Лісістрата - Арістофан

О, прилинь, Замирення!
З'являється Німфа Замирення.
Дай спершу руку ти лакедемонянам,
Не силоміць веди їх, не нахабою,
Як то дурні мужчини з нами діяли,
А як жінки — пристойно, тихо й лагідно.
А не дадуть руки — хапай за стегна їх.
1140 Ось так! Тепер афінян приведи сюди!
Веди за те їх, що вони дадуть тобі.
Підходьте ближче, всі лакедемоняни!
І ви усі! І слів моїх послухайте.
Хоч жінка я, а маю досить розуму.
Чимало знань корисних я засвоїла:
Від старших, від батьків, багато чула я,
Проте від них лихого не навчилася.
За руки взявши, хочу вас полаяти
І справедливо. З одного-бо келиха,
1150 Як рідні, зрощуєте ви жертовники
Іу Піто, і в Пілах, і в Олімпії,
Й багато де — чи варто перелічувать?
І на очах у зловорожих варварів
Ви і міста, й людей Еллади губите.
Оце одно, що мала вам сказати я.
Афінянин
(про себе)
Мене ж загублять кольки в підчеревині! [371]
Лісістрата
Тепер до вас, лаконці, я звертаюся!
Забули ви, як Періклід-лаконянин
Шукав у вівтарях афінських захисту,
1160 Блідий, як віск, хоч в пурпурному одязі,
Й благав підмоги. Встала-бо Мессена вся,
Ще й землетрусом покарав вас бог тоді.
Та воїв збройних аж чотири тисячі
Привів наш Кімон в Спарту й врятував її.
А ви, заживши від афінян помочі,
їх землю після того ще й плюндруєте!
Афінянин
Чи це ж не кривда, Лісістрато, — свідок Зевс?
Лаконянин
Та кривда ж.
(Про себе).
Клуби ж в неї — красота одна!
Лісістрата
А вам, гадали, я спущу, афіняни?
1170 Забули ви, що скніли в руб'ї рабському,
Як в поміч вам лаконські стали списники,
Й багато фессалійських воїв знищили,
Й багато вбили Гіппія прибічників?
В той час в союзі з вами лиш вони були,
Й вас визволили, й замість руб'я рабського
Вернули громадянський плащ народові.
Лаконянин
(про себе)
Я жінки ще не бачив розумнішої!
Афінянин
(теж)
Я ж кращої не бачив лона лінії!
Лісістрата
Чому ж, колишню згоду забуваючи,
1180 Гризетесь ви і чвар не припиняєте?
Чому не миритесь? Що заважає вам? [372]
Лаконянин
І ми бажаєм миру, лиш околицю
Верніть.
Лісістрата
Яку околицю?
Лаконянин
У Піли вхід.
Давно вже там ми побувати прагнемо.
Афінянин
Клянуся Посейдоном, не дамо ми Піл!
Лісістрата
Віддайте-бо!
Афінянин
А нам куди ж податися?
Лісістрата
Просіть натомість іншої місцевості.
Афінянин
Ну, що ж, тоді віддайте нам... те, як його?
Раніш Ехінську бухту і Малійський мис,
1190 А потім і Мегарські доли й пагорби.
Лаконянин
Не все зараз! Клянусь богами, любий мій!
Лісістрата
Та не сваріться за якісь там пагорби!
Афінянин
А я вже б одіж скинув і орав би лан!
Лаконянин
А я, бігме, раніш його угноїв би.
Лісістрата
От помиріться, то й за рало візьметесь.
Як так, то починаймо вже нараду ми
І запросім на неї і союзників. [373]
Афінянин
Куди їх? І без них ми твердо встоїмо.
А чи того ж не прагнуть і союзники
1200 Весь час?
Лаконянин
Ще й як, клянуся Діоскурами!
Афінянин
Так само карістійці, от вам свідок Зевс!
Лісістрата
Ну, от і добре! Йдіть же і очистіться.
Тоді до міста ми, жінки, запросим вас
І тим, що є в коморах, почастуємо.
Взаємну там дасте ви клятву вірності,
А. потім кожен візьме знов жону свою
Й додому піде.
Афінянин
Ну, то швидше йдім уже.
Лаконянин
Веди сама нас.
Афінянин
Свідок Зевс, мерщій веди!
Виходять.
Перша половина хору
ОДА
Килими в нас кольорові,
1210 Золоті вбрання чудові,
І серпанки є у нас —
Та не жаль їх для вас!
Заберіть їх для дітей.
Хай вдягне їх дочка,
В свято кошик несучи.
Все для вас, все дамо!
Вибирайте з тих скарбів,
Що лежать у скринях наших.
З воску ярого печаті
1220 и Позривайте
Й, наче сміття, киньте геть! [374]
Що знайдете — ваше все!
Та нічого той не вгледить,
В кого око
Не зіркіше за моє!
Друга половина хору
АНТОДА
В кого хліба вже немає,
В домі ж — челяді багато
І малесеньких діток,
Хай пшениці для них
1230 В мене лантух візьме він.
Досить гарнця муки,
