Спіймати». Трульс Бернтсен уже давно не чув цього слова.
— Отже, біля нього будуть якісь люди?
— Три або чотири, максимум, — відповів Трульс. — А може, навіть лише оті двоє.
— Гм, ясно. Маєш іще якісь залізяки?
— Залізяки?
— Окрім отих. — Харрі кивнув на кавовий столик, де лежали два пістолети та автомат М5 — заряджені й готові до стрільби. — Я надіну на тебе наручники й обшукаю квартиру, тож краще скажи відразу.
Трульс Бернтсен зважив «за» і «проти». А потім кивнув на спальню.
Холе тільки головою похитав, коли Трульс розчинив шафу й увімкнув неонову лампу, яка кинула голубе світло на її вміст: шість пістолетів, два великих ножі, чорний поліцейський кийок, кастети, протигаз і так звана рушниця проти демонстрантів — коротке опецькувате знаряддя з циліндром посередині, куди вставлялися балони зі сльозогінним газом. Більшістю із цього поліцейського обладнання Трульс розжився в крамниці, де робилися знижки з урахуванням незначної зношеності товару.
— Та ти просто здурів, Бернтсене!
— Чому це здурів?
Холе тицьнув пальцем. Трульс позабивав у стінку шафи цвяхи й обвів чорнилом обриси кожного смертельного знаряддя. Все мало бути на своєму місці.
— Куленепробивний жилет на вішалці для піджаків? Щоби не пом’явся?
Трульс Бернтсен промовчав.
— Гаразд, — сказав Харрі, забираючи жилет. — Дай мені оту рушницю проти демонстрантів, протигаз та патрони до М5, що лежить на столику у вітальні. І рюкзак.
Харрі прослідкував, як Трульс наповнив рюкзак. Після цього вони повернулися до вітальні, де він забрав М5.
А потім вони зупинилися на порозі.
— Знаю, що ти думаєш, — сказав Харрі. — Та перш ніж кудись телефонувати або намагатися зупинити мене в якийсь інший спосіб, згадай ось про що: все, що я знаю про тебе та цю справу, зберігається в одного юриста. Він уже отримав від мене вказівки, як чинити в тому разі, коли зі мною щось трапиться. Зрозуміло?
«Брехня», — подумав Трульс, але головою кивнув.
Холе розсміявся.
— Гадаєш, я брешу, еге ж? Але ти не можеш бути впевненим на всі сто відсотків, правда ж?
Трульс відчув до Холе глибоку ненависть. Ненависть до його байдужо-поблажливої посмішки.
— А що станеться, якщо ти залишишся живим, Харрі?
— Тоді твої проблеми зникнуть. Я подамся геть, поїду на протилежний бік земної кулі. І більше не повернуся. І останнє… — сказав Харрі, застібаючи довгий піджак над куленепробивним жилетом. — Це ти видалив адресу «Бліндернвеєн, 74» з того списку, який отримав Бельман та я?
Трульс Бернтсен хотів був сказати «ні», наче той автовідповідач, але щось — чи інтуїція, чи якась незакінчена думка — зупинило його. Правда полягала в тому, що він так і не дізнався, де мешкав Рудольф Асаєв.
— Так, — сказав Трульс Бернтсен, і коліщатка його мозку шалено завертілися, обробляючи інформацію. Намагаючись вирахувати, що це означає. «Список, який отримав Бельман і я». Бернтсен спробував зробити висновок. Але його мозок був неспроможний думати достатньо швидко, кмітливість ніколи не була його сильною стороною, йому для обміркування завжди потрібен був додатковий час.
— Так, — відповів він, сподіваючись, що його подив пройшов непоміченим. — Звісно, це я видалив ту адресу.
— А оцю гвинтівку я залишу в тебе, — сказав Харрі, відкриваючи патронник і виймаючи звідти патрон. — Якщо я не повернуся, то її слід повернути адвокатській конторі «Бах і Сімонсен».
Холе гепнув дверима, і Трульс почув на сходах його розмашисті кроки. Почекав, переконуючись, що повертатися він не збирається. А потім відреагував.
Холе не помітив «Меркліна», який стояв прихилений до стіни за шторою біля балконних дверей. Трульс вхопив важку снайперську гвинтівку і рвучко розчинив балконні двері. Поклав ствол на поруччя. Було холодно і мрячно, але найважливішим було те, що не було вітру.
Він побачив, як Харрі вийшов з під’їзду внизу, побачив, як лопотіли поли його піджака, коли він швидкою ходою прямував до таксі, яке чекало його на стоянці. Спіймав його в світлочутливий приціл. Німецька оптика й німецька інженерна думка. Зображення було зернисте, але чітке. Він міг без проблем встрелити Холе навіть з такої відстані; куля зі зміщеним центром ваги прошиє його від голови до п’ят. Ні, краще, коли вона увійде в голову, а вийде там, де розміщений його репродуктивний орган. Недарма ж ця гвинтівка початково була розроблена для полювання на слонів. А якщо трохи почекати, коли Холе опиниться під одним з ліхтарів на автостоянці, то постріл буде на сто відсотків влучним. Так навіть практичніше: в таку пізню годину людей на автостоянці немає, та й Трульсу не треба буде