Лісістрата - Арістофан

Не пора б тобі вернутися?
Мірріна
Зевс бачить, не вернуся, як не змінитесь
І воювать не скінчите.
Кінeсій
То, може, ми
Це й зробимо.
Мірріна
То, може, й ми тоді
Повернемось. А зараз неможливо це. [359]
Кінесій
Ну, то полеж зі мною хоч хвилиночку!
Мірріна
920 Ні, ні! Хоч не сказати, як люблю тебе.
Кінесій
Ти любиш? Ну, то ляжмо тут, Міррінонько!
Мірріна
Який смішний ти! Тут, перед дитиною?
Кінесій
О Зевс! Манес, додому віднеси дитя.
Слуга відносить дитину додому.
От бачиш, люба, вже його й немає тут.
Ну, ляжемо?
Мірріна
Та де ж нам, бідолашний мій,
Лягти?
Кінесій
В печері Пановій, чудово там.
Мірріна
Та як вернусь в Акрополь я нечистою?
Кінесій
Чудово у Клепсідрі ти помиєшся.
Мірріна
А цим, на лихо, клятви не порушу я?
Кінесій
930 Весь гріх — на мене! Не турбуйся клятвою!
Мірріна
То принесу рядно я.
Кінесій
Та навіщо це?
Гаразд і так. [360]
Мірріна
Ні, свідчусь Аполлоном я, —
Не допущу, щоб просто на землі ти ліг.
(Втікає).
Кінесій
Мене дружина любить — це без сумніву.
Мірріна
(вертається)
Ось на, лягай, і я вже роздягаюся.
Але стривай-но! Ще ж потрібна мата нам.
Кінeсій
Ще й мата? Нащо?
Мірріна
Свідчусь Артемідою, —
Бо ж твердо на ряднині.
Кінeсій
Поцілуй мене.
Мірріна
Ну ось!
(Цілує і втікає).
Кінесій
Ой, смачно як! Вертайся ж, серденько!
Мірріна
(вертається з матою)
940 Ну, ось і мата! Ляжмо — роздягаюсь я.
Але стривай-но! Та немає ж подушки!
Кінесій
Не треба!
Мірріна
А мені потрібно, свідок Зевс!
(Втікає).
Кінесій
(сам)
Немов Геракла, нас шанують, друже мій! [361]
Мірріна
(вертається)
Ось, підведись-но трохи. Чи готове все?
Кінесій
Готове все. Мерщій, моє ти золотко!
Мірріна
От розв'яжу лиш пояс. Пам'ятай тепер,
Щодо замирення не обмани мене!
Кінесій
Хай краще згину, бачить бог!
(Намагається її обняти, вона пручається).
Мірріна
А вкритись чим?
Кінесій
Не треба, свідок Зевс! Тебе лиш прагну я!
Мірріна
950 Стривай, устигнеш! Повернусь швиденько я.
(Втікає знов).
Кінесій
(сам)
Ця жінка вб'є мене своїми ковдрами!
Мірріна
(вертається)
Ну, встань-но!
Кінесій
Встав уже, давно готовий я.
Мірріна
Олією натремось, хоч?
Кінесій
Ні, свідок Феб!
Мірріна
А я — Кіпріда свідок — все ж натру тебе!
(Втікає). [362]
Кінесій
(сам)
Зевс владар! Хай олію розіллє вона!
Мірріна
(вертається)
Простягуй руку і бери, — це добра мазь.
Кінeсій
От свідок Феб, не до вподоби мазь мені!
Чим хочеш, тільки не весіллям тхне вона.
Мірріна
Ой лишенько! Та це ж олія репсова!
Кінeсій
960 Ну, й добре! От чудна ти!
Мірріна
Не кажи дурниць!
(Втікає).
Кінeсій
Будь проклят, хто олію бити перший став!
Мірріна
(вертається)
Ось на, візьми цей слоїк!
Кінесій
В мене інший є.
Лягаймо ж, невгамовна, й не носи вже більш
Нічого.
Мірріна
Артеміда свідок — годі вже!
От роззуваюсь. Ти ж за мир камінчиком
Проголосуєш, любий?
Кінесій
Обіцяю, так!
(Хоче обійняти Мірріну, вона виривається й тікає).
Пропав я! Жінка геть мене замучила!
Аж до живого допекла й тікає десь! [363]
Як же стерпіти це? І кого покохать?
970 Наймиліша з усіх обманула мене.
Як без неї мале немовля годувать?
Де ти, мій Кіналоп?
Біжи наймати мамку!
Хор стариків
Ой, і важко тобі в цій жахливій біді!
Як з обману твоя гірко мліє душа!
