Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна

Рома

Притулився головою до зачинених дверей. Стримую себе. Щоб не зірватися до неї. Змусити її сказати правду. Або попросити її збрехати. Лише щоб самому повірити в неможливе.

Серце всередині немов дикий звір б'є кігтями по прутках клітки, вириваючи їх з м'ясом, висікаючи іскри.

Нахрена я взагалі її зустрів?! Потрібно буде викупити той бар і спалити. Вона теж хороша. Вагітна. Твою мать! Саша, чому?!

- І що це тільки що було?! - запитала Марго.

Твою мать! Я зовсім забув про неї. Та й плювати. Все одно вона рано чи пізно дізналася б. Мовчки йду до дивану.

- Киць-киць-киць! - нагнувшись в три погибелі, намагаюся дістати цю тварюку з-під дивана. Але кіт ні в яку не хоче явитися нам. Ще й дряпається падло.

- Ну і сиди там! - Притискаючи до себе подряпану руку говорю. - Жерти захочеш, сам вилізеш.

- Я не буду питати чому ти не віддав Сашкові цього звіра. Хоча якщо чесно не знаю навіщо він тобі ?! Адже він нікого не слухає крім неї!

Мовчу. Мені нема чого що їй сказати. Блядь. Відчуваю себе останнім лайном. Здоровою рукою ворушу волосся.

- Але ти поясниш мені, що це все означає! - продовжує Марго. - Я скоро стану тіткою?!

Чую захоплення в її голосі. Як би я хотів порадіти так само, як і вона.

- Ні. - відповідаю.

Іду на кухню. Зараз все що мені хочеться, це нажертися і забутися! Забути своє життя за останній рік.

- Ром. - слідом за мною заходить Марго. За нею крадеться кошак. Лапи зігнув, поглядом на мене поглядати. Повільно йде до своєї миски. Від страху жерти захотів? Сподіваюся він мені купу під диваном не наклав. Інакше викину його разом з лотком з балкона!

- Розкажи мені. - просить Марго. - Адже у вас все так добре було.

- Було. - підтверджую.

А сам залипнув над стелажем з віскі. Взяв склянку, наповнив, випив. Знову наповнив.

- Це не моя дитина. - кажу, обернувшись.

Хотів побачити реакцію Ріти. Вона не зрозуміла. Виглядає здивованою. Значить не в курсі того що я не можу мати дітей.

- Але, це ж Саша. - повторює. - Ром. Адже ви так любили один одного.

Я посміхаюсь. Кохання? Хіба що, з одного боку. З її ж підла зрада.

- Я бачив її сьогодні. Мені сказала, що зустрічається з подругами. Знаєш, цей мужик ні разу не був схожий на когось з її подруг.

- Це ти про кафе в торговому центрі? - запитує Марго. Киваю.

- Так це вона зі мною зустрічалася.

Серйозно? Це її жалюгідна спроба виправдати Сашу? Даремно.

- Я серйозно! - каже вона, підходить ближче, сідає за стіл. - Ми домовилися зустрітися, я запізнилася.

Ось в це вірю. Марго синонім слову запізнення.

- Ну, загалом, прийшла на двадцять хвилин пізніше там він. Ти б бачив його ... Ах, ти ж бачив. Коротше, його звуть Олександр. Вони познайомилися з Сашою в барі. Начебто в одну з ваших сварок ще півроку тому приблизно. Уявляєш, у нього своя фірма, і завтра я йду з ним на побачення. - посміхається вона.

А я зовсім заплутався. Марго збирається зустрічатися з хлопцем, який зробив дитину моїй дівчині?

- Ти нікуди не підеш. - кажу.

- Ой, тільки не треба включати режим старшого брата. Я вже доросла і на мене давно перестали діяти твої погляди. І взагалі, з чого ти взяв що між ними щось є? Вони не бачилися з того самого вечора в барі.

- Це вони тобі сказали?

- Так сам почитай. - каже Марго простягаючи мені свій смартфон.

Листування з Сашою. Відразу перевірив номер. Все вірно. Час якраз підходяще.

13:00

"Марго, ти де?"

13:05

"Дуже сподіваюся, що ти вже на підході".

13:15

"У мене часу зовсім немає тебе чекати! Ти мені обіцяла допомогти з подарунком! Тільки спробуй злитися!" 

13:17

"Я знайду іншу кращу подругу, курка!"

13:18

«Я ж бачу, що ти все читаєш! Мовчання тебе не врятує від розправи! "

13:19

"Вже в дорозі. Скоро буду!" - відповідь Марго.

13:20

"СОС! Мені потрібна термінова евакуація!"

"Набери мене!"

"Мене спіткало минуле!"

"Скажи що мені терміново треба їхати в інше місто!"

- Навчила її слати ці дрібні повідомлення. - помічаю. - Раніше вона так не писала.

- Це в ній жінка прокинулася в стресовій ситуації. - відповідає Марго.

Стресова ситуація. Бачив я загребущі ручки її "минулого".

13:23