Прекрасний новий світ - Гакслі Олдос
Вгору б'є фонтан — бушує й піниться дикий струмінь. Почуття має один вихід — моя любов, моя дитина. Не дивно, що живородні люди були безумні, порочні й нещасні. Їхній світ не дозволяв їм діяти розважливо, бути при своєму розумі, бути доброчесними й щасливими. Материнство й закоханість, на кожному кроці заборона (а звичка коритися заборонам не сформована), спокуса й муки сумління на самоті, різні хвороби й безконечний ізолюючий від людей біль, непевність у майбутньому й злидні — все це прирікало їх на страшні переживання. А при таких переживаннях, — до того ж на самоті, в безнадії й ізоляції, — про яку стабільність може йти мова?
— Звичайно, не обов'язково зовсім відмовлятися від Генрі. Чергуй його інколи з кимось іншим — от і все. Він, певно, не тільки з тобою?
Леніна з цим припущенням погодилася.
— Ще б пак, — сказала Фенні. — У цьому на Генрі Фостера можна покластися — він завжди був коректним і бездоганним у своїй поведінці. А тобі слід би пам'ятати про Директора. Ти ж знаєш, який він поборник...
— Еге ж, сьогодні пополудні він поплескав мене по сідницях, — кивнула Леніна.
— От бачиш, — тріумфувала Фенні. — Це доказ, що він суворо відстоює загальноприйняті норми.
— Стабільність, — говорив Головконтр, — стабільність. Не може бути стабільної цивілізації без стабільного індивідуума. — Його голос гучав мов сурма. У слухачів тепліло в грудях, і вони від того тепла аж ширшали. — Машина крутиться й крутиться, і мусить крутитися вічно. Зупинка означає смерть. Мільярд людей розповзся по земній поверхні. Завертілися колеса. За сто п'ятдесят років стало два мільярди. Зупиніть усі машини — і через сто п'ятдесят уже не років, а тижнів знову буде тільки мільярд, бо другий мільярд чоловіків і жінок вимре з голоду. Колеса мусять крутитися постійно, але вони потребують догляду. Їх повинні доглядати люди врівноважені, стабільні, як колеса й шестерні, люди здорові духом і тілом і завжди вдоволені. А крик "Моє дитя, моя мама, мій любий і єдиний", стогін "Мій гріх, мій грізний Бог", вереск з болю, белькотання в гарячці, оплакування злиднів і похилого віку... Хіба в такому стані можна доглядати машини? А коли не буде обслуговування, то буде що? Трупи мільярда чоловіків і жінок не так просто поховати або спалити...
— І зрештою, — підлесливо умовляла Фенні, — хіба це болісно чи неприємно мати ще одного чи двох чоловіків поруч Генрі? Це не важко, а значить, ти повинна бути трохи податливішою.
— Стабільність, — наполягав Головконтр, — стабільність. Першооснова й наріжний камінь. Стабільність. Звідси все це, — широким помахом руки він охопив величезні будівлі Кондиціювального Центру, парк і голих дітей, що бігали по травниках або відлюдно бавилися в кущах.
Леніна покрутила головою й задумливо мовила:
— Щось останнім часом я не відчуваю охоти бути податливою. А хіба, Фенні, тобі не буває так само?
Фенні підтакнула співчутливо й розуміюче.
— Не треба спонукати чи примушувати себе, — напутливо говорила вона. — Людина мусить співпрацювати. Зрештою, кожен належить кожному іншому.
— Так, кожен належить кожному іншому, — повільно повторила Леніна і, зітхнувши, на хвилину примовкла, потім взяла Фенні за руку й злегка її потисла: — Ти маєш рацію, Фенні. Як завжди. Я постараюся...