Леле, як я тобі співчуваю!
І чиї печінки цей би стерпіли біль,
Чиє серце тверде і незламна душа,
Чиї стегна тугі, чий пружистий хребет
980 І крижі, що тремтять
В напрузі до світанку?
Кінесій
(корчиться на подушках)
Ой, судомить же як! Вже несила, о Зевс!
Хор стариків
Хто ж це кривду таку заподіяв тобі?
Все вона — найгидкіша, мерзенна, бридка!
Кінесій
Свідок Зевс — найсолодша, принадна, п'янка!
Хор стариків
Найсолодша? Авжеж! Ні, гидка та й гидка!
Найогидніша — Зевсе! о Зевс!
Мов стеблину суху, вихром бурі-грози,
Ураганом її аж до хмар піднеси,
990 Буйним смерчем в шалену крутінь закрути,
Приголомш її геть, а тоді відпусти,
Щоб із розмаху впала на землю вона
І наскочила враз
На пружистий рожен до мужчини.
ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ
Виходить спартанський вісник, весь запилений.
Вісник
А де тут рада старшини афінської?
І де притани? Новина важлива є. [364]
Афінянин
(виходить)
А ти хто? Чоловік чи хмара куряви?
Вісник
Клянусь тобі, молодче, Зевсом, — вісник я!
Із Спарти я прийшов — про мир домовитись.
Афінянин
юоо Тому-то списа під пахвою ти приніс?
Вісник
Та ні-бо, Зевсом свідчусь!
Афінянин
Що ж ти крутишся?
Ще й плащ нап'яв? Чи не обсіли опухи
З дороги?
Вісник
Ну, й причепа ж ти! О Касторе!
Афінянин
А що це настовбурчилось, негіднику?
Вісник
Нічого, Зевсом свідчусь! От дурниці ще!
Афінянин
А це ж у тебе що?
(Обмацує).
Вісник
Лаконське берло то.
Афінянин
Таке лаконське берло і у мене є!
Ну, а тепер розповідай по правді все,
Як вам ведеться нині в Лакедемоні?
Вісник
1010 Повстав весь Лакедемон, і союзники
Всі піднялися, — не стає лиш цебрика! [365]
Афінянин
Хто ж винен, що таке вам лихо випало?
Не Пан?
Вісник
Ні, Лампіто розпочала усе.
За нею, гей би на однім налигачі,
Усі по цілій Спарті поклялись жінки
Не допускать чоловіків до лон своїх.
Афінянин
Ну, й що ж ви?
Вісник
Важко, що й казать. Блукаємо,
Мов з ліхтарем по місту, спотикаючись.
Жінки ж наклали на свої смоковниці
1020 Печать мовчання, поки договору в нас
Не буде про замирення з Елладою.
Афінянин
Так он що! То по всій країні змовились
Про це жінки. Тепер я розумію все!
Скажи у Спарті, хай уповноважених
Сюди негайно для переговорів шлють,
Я ж в раді чоловічу поясню біду
Й послів од нас обрати вимагатиму.
Вісник
Лечу на крилах. Це розумно мовив ти.
Обидва виходять.
Провідця стариків
Ой, чи є в цілому світі звір, страшніший за жінок?
1030 не такий вогонь нещадний, не така зухвала рись!
Провідця жінок
Отому ж бо ти зі мною заповзявся воювать.
А могли б ми, бідолахо, в нерушимій дружбі жить!
Провідця стариків
Ні, повік не перестану я ненавидіть жінок! [366]
Провідця жінок
Це вже як ти схочеш! Тільки голим бачити тебе
Я не можу. Глянь, із тебе всі сміються навкруги!
Підійду ось і накину цю одежину тобі.
Гра.
Провідця стариків
Непогано ти вчинила, присягнув би й Зевсом я!
Тож у запалі і гніві з себе скинув я її.
Провідця жінок
От тепер ти як мужчина. Не сміється вже ніхто.
1040 д якби ти не дражнив нас, то із ока я твого
Звіра витягла б лихого, що і зараз там сидить.
Провідця стариків
От чого мені свербіло! На, візьми вже перстень цей.
Витягни із ока звіра й покажи мені, чого
Досі так, клянуся Зевсом, в оці різало мені.
Провідця жінок
Та зроблю вже, хоч мужчина нелюб'язний з тебе був.
Гра.
Це так звір, о Зевс великий! Глянь, який там був
комар!
Бачиш? Ціле комарище з Трикоріфських драговин.
Провідця стариків
Зевс нам свідок, от спасибі! Ну й копав криницю він!
От і зараз ще струмками сльози ллються із очей.
Провідця жінок
1050 Дай тобі я витру сльози, хоч і був сердитий ти,
Й поцілую.
