Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна
- Знаєш, про що я подумала? - кажу задумливо, показуючи на Рому сушеною рибкою.
Маку рибку в морозиво, їм. М-м-м! Смакота! Поруч своїм шматком риби насолоджуватися Піратик. З морозивом він не хоче. І правильно, мені більше дістанеться.
- Про що? - запитує Рома.
- Не відволікаємося. - кажу йому, граючи пальчиками на правій нозі.
Я не дозволяла переривати масаж. Рома посміхається, продовжуючи масажувати мою ногу. Подвійне задоволення!
- Щось я тебе швидко пробачила.
- Я десь встиг завинити?
- Природно! І не раз. Але зараз не про це. Я про те, як ти мене послав.
- Щось не пригадую такого. - каже задумливо. Робить вигляд що не розуміє, про що я.
- Я про той день, коли повідомила тобі що чекаю дитину. - нагадую. - А ти не став навіть слухати мене. Забирайся, забирай свого сина.
- Не пам'ятаю, щоб я таке говорив.
- Казав, казав. - киваю. - Джек, підтверди!
Пірат у відповідь заурчал сильніше. Вважаю це за згоду.
-Склероз, улюблений? - питаю у нього. - Так я можу нагадати!
- Саша, тобі не можна хвилюватися. Адже я вибачився. Розлютився.
Киваю його словами. А у самої на обличчі смуток-образа.
— Не поговорив, а просто вигнав. - продовжую гнути своє. - Але ж це ти приховав від мене свою таємницю. Піратка не захотів віддавати. До речі, до цих пір не розумію, чому. А-а-а! Я зрозуміла! Ти просто любиш його! Давай, признавайся, любиш!
- Тебе я люблю. І, напевно, навіть тоді не хотів повністю відпускати. Думав заради свого кота ти точно повернешся.
Це так мило!
- І я повернулася. - кажу. - Правда не заради Джека, а через Настусю.
- Настусю?
- Ой, дівчинка така гарненька, живе на пару поверхів нижче. До речі, треба буде їй шоколадку занести.
- Я готовий їй машину шоколаду подарувати, раз ця дівчинка повернула тебе мені.
- Її батьки тебе посадять за такі подарунки. І може я сама шоколадку хочу.
- Принести?
- Ні, ще рибку їм. Не збивай! Я за те, що, якби не вагітність, я б тебе так швидко не пробачила. Це все гормони! Зробили з мене розмазню.
- Значить я повинен сказати своїм хлопцям спасибі? - приклавши руку на мій живіт, каже.
- Скажи. - киваю.
Рома нахиляється, щось шепоче нашої двійні.
-А мені нічого сказати не хочеш? Що я полюбила тебе такого недолугого.
- І тобі спасибі. - цілує мені руку. - Готовий купити для тебе цілу шоколадну фабрику.
- Не треба! Ти уяви тоді мої розміри! Мене і так поперло!
- Ти прекрасна. - каже.
- Ага. - киваю, але не вірю. - Ти дупу мою бачив?
- Ох, не нагадуй. - прикриваючи очі, Рома відсувається.
Я не можу стримати посмішку. А хто ж йому доктор що він сам посадив себе на сухий-пайок? Навіть лікар дозволяв секс, але Рома ні в яку. Боявся нашкодити дітям. Он сидить тепер, страждає.
— Дай сюди. - сівши, знову бере мою ногу, на цей раз ліву.
Починає масажувати. Заспокоюється. Хоч куди кинь оком я у виграші.
— Мені цікаво до чого ти це тільки зараз згадала? - питає раптом, перериваючи масаж.
- Та так, нахлинуло щось. - відводжу погляд.
Прикидатися скривдженою більше не хочеться, а тем, на які можна натиснути закінчилися. Ну після того випадку Рома став просто ідеальним. Не придерешся!
- Саш? - питає.
- Моя мама хоче до нас приїхати. - кажу, дивлячись на нього. - На місяць.
- Ні. - безапеляційно.
- Ну, Ром!
- Пожалій мої нерви і кота.
- Ну вона більше не буде робити ремонт. І перестановку. І Пиратика каструвати я їй не дам!
- Вихідні. Це максимум. - здається Рома.
- Спасибі. - кидаюся до нього, щоб поцілувати, але не можу дотягнутися.
Живіт заважає. Ну і добре. Цілі то я досягла. Мама приїде. А де два дні там і тиждень.
- Ро-о-ом. - тягну.
Підняв на мене погляд.
-Принеси шоколадку.
Рома і встати не встиг, як задзвонив телефон. Мій. Номер невідомий. Ще й відео дзвінок.
- Відключись. - каже Рома.
- Ага, а раптом щось важливе. - кажу йому і відповідаю на дзвінок.
- Вітаю! - кажу, здивовано.
Спершу навіть подумала, що я сплю.
- Анастасія Владленівна, яким вітром? - каже Рома заглядаючи в телефон.