Щоб спекти їм паляниць.
Йдіть сюди, бідняки,
Всі, хто хоче, сміло йдіть!
Із мішками, із саквами
Поспішайте по пшеницю, —
Вщерть зерна вам
Повсипає мій Манес.
Тільки, прошу, до дверей
1240 Ви і близько не підходьте, —
Стережіться
Пса лихого на цепу.
Танці хору.
ЕКСОД
Афінянин
(виходить з факелом)
Гей, відчиняйте двері! Відступіться всі!
Чого тут поставали? Може, факелом
Вас підсмалить? От мугирі нетесані!
Провідця стариків
Я б не робив так. Та якщо потрібно це,
Щоб догодить вам, — можна перетерпіти.
Провідця жінок
Готові й ми з тобою перетерпіти.
Продовжують танцювати. [375]
Афінянин
Геть, геть! А то по косах всі заплачете!
1250 Геть, геть з дороги! Щоб лакедемоняни
Могли спокійно вийти, пообідавши.
Виходить група афінян.
Другий афінянин
Ні, я такого ще не бачив бенкету!
Й які були люб'язні ті лаконяни!
А ми були при чарці найдотепніші.
Третій афінянин
Отож-бо, а тверезі — не догадливі.
Якби мене афіняни послухали,
Були б весь час в переговорах п'яними,
А то тверезі в Спарту ми приходимо
Та й виглядаєм, як би погуляти нам.
і2бо Тор^ щО нам говорять, ми не слухаєм,
Чого ж не кажуть, те ми запідозрюєм,
Чого і не бувало, сповіщаємо.
Тепер — все добре. Хай про Теламона спів
Почавши, Клітагорою закінчують, —
Ми схвалимо, ще й клятвою підтвердимо.
Другий афінянин
(до хору)
Та ось вони вже знову повертаються
Сюди. Чи не пішли б ви геть, негідники?
Третій афінянин
Клянуся Зевсом — гості повиходили!
Виходять спартанці в супроводі флейтистів.
Спартанець
(до флейтиста)
Візьми-но флейту і заграй нам, друже мій,
1270 Я ж потанцюю й заспіваю весело
Про нас і про афінян пісню злагоди.
Афінянин
В ім'я богів, бери свою сопілочку, —
Як любо всіх вас бачити за танцями! [376]
Спартанень
(співає і танцює)
Розбуди в нас,
О Мнемосіно,
Пам'ять днів молодих,
Днів, коли й афінян в битвах
Бачив я поруч.
Артемісія води вітали
і28о Мить славетну,
Як ми мідян гнали.
Пам'ятаю, Леонід
В бій повів нас, наче вепрів,
Що нагострили ікла страшні.
Потом
Пінились лиця бійців,
І піною вкривалися коліна.
А було ж там стільки персів,
Як піску морського!
1290 О Артемідо сільська, о мисливице, —
Злинь до нас, діво лісів!
Згоди жаданої, миру всечасного,
Дружби між нами повік нерушимої
Радість подай нам щедру!
Хай назавжди лисяче лукавство
Відтепер усі забудем ми!
Прилинь же, прилинь-бо,
Діво-мисливице!
Входять Л ісістрата і жінки.
Лісістрата
Тепер, коли щасливо все скінчилося,
1300 Беріть, лаконяни, своїх жінок, а ви —
Своїх! Підійде кожен хай до жінки муж,
Жона — до мужа. А тепер на радощах
Богів танком прославмо й стережімося,
Щоб на майбутнє більше не грішити нам.
Хор афінян співає і танцює.
З співом танцюйте,
Харіт закликаючи,
Кличте прекрасну до нас Артеміду!
Ласку вславляйте ясну хороводця Іея,
Славте владику Нісійського,
1310 Вакха, що гронами буйних Менад обдаровує, [377]
Кличте і Зевса, громів повелителя,
З ним і дружину прославлену,
Всі божества закликайте, — хай свідками
Будуть вони, незабутливі,
Нашого миру і щирої злагоди,
Нам від Кіпріди дарованих!
Ала-ла-ла! Іе! Пеан!
Скачіть усі! Іе!
Славте звитягу! Іе!
1320 Евой, евой! Ева, ева!
Лісістрата
Про лад новий нової й ви заспівуйте!
Хор лакедемонян
(співає й танцює)
О, зійди з Тайгета чарівного,
Злинь до нас, о музо лаконійська!
Прослав Аміклейського бога,
Владичицю в мідному храмі
І Тіндарідів ясних —
В танці при хвилях Еврота.
Крутіться жваво, весело стрибайте!
Ми Спарту прославляєм!
1330 Наші співи й тупіт дружний — все на честь богів.
Над Евротом хороводи хлопців і дівчат, —
Жваво стрибають вони гуртом,
Аж пил здіймають.
Коси мелькають, наче в вакханок,
Що скачуть з тірсами в руках.
Вродлива донька Леди
В тім хороводі на чолі.
Вквітчайте коси квітами і тупотіть жвавіше,
Мов стадо оленів! Плещіть всі дружно у долоні!
1340 Богиню в міднім капищі вславляйте переможну!

