Лісістрата - Арістофан

[347]
Хор стариків
ОДА 11
Ну, хіба ж це не лихе насильство?
І щодалі їх зухвалість більшає, як видно.
Боронитися нам треба, поки ми в крижах міцні.
Скиньмо ж нашу одіж рабську, хай мужами від мужів
Пахне прямо — прикриватись годі фіговим листком!
Виступайте ж, вовконогі, —
Як в Ліпсідрій мчали ми,
Киньмось так і нині в бій!
690 Час-бо нам помолодіти, знову тіло окрилить
І стряхнути геть одряхлість
Із старих костей своїх.
Провідця стариків
ЕПІРРЕМА II
Якщо ми їм піддамося, як дамо лиш палець їм,
То руками і ногами в нас учепляться вони.
Кораблі вони збудують і в морський похід на нас
Попливуть, немов ефеська Артемісія колись.
А як ні — на конях прийдуть, —
хто опише коней цих,
Хто вправніший в гонах кінських,
як не вершниці-жінки,
Що із сідел не зсковзають! Амазонок пригадай,
700 Що мужів воюють кінно, як Мікон їх змалював.
Ех, найкраще б розложити тут їх покотом усіх
І загнати наші свердла в це трухляве колоддя!
Починається гра.
Хор жінок
АНТОДА II
Будеш злить — клянусь богами,
Вепра нашої відваги я спущу на тебе
І задам такого чосу, що гукатимеш сусід.
Скиньмо й ми, жінки, одіння, — хай запахне і від нас
Жінкою, що з люті й сказу ладна гризти і кусать.
Хто торкнуть мене посміє, —
Не вгризе ні часнику,
710 Ані чорних квасолин.
Скажеш слово ти лихеє, — вся я жовчю аж киплю!
І, мов жук в орла старого, в тебе кігтями вчеплюсь. [348]
Провідця жінок
АНТЕПІРРЕМА II
Зовсім вас я не боюся! Таж зі мною Лампіто
Й благородна Ісменія, юна подруга із Фів.
В тебе ж сил не видно збройних.
Хоч сім раз ти їх скликай —
Не діждеш нікого, всім-бо ти сусідам остогид!
А як вчора в честь Гекати мала свято справить я
Й від сусідів запросити в товариство для дітей
720 Милу й лагідну дитину, — беотійського угра:
"Ні, не можна, — ви сказали, — так ухвалено всіма".
Та відвикнете ви скоро від усіх таких ухвал,
Тільки візьмемо за барки та скрутнемо в'язи вам.
Гра.
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
Лісістрата виходить з брами.
Провідця жінок
О провіднице наших постанов і дій,
Чому виходиш з дому ти засмучена?
Лісістрата
Від ваших дій і розуму жіночого
Я місця не находжу, все журюся я.
Провідця жінок
Що ти сказала, що?
Лісістрата
Ах, правду, правду лиш!
Провідця жінок
Що ж трапилось? Скажи одверто подругам!
730 Казати сором, а ще тяжче змовчати.
Провідця жінок
Та говори, нещастя не ховай від нас.
Лісістрата
Горять жінки жагою — ось вам коротко. [349]
Провідця жінок
О Зевсе!
Лісістрата
Чого волаєш Зевса? Ах, що є, то є!
Я вже не знаю, як надалі стримувать
їх від мужчин, — тікають та ховаються.
Одну ледь відтягла я від проламини
В тім мурі, що хистить печеру Панову,
По линві інша спритно вже спускалася,
А та переметнулась; та — горобчиком
740 Перелетіть до Орсілоха зважилась, —
її за коси вчора ледь я втримала.
Щоб їм додому повернутись, приводів
Вони знаходять безліч. Ось іде одна.
Гей, ти, куди побігла?
З брами виходять кілька жінок.
Одна з жінок
Я додому йду.
Удома шерсть мілетську залишила я, —
Чи не поточить міль її?
Лісістрата
Яка там міль!
Іди назад!
Жінка
Вернуся миттю я, клянусь!
Лише на ліжку поваляю трошечки...
Лісістрата
Не поваляєш! І не підеш зовсім ти!
Жінка
750 То шерсть моя пропала?
Лісістрата
Так і треба їй.
Друга жінка
Ой лишенько, ой лихо! Льон нечесаний
Я залишила дома! [350]
Лісістрата
От іще одна
Спішить додому — треба їй чесати льон.
Назад! Вертайсь!
Друга жінка
Клянуся Світлоносною, —
Я тільки трохи почешу й назад вернусь!
Лісістрата
Ні, не почешеш! Лиш одній почати дай, —
Тоді і кожній жінці теж захочеться.
