Смілла та її відчуття снігу - Пітер Хьог

у розпорядженні були два криголами. Їх причепили до айсберга, щоб можна було відбуксирувати його на інший курс. Течія була зовсім невелика, вітру не було. Та все ж, коли вони додали оборотів, нічого не змінилося. Нічого — айсберг рухався й далі прямо вперед. Наче він і не помічав, що його тягнуть. І він пройшов через прототип, а за ним, у воді, не залишилося ніяких інших слідів гордого проекту Joint Venture «Warrior», крім кількох нафтових плям та уламків. З того часу все устаткування для Північного Льодовитого океану робиться так, щоб його можна було упакувати за дванадцять годин. Вимога Льодового патруля. Буріння ведеться з плавучих платформ, які можуть у будь-який момент відплисти. Цей суверенний порт — не що інше, як жерстяна таця. Якби тут проходив лід, він забрав би його з собою, не лишивши й сліду. Вони тримають цю платформу тут тільки в м’які зими, коли полярний лід не піднімається, а паковий лід не спускається сюди. Вони не перемогли лід, Яккельсене. Боротьба ще й не починалася.

Він гасить сигарету. Стоїть він спиною до мене. Я не знаю, розчарований він чи йому байдуже.

— Звідки ти це знаєш, Смілло?

Коли ще тільки думали, чи не поставити на лід «Warrior», я півроку працювала в американській гідрокріолабораторії на острові Байлот, займаючись моделюванням для визначення еластичності морського льоду. Нас у групі було п’ятеро ентузіастів. Ми знали одне одного ще з двох перших конференцій приполярних народів. Коли ми влаштовували вечірки, то, захмелівши, виголошували промови про те, що вперше в одному місці зібрано п’ять гляціологів ескімоського походження. Ми говорили одне одному, що на той час ми репрезентуємо собою найкомпетентнішу в світі експертизу.

Свої найважливіші емпіричні висновки ми отримували в тазах для миття посуду. Ми наливали туди солону воду, ставили тази в лабораторні морозильники і заморожували воду до заданої товщини льоду. Ці пластини ми виносили на вулицю, клали їх на краї двох столів, навантажували їх вагами і вимірювали, наскільки вони прогнуться, поки не зламаються. Ми підключали електричні двигуни, щоб створити вібрацію ваг, і доводили, що стрясання від буріння ніяк не вплине на структуру й еластичність льоду. Ми були сповнені гордощів і наукового захоплення першовідкривачів. Тільки коли ми написали наш завершальний звіт, у якому рекомендували компаніям «А. П. Меллер», «Шелл» і «Госпетрол» почати розробку гренландських нафтових родовищ з побудованих на льоду платформ, до нас дійшло, що ми робимо. Але було вже пізно. Одна радянська компанія спроектувала «Warrior» і отримала концесію. Нас усіх п’ятьох звільнили.

Через п'ять місяців прототип було стерто на порох. З того часу не робилося ніяких спроб створити що-небудь більш постійне, ніж плавучі платформи.

Я могла б розповісти це Яккельсену. Але я цього не роблю.

— Сьогодні вночі я все влаштую, Смілло, — каже він.

— Чудово.

— Слухай, ти мені не віриш. Але ти побачиш. Мені все абсолютно ясно. Мене вони ніколи не могли провести. Адже я знаю судно, так? У мене все схоплено.

Коли він опиняється в смузі світла від містка, я бачу, що на ньому немає верхнього одягу. Він стояв на десятиградусному морозі, розмовляючи зі мною, так, ніби ми були в приміщенні.

— Сьогодні вночі від тебе вимагається тільки солодко спати, Смілло. Завтра все зміниться.

— Тюремна кухня надавала einzigartige[57] можливості, щоб пекти із дріжджового тіста.

Урс стоїть схилившись над прямокутною формою, загорнутою в білий рушник.

— Die vielen Faktoren.[58] Сама закваска, опара і, нарешті, тісто. Скільки воно піднімається і за якої температури? Welche Mehlsorten?[59] За якої температури печеться?

Він розгортає хліб. У хліба темно-коричнева, блискуча гладка скориночка, яка порушується в кількох місцях цілими пшеничними зернами. Запаморочливий аромат зерен, борошна і кислуватої свіжості. За інших обставин я б цьому пораділа. Але мене цікавить щось інше. Чинник часу. Кожна подія на судні починається з камбуза.

— Чому ти раптом вирішив зараз пекти, Урсе? Це ungewohnlich.[60]

— Річ у співвідношенні. Між Sauerlichkeit[61] і тим, як воно піднімається.

Після того як у нас пропав контакт, після того як він побачив мене в кухонному ліфті, мені стало здаватися, що в ньому самому є щось схоже на опару. Щось рухливе, незіпсоване, просте і разом з тим вишукане. І одночасно дуже, дуже м’яке.

— Що, ще хтось їстиме?

Він намагається зробити вигляд, що не чує мене.

— Ти потрапиш за ґрати, — кажу я. — Прямо ins Gefangnis.[62] Тут, у Гренландії. І не буде ніякої кухонної синекури. Кеіnе Strafermassigung.[63] Вони тут не надто роздумують, як і що готувати. Коли ми знову зустрінемося, років через три-чотири, подивимося, чи збережеш ти свій чудовий настрій. Хоча і схуднеш кілограмів на тридцять.

Він осідає, немов проколене суфле. Звідки йому знати, що в Гренландії немає в’язниць?

— Um elf Uhr. Fur eine Person.[64]

— Урсе, — кажу я, — за що тебе засудили?

Він дивиться на мене застиглим поглядом.

— Тільки один дзвінок, — кажу я. — До Інтерполу.

Він не відповідає.

— Я подзвонила перед відплиттям, — кажу я. — Коли побачила список екіпажу. За героїн.

Намистинки поту проступають на вузькій смужці між вусами і верхньою губою.

— І не з Марокко. Звідки він був?

— Навіщо мене так мучити?

— Звідки?

— Аеропорт у Женеві. Озеро зовсім близько від нього. Я був в армії. Ми отримали ящики разом з провізією і відправили їх річкою.

Коли він відповідає, я вперше в житті починаю трохи розуміти мистецтво допиту. Він відповідає мені не тільки через те, що переживає почуття страху. Такою самою мірою він відчуває потребу в контакті, тяжкість докорів сумління, самотність на борту.

— Ящики з антикваріатом?

Він киває.

— Зі Сходу. Літаком з Кіото.

— Хто їх привіз? Хто був експедитором?

— Але ви це повинні знати.

Я мовчу. Я знаю відповідь ще до того, як він відкриває рот.

— Der Verlaine, natürlich.[65]

Ось так вони набирали екіпаж на «Кронос». Із людей, у яких не було вибору. Тільки тепер, після всього цього часу, я бачу кают-компанію такою, яка вона є насправді. Немов мікрокосм, немов віддзеркалення тієї мережі, яку Терк і Клаусен створили раніше. Подібно до того як Лоєн і Вінґ використали Кріолітове товариство, вони використали організацію, що вже була раніше. Фернанда і Марія з Таїланду, Моріс, Хансен і Урс із Європи — частини одного й того самого організму.

— Ich hatte keine Wahl. Ich war zahlungsunfahig.[66]

Його нерішучість уже більше не здається перебільшеною. Я виходжу за двері, коли він