Оси - Арістофан

[221]
Бделіклеон
А вмієш ти поважну мову мовити
Серед людей пристойних і освідчених?
Філоклеон
Еге ж.
Бделіклеон
А що б казав ти?
Філоклеон
Всяку всячину.
Як насмерділа Ламія застукана;
І як колись-то Кардопіон з матір'ю...
Бделіклеон
Покинь казки. Про людське, про звичайніше
1180 Кажи, про що ми дома розмовляємо.
Філоклеон
Я от що розказав би на домашній лад:
"Були собі на світі мишка й ласочка..."
Бделіклеон
Невіглас! Бовдур! Це ж золотарю колись,
Розгнівавшись на нього, Феоген сказав
Верзти при людях про мишей і ласочок!
Філоклеон
Про віщо ж говорити?
Бделіклеон
Про поважне щось.
Як їздили в посольство ти, Клісфен, Андрокл.
Філоклеон
Куди ж я їздив? Був разок на Паросі,
Та й то лиш два оболи денно мав за це.
Бделіклеон
1190 То розкажи нам, як то раз Ефудіон
З Аскондом на кулачках славно бій провів.
Старий він був і сивий, але мав, проте, [222]
Дебелі стегна, дужі руки й поперек,
І груди — панцир.
Філоклеон
Що ти мелеш? Годі вже!
Як міг він битись навкулачки в панцирі?
Бделіклеон
Такі розмови між людьми порядними.
Тепер скажи: на учті з незнайомими,
За чаркою, яким ти славним подвигом
З років юнацьких міг би похвалитися?
Філоклеон
1200 Оцей, оцей мій подвиг найславетніший:
В Ергасіона кіл потяг із саду я.
Бделіклеон
Біда мені з тобою! Кіл! Згадай лише,
Як вепра ти чи зайця вбив, як з факелом
На грищах бігав — про юнацьке, сміливе.
Філоклеон
Одне згадав відважне: я ще підлітком
Фаілла-скорохода переслідував...
Судом за лайку — і його засуджено.
Бделіклеон
Покиньмо це. Лягай-но. Я навчу тебе,
Як бути милим, ввічливим на бесіді.
Філоклеон
1210 Ну, як лягти? Кажи ж бо!
Бделіклеон
Красовито ляж.
Філоклеон
Отак велиш лягати?
Бделіклеон
Ні, цілком не так! [223]
Філоклеон
А як інакше?
Бделіклеон
Мов атлет, розслабившись,
Пролий себе на килим непримушено.
Ну, похвали потому келех мідяний,
Поглянь на стелю, полюбуйся тканками...
Води для рук подайте! Ставте столики!
Обмились... Узливаєм... Час обідати!
Філоклеон
Богами свідчусь, цей обід приснився нам!
Бделіклеон
Флейтистка починає. Співучасники
1220 Бенкету нині: Фан, Феор, Есхін, Клеон,
Акестор, біля нього — із чужинців хтось.
Підхопиш ти застільну?
Філоклеон
Повним голосом.
Бделіклеон
Ні, справді?
Філоклеон
Як ніхто у всій Діакрії!
Бделіклеон
Ну що ж. Скажім, Клеон я; про Гармодія
Почав я пісню; ти її підхоплюєш.
(Співає).
"Не було ще в Афінах такого мужа..."
Філоклеон
(підхоплює)
"Такого злодюги, пройди такого..."
Бделіклеон
Ти не роби так, бо тебе оглушить він,
Грозитиме, що знищить, умертвить тебе,
1230 Засудить на вигнання. [224]
Філоклеон
Хай залякує!
А я, клянуся, заспіваю іншої:
"Злий! Покинь домагатися влади великої!
Ти руйнуєш державу, ведеш до загибелі!"
Бделіклеон
А як Феор, що тут приліг, край ніг твоїх,
Клеона руку взявши, так співатиме:
"Слів Адмета повік не забувай:
добрих люби людей", —
Ти як йому підтягнеш?
Філоклеон
Я ось так почну:
і240 "Звиватися лисом гидко,
Двох таборів другом бути —
Соромно".
Бделіклеон
Тоді Есхін, син Селла, муж освічений,
Друг музам, заспіває так у відповідь:
"Грошей і засобів
Ми з Клітагорою
Та фессалійцями..."
Філоклеон
"Перевели без ліку, я з тобою..."
Бделіклеон
Ну, це, я бачу, ти засвоїв здорово.
1250 Ходімо ж на бенкет до Філоктемона.
(До раба, що за сценою).
Гей, хлопче, Крезе,
йди зготуй запаси нам!
Сьогодні п'яні будем.
Філоклеон
Ні, не питиму!
Недобре пити, від вина ж і біди всі:
Розбиті двері, бійка, ребра ламані,
З похмілля потім ще й платити грошики! [225]
Бделіклеон
Такого не буває поміж знатними!