Третя жінка
Затримай роди, породіль владичице,
Щоб я дійшла до місця відповідного.
Лісістрата
760 Ти що верзеш?
Третя жінка
От зараз я родитиму.
Лісістрата
Та не була ще вчора ти вагітною!
Третя жінка
А нині... Лісістрато, відпусти мене
Мерщій до повитухи!
Лісістрата
Ну, й речиста ти!
Це що тверде у тебе?
Третя жінка
Та хлоп'я, либонь!
Лісістрата
Не те, клянусь Кіпрідою! Неначе мідь,
Видзвонює. От зараз ми побачимо.
(Обмацує її).
Ганьба! Шолом священний ти пристроїла
Й вагітна, кажеш? [351]
Третя жінка
Та клянусь, вагітна я!
Лісістрата
Ну, а шолом для чого?
Третя жінка
Якби трапились
770 Пологи в місті, немовля родивши, я
В шолом поклала б, як в гніздо голубонька.
Лісістрата
Ото ще вигадала! Ясно, в чому річ!
Лишайся ж тут на день родин шоломових.
Виходять ще жінки.
Четверта жінка
Не згодна більше спати я в Акрополі
З часу, як змій на варті я побачила.
П'ята жінка
А я, нещасна, від сичів загину тут,
Весь час квилять і стогнуть, — не засну ніяк.
Лісістрата
От навіжені! Годі вам дурить мене!
Вам без мужів сутужно? А вони без вас
780 не ТуЖать? о, напевно не солодкі їм
Самотні ночі! Потерпіть же, любоньки!
Часину коротеньку ще протримайтесь!
Оракул обіцяє перемогу нам,
Якщо не забунтуєм, — так віщує він.
Одна з жінок
Скажи нам, що говорить він.
Лісістрата
Та змовкніть же!
"В день, як усі ластівки позлітаються
в місце єдине
Й одудів хіть обминувши,
їх сласних обіймів уникнуть, —
Спокій од злигоднів дасть
і зробить їх вищими з нижчих
Зевс— громовержець!.." [352]
Одна з жінок
То зверху лежать нам тепер доведеться!
Лісістрата
790 "..З. дня ж, як на крилах своїх
від священного храму в незгоді
Геть ластівки розлетяться,
за найпохітливішу птицю
Поміж пірнатими скрізь
вважатимуть їх по заслузі".
Одна з жінок
Все ясно, Зевсом свідчуся!
Лісістрата
О, боги всі!
Тож не розходьмось малодушно, подруги.
Вернімося в Акрополь. Адже соромно
Нам, любоньки, пророцтва не дотримати.
Лісістрата й жінки входять в Акрополь.
Хор стариків
ОДА
Хочу
Казку вам розповісти, — цю казку чув я
Ще малим хлоп'ятком.
Жив на світі молодий Меланіон.
800 Щоб уникнуть шлюбу, він в пустелю втік.
Ставши ловцем зайців,
Жив десь у горах він;
Сіті й мережі плів,
Другом собаку мав
Іи додому не вертався
Й нелюбові не зм'якшив.
Он як!
Так ненавидів жінок він, —
От і ми ніяк не менше,
810 В нас-бо, як в Меланіона,
Розум є.
Провідця стариків
Поцілуймося, стара! [353]
Провідин жінок
Чим цибулю ти вгризеш?
Провідця стариків
Ой, як дам ногою в бік!
Провідця жінок
Весь кущами ти обріс!
Провідця стариків
Був такий і Міронід —
Кострубатий і шорсткий,
Був грозою ворогів,
Наче Форміон наш.
Зчиняється бійка.
Хор жінок
АНТОДА
Хочу
820 Казку й я сказати
В відповідь на казку
Про Меланіона.
Жив собі Тімон, незлагідний, лихий,
Неприступний і колючий, мов реп'ях.
Виплід Ериній злих,
Злобний оцей Тімон
Геть від людей пішов,
Жити у нетрях став
І прокляв страшним прокльоном
830 Вас, огидливих мужчин.
Он як!
Так ненавидів він завжди
Чоловічий рід мерзенний,
А жіноцтву був найкращим
Другом він.
Провідця жінок
Хочеш, в зуби так і дам!
Провідця стариків
Ой, не треба, я боюсь!
Провідця жінок
Ой, як дам коліном в бік! [354]
Провідця стариків
І розкриєш хащу всю.
Провідця жінок
"їй Хоч стара я, а тобі
Не уздріти й волоска, —
Чисто виполото все,
Стліло від лампади.
Знову бійка.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Входить Лісістрата.
Лісістрата
Сюди, сюди, до мене, всі жінки, біжіть
Швиденько!
Одна з жінок
Що за галас? Що там трапилось?
