Оси - Арістофан

Ой, лихо!
Я не здужаю більше держати меча.
Знемагаю, нема в мене сили!
Бделіклеон
А як іноді страх нападає на них,
то тоді віддають вам Евбею
І пшениці півсотні медімнів за раз
обіцяють на кожного дати.
А чи видали що? Тільки раз ти дістав
п'ять медімнів ячменю недавно,
Але й те по зеренцю дали аж тоді,
як довів їм, що ти не чужинець.
Через те й замикав я тебе! Я хотів
720 Сам тебе годувати, щоб ті шахраї
Не могли тебе брати на глум та на сміх.
І тепер, чого хочеш, усе тобі дам.
Не дозволю лише
Молоком... скарбника ласувати!
Корифей
Безперечно, розумний був той, хто сказав:
не суди, не прослухавши перше
Обох супротивників... Так! Ти здолав:
перемога твоя очевидна.
Ослабає поволі наш гнів. Подивись:
ми дрючки пошпурляли на землю.
(До Філоклеона).
Але ти, о товаришу любий наш, ти,
друже нашого віку старого... [199]
СТРОФА V
Перша половина хору
Послухай нас, послухай, не роби дурниць!
730 Надто твердий не будь, гордість свою вгамуй!
Коли б і в мене родич був чи опікун,
Щоб так на добрий розум наставляв мене!
Вочевидь бог якийсь твоїм другом став!
Тобі допомагає він,
дарує ласку і добро.
Дар його ти прийми!
Бделіклеон
Далебі ж, і догляну, і все йому дам,
Що потрібно старому: пшеничний кисіль,
Щоб хлебтав собі, плащик м'якенький, кожух
І дівчатко, щоб терло йому передок
740 І обидва стегна!
Тільки все він мовчить, не промовить слівця;
Щось не тішить мене це мовчання.
АНТИСТРОФА V
Друга половина хору
Нарешті схаменувся він, отямився;
Дикий свій дур збагнув, бачить, що зле робив.
Тепер і сам вважає він за помилку
все те, у чім не хтів тобі коритися.
Певна річ, прийме він твої всі слова;
перемінивши норов свій,
Він буде слухатись тебе
завжди в усіх ділах.
Філоклеон
Ой-ой, горе мені!
Бделіклеон
Ну, чого ж ти кричиш?
Філоклеон
750 Не потрібні мені обіцянки твої,
Серцем лину туди, все єство моє там,
Де окличник питає: "Хто голосу ще
Не подав? Підведись!"
І я встав би, я б тихо до урни пішов, [200]
Черепок мій останнім укинув би я!
О душе, поспішай! Де блукає душа?
Розступися, о пітьмо! Гераклом клянусь,
Відтепер і Клеона в присяжнім суді
Я не зможу скарати за крадіж!
Бделіклеон
760 Ну, батьку, ради всіх богів послухайся!
Філоклеон
На все пристану. Тільки про одне мовчи!
Бделіклеон
Про що?
Філоклеон
Щоб суд я кинув. Сам Аїд нехай
Мене розсудить, перше ніж послухаюсь!
Бделіклеон
Коли тобі це діло так сподобалось,
То хоч не йди нікуди! Зоставайся тут
І в себе дома суд чини над челяддю.
Філоклеон
Удома? Що ти мелеш?
Бделіклеон
Все, як там, роби:
Коли відчинить потай двері дівчина,
Нехай заплатить драхму — ось і кара їй.
770 Адже те саме й на суді робилося!
І добре ж буде! Як погода випаде,
Суди на сонці. В холоднечу сядь собі
При вогнищі. При зливі ти під крівлею
Влаштуйся. Ось тоді вже хоч півдня проспи:
Перед тобою не зачинять судища.
Філоклеон
Та це ж чудово!
Бделіклеон
Як занадто довгу хто
Почне промову, голодом не млітимеш,
Не будеш гризти, і себе й підсудного. [201]
Філоклеон
А як же зможу справу розібрати я,
780 Коли, напхавши повен рот, жуватиму?