Провідця стариків
Не цілуй лиш!
Провідця жінок
Поцілую — хоч-не-хоч! [367]
Провідця стариків
Не чіпай мене невчасно! Ну й лукаві зроду ви!
Дуже мудро і правдиво каже приказка про вас:
"Ох, із ними нам пропасти, і без них ми пропадем!"
Провідця жінок
Та вже час нам помиритись, і ніколи відтепер
Ми ні вам не зробим лиха, ні зазнаємо від вас.
Отже, станьмо всі до гурту і новий почнімо спів!
Хори поєднуються.
Перша половина хору
ОДА
Годі нам ворогувати!
Хай ніхто не скаже злого
1060 ні Про Кого з громадян.
Будьмо ж ми щирі всі
В слові і ділах своїх.
Досить вже лиха нам
І без того випало.
Хай же всяк скаже нам,
Чоловік, чи жінка то,
Чи не хочете ви грошей —
Міни зо дві або зо три,
А то й більше?
1070 Гаманці у нас важкі!
І коли настане мир,
То ніхто про ці борги
Не згадає
І не правитиме з вас.
Друга половина хору
АНТОДА
Ми знайомих із Каріста
Дожидаємо на учту, —
Любих, дорогих гостей.
Є з бобів каша в нас,
Є свіженьке порося, —
1080 І смачне, і стравне,
Тільки-но заколоте.
Йдіть до нас всі гуртом,
До господи просимо!
Вранці вимившись у бані, [368]
Заберіть дітей з собою
І приходьте!
У покої зразу йдіть
Прямо, не питаючи,
Розташовуйтесь як дома,
1090 Мов за вами
Двері скрізь замикані.
Провідця хору
Глянь, од Спарти посли по дорозі бредуть,
довгі бороди низько волочать,
А між стегон у них — так, немов частокіл,
хоч свиней заганяй в ту кошару.
ЕПІCОДІЙ П'ЯТИЙ
Входять спартанці.
Привіт вам, громадяни Лакедемона!
Розказуйте, з чим нині ви прийшли до нас?
Спартанський посол
Та що вже тут багато вам розказувать!
Чого прийшли ми — і самі ви бачите.
Провідця хору
Ой-ой! Понабрякали страшно жили всі,
Й запалення, здається, ще погіршало.
Спартанський посол
1100 Жахливо, що й казати! Хоч би швидше нам
Знайти того, хто може повернути мир!
Провідця хору
Ідуть сюди й тутешні, бачу, жителі,
Немов борці — в накидках, що при поясі
Чогось понадимались. Отже, й хворість їх,
Мабуть, чи не з причини гімнастичної.
Входять афіняни.
Афінський посол
Де Лісістрата, чи хто-небудь скаже нам?
Ось ми, мужчини, — отакі, як бачите. [369]
Провідця хору
І тут ознаки всі тієї ж хворості.
Не корчить вас під ранок, не судомить вас?
Афінський посол
1110 Клянуся Зевсом, знемоглись до краю ми!
Якщо про мир ми швидко не домовимось,
То і самого намнемо Клісфена ми.
Провідця хору
То схаменіться, хоч плащем прикрийтеся,
Щоб часом хто, мов Герму, не зневажив вас.
Афінський посол
А й справді, Зевс нам свідок!
Спартанський посол
Діоскурами
Клянуся, ми уже прикрилися.
Одні й другі прикриваються.
Афінський посол
Привіт, лаконці! Біль страшний ми терпимо.
Спартанський посол
Страшенно й нам болить, мої лебедики!
Не знаю, як ті опухи й показувать.
Афінський посол
і по Розказуйте ж, лаконці, нам по щирості,
Чого сюди прийшли ви.
Спартанський посол
Домовлятися
Про мир.
Афінський посол
Гаразд. Для цього й ми прийшли сюди.
Чому ж нам Лісістрату не покликати?
Вона одна зуміє помирити нас.
Спартанський посол
То кличте ж Лісістрату, задля всіх богів! [370]
Афінсккий посол
Здається, й кликати її нема чого.
Вона вже нас почула і сама іде.
З брами виходить під музику Лісістрата.
Провідця хору
Будь щаслива, з усіх наймужніша жінок!
Покажи нам, що ти незвичайна,
Благородна і лагідна, скромна й тверда,
і досвідчена, й мудра, й ласкава.
1130 Мов захоплені колесом чарів твоїх,
полководці всієї Еллади
Позбирались до тебе і скруту свою
розв'язати тобі доручають.
Лісістрата
Ну, що ж, це справа не важка, якщо вони
Це терплять тільки від палкої пристрасті.
Побачим зараз.