Лісістрата
Мужчина он, мужчина, мов скажений, мчить,
Охоплений шаленством Афродітиним.
Мірріна
О, Кіпру, Пафосу й Кіфери владарко,
На шлях оцей прямісінько скеруй його!
Одна з жінок
850 Д хт0 він де в|н?
Лісістрата
Біля храму Хлої вже!
Одна з жінок
Та ось він, Зевсом присягаюсь! Хто ж це, хто?
Лісістрата
Дивіться, не знайомий?
Мірріна
Свідчусь Зевсом я,
Впізнала: це ж мій чоловік, Кінесій то! [355]
Лісістрата
Ти знай своєї: розпали, підсмаж його,
Дратуй, кохай і не кохай улесливо,
Та пам'ятай, про що клялась над келихом.
Мірріна
Все знаю, не турбуйся.
Лісістрата
Ну, то я раніш
Його подратувати постараюся.
Ох, я ж його піджарю! Відійдіть-но всі.
Жінки ховаються. Входять Кінесій і слуга з дитиною на руках.
Кінесій
860 Ой, лишенько, нещастя! Ой, судомить як!
Аж корчить — мов на колесі катуюся!
Лісістрата
Стій! Хто іде? Застава тут.
Кінесій
Хто ж, я іду.
Лісістрата
Мужчина?
Кінесій
Та мужчина.
Лісістрата
Забирайся геть!
Кінесій
Ти хто ж сама, що гониш?
Лісістрата
Тут на варті я.
Кінесій
Поклич Мірріну, задля всіх богів прошу.
Лісістрата
Покликати Мірріну? А ти хто ж такий? [356]
Кінесій
Кінесій, з Пеоніди, чоловік її.
Лісістрата
Добридень, друже! Чули в нас ім'я твоє!
Не невідомий і не безіменний ти!
870 в своєї ти дружини на устах весь час!
Чи їсть яйце, чи яблуко — "Кінесію,
Здоров будь!" — завжди скаже.
Кінесій
О, хвала богам!
Лісістрата
Клянуся Афродітою! А зайде річ
Про вас, мужчин, то зразу ж і вона додасть:
"Щенята всі проти мого Кінесія!"
Кінесій
Кликни ж її.
Лісістрата
Отож-бо! Що ж даси мені?
Кінесій
Клянуся Зевсом, все, чого б воліла ти.
Одно ось маю, — те, що маю, й дам тобі.
Лісістрата
То я піду й покличу!
(Виходить).
Кінесій
(сам)
Швидше клич її!
880 3 дня, як із дому жінка утекла моя,
В житті не мав я радості ніякої.
Нелюбо й в дім заходить. Весь він пусткою
Для мене став. Я навіть в їжі радості
Не відчуваю, — наче пень стою весь час.
Мірріна
(з муру)
Люблю його, кохаю! Та не прагне він
Мого кохання. Краще і не клич мене! [357]
Кінесій
Що робиш там, Міррінко солодесенька?
Виходь сюди!
Мірріна
Ні, ні, клянуся Зевсом, ні!
Кінесій
Не вийдеш ти, Мірріно, і на заклик мій?
Мірріна
890 Тобі я непотрібна, нащо ж кликати?
Кінесій
Як — непотрібна? Я ж без тебе сам не свій!
Мірріна
Піду я.
Кінесій
Не мене, то хоч дитини вже
Послухай. Клич же, синку, нашу матінку!
(Зміненим голосом).
Ой мамо, мамо, мамонько!
(Продовжує).
Невже тобі не шкода? Це ж дитя твоє,
Вже шостий день не мите й не годоване.
Мірріна
Мені-то шкода! Та ось татку байдуже
До нього.
Кінесій
Йди ж, чудна, візьми дитя своє.
Мірріна
(виходить з брами)
О, муки материнські! Йду, не витерплю!
Кінесій
900 Тепер вона здається і молодшою,
Як гляну я, і набагато кращою.
А що копилить губи і хизується,
То тим жагу шалену лиш роздразнює. [358]
Мірріна
Дитятко найсолодше злого батенька!
Ну, дай же мамі хоч поцілувать тебе.
Кінесій
Дурненька, що ти робиш? Нащо слухаєш
Отих жінок? Таж і мене катуєш ти
Й себе мордуєш.
(Хоче її обійняти).
Мірріна
Волі не давай рукам!
Кінесій
А дома рукоділля хай лишається
910 Напризволяще?
Мірріна
А мені це байдуже!
Кінесій
Як, байдуже, що кури порозтаскують
Все прядиво у тебе?
Мірріна
Далебі, що так!
Кінесій
Та й Афродіти вже ти не вшановуєш
Давненько.