Бделіклеон
Далеко краще! Недаремно ж мовиться:
"Хотіли свідки збити суд неправдою,
Та судді розжували справу плутану".
Філоклеон
Ти вже мене схиляєш. Лиш таке скажи:
Хто видасть мені плату?
Бделіклеон
Я.
Філоклеон
Ну, добре те,
Що я окремо гроші діставатиму.
Той Лісістрат-негідник одурив мене!
Недавно драхму нам на двох з ним видали;
Він розміняв монету десь у рибника,
790 А сам мені три окуневих лусочки
Подав. Я думав — гроші, та й у рот поклав.
Смердить! Мене знудило — геть все виблював!
Потяг його до суду.
Бделіклеон
Що сказав він?
Філоклеон
Що?
Та те сказав, що в мене шлунок півнячий;
Сміявся: "Гроші хутко перетравляться!"
Бделіклеон
Ось бачиш — буде користь і на цім тобі,
Філоклеон
Та ще й велика. Що ж, роби задумане.
Бделіклеон
Зажди. Я все, що треба, принесу сюди.
(Виходить). [202]
Філоклеон
Дивися, стало дійсністю провіщене!
800 Адже чував я, що колись афіняни
Почнуть суди судити по домах своїх,
Збудує кожен судище малесеньке
Перед дверима дому, як Гекатова
Божничка завелика. Що не дім, то суд!
Бделіклеон
(входить)
Поглянь-но! Що ти скажеш? Поприносив я
Усе, що мав принести, навіть більш того:
Ось маєш горщик; закортить маленького,
То близько на кілочку буде висіти.
Філоклеон
Хвалю! Коли буває, що сеча не йде,
810 Це — перші ліки, помічні при старості.
Бделіклеон
А от жаровня. Юшка на вогні стоїть,
Захочеш — сьорбай сміло.
Філоклеон
Й це до речі теж.
Нехай хоч трясця, плати не позбудуся!
І хай просиджу дома — юшку їстиму.
Але навіщо півня принесли сюди?
Бделіклеон
Здрімнешся, може, тих промов наслухавшись,
Нехай тебе він збудить кукуріканням.
Філоклеон
Усе чудово. Одного нема!
Бделіклеон
Чого?
Філоклеон
Ти Лікову божничку не приніс іще.
Бделіклеон
820 Оце ж вона! А ось же — й сам владика в ній! [203]
Філоклеон
Герою владний! Вигляд твій страшний мені!
Бделіклеон
Таким от видається нам і Клеонім.
Філоклеон
А справді! Хоч герой він, а щита нема.
Бделіклеон
Коли б скоріше сів ти, то б і позов я
Почав скоріше.
Філоклеон
Починай! Давно сиджу.
Бделіклеон
Яку ж би справу взяти нам на перший раз?
Хто в хаті шкоду заподіяв з челяді?
А, знаю! Фратта присмалила глечика.
Філоклеон
Стривай, стривай! Ти мало не згубив мене.
830 Суд починати без решітки думаєш?
Та це ж у нас найперша, найсвятіша річ!
Бделіклеон
Нема решітки, бачить Зевс!
Філоклеон
Я вибіжу
Та сам що-небудь зараз принесу сюди.
(Виходить).
Бделіклеон
От чудасія! Так до місця звикнути!
Ксантій
(вбігає)
Прокляття! Нагодуй лиш ось такого пса!
Бделіклеон
Що сталося? [204]
Ксантій
А ось що: пес Лабет якось
Забіг до кухні, клятий, та й із'їв оце
Шматок великий сиру сицилійського!
Бделіклеон
Його злочинство для початку батькові
840 На суд подам я. Ти — обвинувачувач.
Ксантій
Нізащо! Другий пес вже зголосивсь на це,
Нехай внесуть лиш скаргу на негідника.
Бделіклеон
Веди ж обох до мене.