ЛІСІСТРАТА
Ця комедія була поставлена на Ленеях 411 р. до н. є. під ім'ям Каллістрата. Як в "Ахарнянах" і "Мирі", Арістофан відстоює в "Лісістраті" ідею миру, вкрай необхідного афінянам після катастрофічного розгрому сицилійської експедиції в 413 р. до н. є. Тема миру подається тут у буфонно-комічній формі — "страйку" жінок, які відмовляють чоловікам у послуху і пестощах, щоб змусити їх припинити братовбивчу війну. Назва твору походить від головної дійової особи Лісістрати (досл. "та, що розбороняє війська" або "та, що припиняє походи"), яка піднімає жінок усієї Греції на боротьбу за мир. У композиційному відношенні "Лісістрата" — одна з найбільш досконалих комедій Арістофана.

44. "У жовтожарих платтях..." — Шафраново-жовтий колір був улюбленим кольором грецьких модниць.

45. Кіммерійський хітон — жіночий одяг з прозорого матеріалу.

[477]

81. У грецькому оригіналі спартанка Лампіто розмовляє на лаконському (дорійському) діалекті, який український перекладач передає деякими діалектно-стилістичними особливостями української мови.

83. У Стародавній Спарті звертали увагу не тільки на фізичне виховання чоловіків, а й жінок.

88-89. Мова йде про косметичні заходи беотянок.

139. "...Посейдон з човном його". — Мається на увазі міф про Посейдона і дочку царя Салмонея Тіро, яка, зійшовшись із богом морів у човні, народила двох синів.

173. Трієра — корабель з трьома ярусами весел.

184. Міська варта в Афінах складалася переважно з рабів скіфського походження, через те жінки доручають обов'язки по охороні порядку скіф'янці.

488. Пародіювання обряду військової присяги.

192. Жертву з нутрощів коня приносили Посейдонові; античний коментатор гадає, що жінки-змовниці наслідують приклад амазонок, які практикували присягу на нутрощах білого коня.

196. Фасійське вино — вино з острова Фасоса — вважалося одним з найкращих сортів вин.

202. Під жертовним кабаном мається на увазі жбан з вином.

262. Йдеться про статую Афіни, яку створив славетний Фідій.

270. Жінка Лікона — якась Родія, жінка великої краси, але поганої репутації. Нападали на неї й інші комедіографи, зокрема Евполід.

301. Лемнійський вогонь — вулкан на о. Лемносі (нині погаслий), в якому, за міфом, були розташовані кузні бога вогню Ге-феста.

315. Самоських полководців — стратегів, які взимку 412-411 р. до н. є. встановили на острові Самосі демократичну владу.

407 і далі. Радник вказує на те, що обговорення питання про експедицію на Сицилію супроводилось лиховісними прикметами: воно відбувалося під час свят Адоніса і Сабазія, культ яких був особливо поширений серед жінок.

417.