Затриманий греблею потік переливається через верх, а повінь — це почуття, повінь — це пристрасть, повінь — це навіть божевілля. Все залежить від сили потоку, висоти й міцності перегородки. Коли перепон немає, потік плавно перетікає по визначених руслах у тихе море добробуту. (Ембріони голодні — і насос із дня на день жене їм кровозамінник, невтомно роблячи вісімсот обертів на хвилину.) Зайшлася в плачі щойно вилуплена дитина — відразу ж появляються няньки з пляшкою молочносекреторного продукту. Почуття таїться в проміжку часу між потягом і його задоволенням. Скоротіть цей інтервал, зламайте всі старі непотрібні бар'єри!
— Щасливі ви, хлопці! — вигукнув Головконтр. — Для вас не шкодувалося нічого, щоб зробити ваше життя емоційно легким, оберегти, наскільки це можливо, від емоцій і переживань взагалі.
— Слава Форду, — шепотів Директор. — У світі все гаразд,
— Леніна Краун? — перепитав Генрі Фостер, застібаючи "блискавку на своїх штанях. — О, вона чудесна дівчина. На диво пружна. Дивно, що ти й досі не спробував її.
— Я й сам дивуюся, — сказав асистент Визначальника. — Обов'язково спробую при першій нагоді.
Зі свого місця на протилежному боці переодягальні Бернард Маркс підслухав цю розмову й зблід.
— Правду кажучи, — говорила Леніна, — мені й самій трохи надокучило — Генрі та Генрі щодня. — Вона натягнула ліву панчоху. — Ти знаєш Бернарда Маркса? — запитала вдавано-недбалим тоном.
— Ти хочеш сказати... — здивувалася Фенні.
— А чому й ні? Адже Бернард — альфа-плюс. Крім того, він запросив мене злітати до однієї з дикунських резервацій. До того ж я завжди хотіла побувати серед дикунів.
— Але в нього така репутація!
— Яке мені діло до його репутації?
— Кажуть, він не любить грати у гольф.
— Кажуть, кажуть, — перекривила її Леніна.
— А також він більшість свого часу проводить усамітнено, — з відразою й жахом сказала Фенні.
— Ну, зі мною він самітний не буде. І, взагалі, чому люди так по-свинськи ставляться до нього! По-моєму, він досить милий. — Вона посміхнулася сама до себе, згадавши, яким до смішного соромливим він був! Майже переляканий, ніби вона Головконтр світу, а він гамма-мінус — обслуговувач машин.
— Спробуйте пригадати, — сказав Мустафа Монд, — чи хто серед вас коли-небудь наштовхувався на непереборну перешкоду?
У відповідь — заперечна мовчанка.
— А чи хто був змушений довго перебувати в проміжку між бажанням і його задоволенням?
— Та у мене... — почав один із хлопців і завагався.
— Говори ж, — наказав Директор, — не примушуй його фордність чекати.
— Одного разу мені довелося майже чотири тижні чекати, поки дівчина, яку я хотів, дозволила себе взяти.
— І відповідно твоє бажання зросло?
— Жахливо!
— Точно, жахливо, — сказав Головконтр. — Наші предки були такі дурні й короткозорі, що коли перші реформатори запропонували звільнити їх від жахливих емоцій, то вони й слухати не схотіли.
— Говорять про неї, ніби про кусень м'яса, — заскреготав зубами Бернард. — Не пробував — спробую, як баранину. Прирівнюють її до якоїсь кількості баранини. Вона казала, що подумає і дасть мені відповідь до п'ятниці. Форде мій, Форде... Підійти б та заїхати по пиках.
— Так, я настійно раджу тобі її спробувати, — сказав Генрі Фостер приятелю.
— Візьмемо хоча б позаутробний розвиток. Пфіцнер і Кавагучі розробили весь цей спосіб позатілесного розмноження. Але чи схотів уряд його розглянути? Ні. Завадило щось таке, що звалося християнством. Жінок і далі змушували бути живородними.
— Він такий бридкий, — сказала Фенні.
— А мені подобається.
— І такий курдуплик, — поморщилась Фенні, бо низькорослість була типовою ознакою нижчої касти.