Коли образять, перепросять ввічливо;
Або ти сам дотепне щось розкажеш їм —
Езопову чи сибарітську байку — з тих,
1260 Котрі на учтах повідають. Так усе
На жарт обернеш та й додому вернешся.
Філоклеон
Десь тих байок чимало треба вивчити,
Щоб за погані вчинки не платитися.
Бделіклеон
Ходімо ж! Хай ніщо нас не затримує.
МАЛА ПАРАБАСА
ОДА
Перша половина хору
Часто спритним і кмітливим
я здавався сам собі
І ніколи не дурним.
Ще спритнішим був Аміній,
кучерявий Селла син —
Не гранатами живився; пам'ятаю, раз у раз
В Леогора він гуляв.
1270 Тепер збіднів, як Антіфонт!
Був відряджений з посольством
до Фареала, але й там
Із фессалійців
Лиш з голотою водився,
Сам убогий і злиденний, як ніхто із голяків.
ЕПІРРЕМА
Провід ця першої половини
хору
Автомене, ми щасливцем величаємо тебе:
Вельми здібних до мистецтва
ти сплодив собі дітей!
Перший син, усім приємний,
дуже вчений чоловік, [226]
Чарівний Харіт коханець,
незрівнянний кіфаред;
Другий син — актор чудовий,
трудно кращого знайти;
а8о третій, Аріфрад, удався
найздібніший серед них.
Сам собою, каже батько, без учителя і книг,
Лиш від мудрої природи, научився третій син
По домах публічних вправно калатати язиком.
АНТЕПІРРЕМА
Провідця другої половини
хору
Дехто каже, що з Клеоном замирився я, коли
Він завзявся проти мене
і термосив, і жахав,
Називав злочинцем лютим.
А як з мене шкуру дер,
То юрба вітала сміхом зойки болісні мої,
І ніхто не дбав про мене,
всі цікавились одним:
Чи, затиснений в лабети,
я ще кину жарт якийсь,
1290 Спостерігши цю байдужість,
я, як мавпа, завиляв;
Та тепер ось, бачте, знову
"одурив лозу кілок".
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Ксантій
(вбігає з криком)
О, горе! Черепахи, як я заздрю вам!
Щасливі ви під покришкою вашою!
Від стусанів як мудро, як обачливо
Ви захистили спину черепицею!
А я кийком ось, гляньте, посмугований!
Корифей
Що сталось, хлопче? [227]
(До глядачів).
Адже "хлопцем" кличемо
Ми й дідуся старого, як наб'ють його.
Ксантій
Чи ж то старий наш не чума, не пагуба?
1300 Серед гостей він був найбезсоромніший,
Хоч був там Лісістрат, Лікон і Антіфонт,
Гіппіл і Теофраст, весь почет Фрініха;
Перевершив усіх він там нахабністю.
Живіт напхавши ласими шматочками,
Скакав, і реготався, і погрюкував,
Як той осел, ячменем нагодований,
Із криком "рабе!" люто одлупив мене.
А Лісістрат на все це так сказав йому:
"На вискочня ти схожий, на осла того,
1310 Який допавсь до паші після голоду!"
Старий до нього: "Ти як сарана ота,
В якої плащ обдертий висить клаптями!
Сфенел ти, що одежу з себе випродав!"
В долоні заплескали, Теофраст лише —
Мовляв, не з тих я — покосивсь презирливо.
Старий тоді до нього: "Ти чого, скажи,
Із себе пана строїш, величаєшся?
А хто був блазнем у вельмож? Не ти хіба?
Отак по черзі всіх ганьбив і лаявся,
1320 Глузуючи зухвало та говорячи
Украй невідповідні і дурні слова.
Тоді напився добре й, повертаючись
Додому, перехожих бив по-п'яному.
Та ось і він надходить кроком плутаним.
Втечу я, поки цілий, з-під руки його!
(Утікає).
Філоклеон
Виходить з флейтисткою і факелом. За ним женуться гості.
Відступись, відійди!
Буде каятися гірко,
Хто іде за мною вслід.
Забирайтесь геть, поганці,
1330 Бо як ні, то смолоскип цей
На печеню вас спече! [228]
Гості
Будь певний, завтра ти за це
заплатиш нам,
Хоч як тепер храбруєш і заносишся!
Юрбою прийдем і потягнем в суд тебе.
Філоклеон
Го-го! Го-го! Потягнем в суд!
Старе лахміття!
Знайте, — про суди мені
вже й слухати не хочеться!
Ого!
(Показує на флейтистку).
От краса! А урни киньте!
1340 Забирайся! Де суддя тут?
Де він? Зник навіки він!
(До флейтистки).
Сюди, мій жучку золотий! Сюди зійди!
Візьмись рукою за оцю мотузочку!
