Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон

Під кінець Мудіґ подивилася на інспектора Бубланськи і спитала, чи немає у нього ще питань. Бубланськи заперечливо похитав головою.

— У такому разі я оголошую допит Міріам Ву закінченим. Зараз тринадцята година дев’ять хвилин.

Вона вимкнула магнітофон.

— Я чув, що були якісь непорозуміння з інспектором Фасте, — зазначив Бубланськи.

— Він не міг зосередитися, — спокійно відповіла Соня Мудіґ.

— Він дурень, — пояснила Міріам Ву.

— В інспектора Фасте багато достоїнств, але він не дуже підходяща людина для того, щоб вести допит молодої жінки, — визнав Бубланськи, дивлячись прямо в очі Міріам Ву. — Мені не слід було доручати йому це. Я прошу мені вибачити.

Міріам Ву подивилась на нього здивовано:

— Вибачення приймається. Я і з вами спочатку поводилася не надто доброзичливо.

Бубланськи тільки махнув рукою і, поглянувши на Міріам Ву, сказав:

— Можна, насамкінець я поставлю ще кілька питань? З вимкненим магнітофоном.

— Прошу!

— Що більше я чую про Лісбет Саландер, то більше дивуюся. Враження людей, котрі знають її, абсолютно не поєднуються з тим образом, що його малюють папери соціального відомства і судово-медичні документи.

— Он як?

— Не могли б ви просто відповісти мені не замислюючись?

— Гаразд.

— Психіатрична експертиза, проведена, коли Лісбет Саландер було вісімнадцять років, описує її як розумово відсталу.

— Дурниця! Лісбет, можливо, розумніша за нас обох!

— Вона не закінчила школу і не має навіть свідоцтва про те, що вміє читати і писати.

— Лісбет Саландер читає і пише значно краще, ніж я. Іноді вона займається тим, що як горішки лускає математичні формули. З галузі алгебри. Я про таку математику взагалі не маю уявлення.

— Математика?

— Це її нове хобі.

Бубланськи і Мудіґ помовчали.

— Хобі? — запитально повторив Бубланськи через кілька хвилин.

— Якісь там рівняння. Я навіть значків таких не знаю.

Бубланськи зітхнув.

— У сімнадцятилітньому віці її було затримано в Тантолундені в товаристві літнього чоловіка, і у зв’язку з цим соціальна служба написала в звіті, що вона нібито заробляла на життя проституцією.

— Лісбет — і проституція?! Лайно собаче. Я не знаю, яка в неї робота, але мене нітрохи не здивувало, що вона виконувала якісь завдання для «Мілтон сек’юриті».

— А на що вона живе?

— Не знаю.

— Вона лесбіянка?

— Ні. У Лісбет бував секс зі мною, але це зовсім не означає, що вона лесбіянка. Думаю, що вона й сама не знає гаразд, яка в неї сексуальна орієнтація. Можна припустити, що вона бісексуалка.

— З приводу ваших там кайданків і такого іншого… Чи немає у Лісбет Саландер садистських нахилів, на ваш погляд?

— Мені здається, що ви чогось не зрозуміли. Використання кайданків — це ролева гра, якою ми іноді бавимося, вона не має нічого спільного із садизмом або насильством чи якимись там збоченнями. Це просто гра.

— Вона коли-небудь дозволяла собі насильство щодо вас?

— Та ну! Це вже швидше я граю домінуючу роль в нашій парі.

Міріам Ву чарівно усміхнулася.

Друга нарада, проведена о третій годині пополудні, спричинила появу перших серйозних розбіжностей серед учасників слідчої групи. Бубланськи підсумував досягнуті результати і потім оголосив, що вважає за необхідне розширити масштаб дій.

— Ми з першого дня зосередили всю енергію на пошуках Лісбет Саландер. Вона у нас головна підозрювана, і тому є об’єктивні причини, але наше уявлення про неї в один голос спростовують усі, хто її знав. Ні Арманський, ні Блумквіст, ні Міріам Ву не сприймають її як психічно хвору вбивцю. Тому я хочу, щоб ми трохи розширили межі свого бачення і подумали про альтернативу Лісбет Саландер як підозрюваній і про те, чи не міг у неї бути якийсь спільник і чи не могла там у момент пострілу хоча б перебувати ще одна людина.

Намічена інспектором Бубланськи лінія розслідування викликала бурхливі дебати, в яких проти нього жорстко виступили Ханс Фасте і Сонні Боман з «Мілтон сек’юриті». Обоє стверджували, що найпростіше пояснення найчастіше виявляється правильним і що сама думка про альтернативного підозрюваного відгонить конспірологією.[61]

— Можливо, Саландер і не сама тут діяла, але у нас немає навіть натяку на докази, які говорили б про наявність співучасника злочину.

— Можна, звичайно, притягнути за вуха «поліцейський слід», про який говорить Блумквіст, — кисло зауважив Ханс Фасте.

У цих дебатах інспектора Бубланськи підтримувала тільки Соня Мудіґ. Курт Свенссон та Єркер Хольмберґ обмежилися короткими зауваженнями, а Ніклас Ерікссон жодного разу не розкрив рота. Під кінець руку підняв прокурор Екстрьом:

— Бубланськи! Як я розумію, ти зовсім не збираєшся виводити Лісбет Саландер з кола підозрюваних.

— Авжеж ні! У нас є відбитки її пальців. Але досі ми весь час сушили собі голову над мотивом, якого так і не знайшли. Я хочу, щоб ми почали думати і про інші можливості. Чи могли в цій справі бути замішані декілька осіб? Чи може це все-таки мати відношення до книжки про секс-мафію, яку писав Даґ Свенссон? Блумквіст має слушність у тому, що чимало осіб, згаданих у книзі, мали мотив для вбивства.

— І що ти збираєшся зробити?

— Я хочу, щоб двоє людей взялися до пошуку інших кандидатур у підозрювані. Це можуть робити разом Соня і Ніклас.

— Я? — здивувався Ніклас Ерікссон.

Бубланськи вибрав його як наймолодшого в групі і тому, швидше за все, найбільш здатного мислити нестандартно.

— Ти працюватимеш із Мудіґ. Пройдися по всьому, що ми вже дізналися, і спробуй відшукати те, чого ми не помітили. Фасте, ти, Курт Свенссон і Боман працюєте і далі над пошуками Саландер. Це пріоритетне завдання.

— А я що маю робити? — спитав Єркер Хольмберґ.

— Зосередь увагу на адвокатові Б’юрмані. Ще раз оглянь його квартиру. Пошукай, чи не пропустили ми чого. Є питання?

Питань ні в кого не було.

— От і добре. Ми притримаємо інформацію про те, що знайшли Міріам Ву. Можливо, вона має ще щось розповісти, і я не хочу, щоб на неї відразу накинулися ЗМІ.

Прокурор Екстрьом ухвалив рішення, що група працюватиме за планом, запропонованим інспектором Бубланськи.

— Ну, — сказав Ніклас Ерікссон, дивлячись на Соню Мудіґ, — поліція — це ти, так що тобі вирішувати, що ми будемо робити.

Вони зупинилися в коридорі перед конференц-залом.

— Я думаю, що нам потрібно ще раз зустрітися з Мікаелем Блумквістом. Але спершу мені треба про дещо поговорити з інспектором Бубланськи. Сьогодні середа і вже середина дня, в суботу і в неділю я не працюю. Це означає, що ми почнемо не раніше понеділка. Використай вихідні для того, щоб подумати над матеріалом.

Вони розпрощалися, Соня Мудіґ увійшла до кабінету інспектора Бубланськи, який