— А на мене, він досить милий, — сказала Леніна. — Його так і хочеться погладити. Ну, як кошенятко...
Фенні гидливо зауважила:
— Кажуть, що хтось помилився, коли він був ще в ампулі: подумав, що то гамма, і додав спирту в кровозамінник. Ось чому він такий миршавий.
— Що за нісенітниця! — обурилася Леніна.
Навчання уві сні в Англії було фактично заборонено. Існувало щось таке під назвою лібералізм. Парламент, якщо ви щось чули про це поняття, видав закон проти гіпнопедії. Збереглися деякі пам'ятки. Промови про свободу суб'єкта. Свободу бути невдахою й сіромою. Свободу бути неприкаяним і непристосованим до життя.
— Ну що ти, друзяко, будь ласка, гостинно прошу! — Генрі Фостер поплескав по плечу асистента Визначальника. — Зрештою, кожен належить кожному іншому.
"Сто повторень, три ночі на тиждень протягом чотирьох років, — зневажливо думав Бернард Маркс, бо він був спеціалістом із гіпнопедії. — 62 400 повторень — і вилупиться істина. Ідіота!"
— Або взяти кастову систему. Скільки пропонувалась — стільки ж і відкидалась. На заваді ставало те, що звалося демократією. Так ніби люди й справді рівні не лише у фізико-хімічному, а й в усіх інших відношеннях.
— Все одно я прийму його запрошення, — сказала Леніна.
Бернард ненавидів їх, так ненавидів. Але їх було двоє, гінких та сильних.
Дев'ятирічна війна почалася в 141 році ери Форда.
— Навіть якщо йому й справді влили спирту в кровозамінник.
— Фосген, хлоропікрін, етил йодацетат, дифенілціанкарсин, трихлорметил, хлорформат, дихлоретил сульфід. Не кажучи вже про синильну кислоту.
— І ніхто нічого не підливав. Це брехня, я не вірю, — закінчила Леніна.
— Уявіть ревище чотирнадцяти тисяч літаків, що йдуть широким фронтом. Але на Курфюрстердамі й у Восьмому районі вибухи бомб, начинених сибіркою, були не голосніші від бахкання паперової хлопавки.
— Тому що я хочу побувати в дикунській резервації.
— СН3С6Н2(Н02)3 + Н(СНО)2. Ну й що в підсумку? Величезна вирва, купа каміння, кусні м'яса й слизу, нога в черевику летить у повітрі і — трах! — приземлюється серед червоної герані, що так пишно розквітла того літа.
— Ти неможлива, Леніно. Як хочеш...
— Російський спосіб зараження води був особливо дотепний.
Спина до спини Фенні й Леніна продовжували мовчки переодягатися.
— Дев'ятирічна війна, Великий економічний крах. Вибір був лише між всесвітньою владою і знищенням. Між стабільністю і...
— Фенні Краун також хороша дівчина, — сказав асистент Визначальника.
У розпліднику-яслах лекція з елементарної класової свідомості закінчилася, і тепер голоси готували майбутнього споживача промислових товарів. "Я так люблю літати, — шепотіли голоси, — я так люблю літати, я так люблю новий одяг, я так люблю..."
— Лібералізм, звичайно, вмер від сибірки, але силою, примусом нічого не збудуєш.
— Далеко не так, як Леніна. О, далеко не так.
— А старий одяг — бека, — продовжувався невтомний шепіт. — Ми завжди викидаємо старий одяг. Викидання краще від латання. Викидання краще від латання, викидання краще...
— Керувати треба з розумом, а не батогом. Урядування — то справа засідань. Керуйте мозком і сідницями, а не кулаками. Колись уже спробували були споживання зробити повинністю.
— Ось я й готова, — сказала Леніна, але Фенні відчужено мовчала.
— Ну ж, люба Фенні, давай миритися!
— Кожен чоловік, жінка й дитина змушені були споживати ось стільки-то за рік.