Лиш обережно, бо гнила мотузочка,
хоча тертя не завдає їй прикрості.
А правда, хитро вкрав тебе я з бенкету,
Коли гостей ти починала бавити?
За це потіш гарненько і помилуй мене!
Та де там! Не потішиш і не спробуєш,
Одуриш, покепкуєш, скільки схочеться.
1350 Ти сміх собі робила з багатьох уже.
А може, будеш добра жіночка, то я
Тебе, мою маленьку свинку, викуплю,
Як син помре, й візьму за полюбовницю.
Тепер я не хазяїн у добрі своїм.
Я молодий ще й досі під опікою.
Синок мене пильнує. Буркотливий він
І скупердяй — ділив би зерно макове.
Боїться, щоб не став я марнотратником:
У нього ж, бачите, єдиний батько я.
Виходить на сцену Бделіклеон.
360 Та от і він, здається, вже біжить до нас.
Ану, скоріше тут із смолоскипом стань,
А я вже з нього посміюся здорово,
Як він сміявся з мене до посвячення. [229]
Бделіклеон
Ах ти, пустомолоте, ти, розпуснику!
Забаглося кохатись із хорошою...
Труною? Будеш ти за це покараний!
Філоклеон
А ти процесу захотів з підливою?
Бделіклеон
Іще й смієшся? Хто ж украв із бенкету
Флейтистку?
Філоклеон
Що? Флейтистку? Ну, а де вона?
1370 Щось мелеш ти, неначе з гробу вихопивсь.
Бделіклеон
А ось та Дарданіда, Зевсом свідчуся!
Філоклеон
Та ні, це на майдані смолоскип горить.
Бделіклеон
Це смолоскип?
Філоклеон
Ти ж бачиш — ще й тавро на нім.
Бделіклеон
А що це тут чорніє посередині?
Філоклеон
Смола стікає, під вогнем розтоплена.
Бделіклеон
А що це з цього боку: чи не зад, бува?
Філоклеон
Та ні, це просто паросток на дереві.
Бделіклеон
Що кажеш? Паросток?
(До флейтистки).
Ану, ходи сюди! [230]
Філоклеон
Е, є, ти що намислив?
Бделіклеон
Заберу її,
1380 Бо що тобі вже з неї? Ти ж гнилий увесь,
Не здатний до нічого.
Філоклеон
Ось послухай-но!
Коли на грища їздив я в Олімпію,
Ефудіон з Аскондом бився сміливо,
Хоч був уже він літній, кулаком, однак,
Старий боєць на землю юнака звалив.
Гляди ж, попідбиваю і тобі синців!
Бделіклеон
Запам'ятав же ти свою Олімпію!
Вбігає пекарка, що торгує хлібом на вулиці.
Пекарка
(до Бделіклеона)
Богами заклинаю, поможи мені!
(Вказує на Філоклеона).
Це він, той самий, що мене понівечив,
1390 Бив смолоскипом, а в болото викинув
На десять грошей хліба і чотири ще.
Бделіклеон
Так ось що ти накоїв! Тож і суд тепер,
І клопіт будем мати. Нащо пив?
Філоклеон
Пусте!
Відвернем лихо байкою дотепною.
Побачиш сам, як легко поладнаєм ми.
Пекарка
Богинями клянуся: ти за дівчину,
Дочку Сострати й Анкіліона, Міртію,
Відповіси! Навіщо мій товар псував?
Філоклеон
Послухай, жінко. Ось я розповім тобі
1400 Цікаву байку. [231]
Пекарка
Я не хочу й слухати!
Філоклеон
Колись Езоп вертався з учти ввечері,
І раптом сука, п'яна і настирлива,
Ну гавкати! А він їй: "Суко, слухай-но!
Коли б ти замість язика паскудного
Купила хліба, я хвалив би розум твій!"
Пекарка
Знущаєшся? За шкоду заподіяну,
Хто б ти не був, до права притягну тебе!
(Вказує на глядачів).
От Херефонт у мене свідок виклику.
Філоклеон
Та ні, послухай, може, це вподобає:
1410 Раз позмагатись з Ласом Сімонід хотів,
А Лас йому і каже: "Я начхав на те!"
Пекарка
Он як!
Філоклеон
(до глядачів)
Гей, Херефонте, саме ти б зумів
За свідка бути в цеї баби жовтої,
В Іно, що в Евріпіда сторчака летить.
Бделіклеон
А от іще хтось, бачу я, біжить сюди!
Тягти на суд, напевно; ось і свідок з ним!
Вбігають позовник і його свідок.
Позовник
Ой-ой! Тебе, старого, за образу я
В суд викликаю!
Бделіклеон
Слухай, не роби цього!
Вже краще кару заплачу я зараз же,
1420 яку ти сам присудиш, ще й подякую.