Ксантій
Так і зробимо.
Ксантій виходить; вертається Філоклеон.
Бделіклеон
А що це в тебе?
Філоклеон
"Поросятник" Гестії.
Бделіклеон
Що? Святокрадець!
Філоклеон
Ні, згубити винного
Завзявся я, то й починаю з Гестії.
Та швидше, швидше! Не діждуся засуду!
Бделіклеон
Я зараз! Принесу ще стиль і дощечку!
(Вибігає).
Філоклеон
Ото морока! Та скоріш, не муч мене!
850 Я й на піску зробити можу борозну.
Бделіклеон
(вертається)
Ну, ось! [205]
Філоклєон
Та починай же!
Бделіклеон
Зараз.
Філоклєон
Перший хто
У нас тут піде?..
Бделіклеон
Тьху ти! Ну й оказія!
Забувся зовсім урни повиносити.
Філоклєон
Куди летиш?
Бделіклеон
По урни!
Філоклєон
Та не треба їх.
Дивися, скільки тут маленьких кухликів!
Бделіклеон
Ну, добре. Отже, все, здається, маємо.
(Схаменувшись).
А водяний годинник? Де б найти його?
Філоклєон
(показуючи на горщик)
А це не може за годинник правити?
Бделіклеон
Це добре ти придумав, по-аттичному.
860 Мерщій вогню хто-небудь принесіть сюди!
Та й миртового гілля, й трохи ладану!
Вперед усього ми богам помолимось.
Корифей
Приєднавшись сьогодні до тих узливань,
Ми під час молитов [206]
Привітаєм вас добрим бажанням за те,
Що з недавньої сварки, з лихої війни
Так шляхетно прийшли ви до згоди.
СТРОФА VI
Перша половина хору
Мовчіть усі, сповнімося побожністю!
Феб-Аполлон Піфійський, будь
прихильний нам!
870 Хай діло, що сьогодні
тут перед домом він почав,
Кінчиться радістю для всіх!
Уже в нас досить хиб!
Рятівний Пеане!
Бделіклеон
Агійєю, сусіде, владарю сильний,
що стоїш коло дому мойого!
Цю нечувану жертву, владико, прийми,
ми для батька її учиняєм.
Омири його вдачу занадто шорстку,
угамуй його норов дубовий,
Його душу, просяклу гірким полином,
пом'якши хоч краплиною меду,
Щоб нарешті ласкавим і добрим він став
До нещасних людей,
880 Щоб віднині він більше підсудних жалів,
а не їх ворогів,
Щоб на голос ридання і сам він ридав,
Щоб забув свою вічну суворість і злість
І щоб видер з душі
Кропиву всю, що в ній розрослася.
АНТИСТРОФА VI
Друга половина хору
Про те ж і ми з тобою вкупі молимось.
Співаючи, твій суд ми вихваляємо.
Тебе ми любим, — бачим,
Що ти народові добра
Бажаєш щиро, як ніхто
90 Із молоді сьогодні. [207]
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Слуги вводять двох псів.
Бделіклеон
Гей, хто ще з судців за дверима?
Входьте вже!
Бо як почнеться діло, — не впускатимем.
Філоклеон
Хто позваний?
Бделіклеон
(показуючи на пса)
Та ось він.
Філоклеон
Ну й влетить тобі!
Бделіклеон
Ось слухайте! Лабета, пса ексонського,
Оскаржує кідафінейський пес, що він,
Кружало вкравши сиру сіцилійського,
Сам з'їв його. Батіг хай буде карою.
Філоклеон
І смерть собача, як розкриють злочин цей!
Приводять Лабета.
Бделіклеон
Перед тобою став обвинувачений.
Філоклеон
900 Негіднику! І очі ж як у злодія!
Хвостом мотає, одурити думає.
А де ж позовник? Де кідафінейський пес?
Пес
Гав, гав!
Бделіклеон
Отут він. [208]
Філоклеон
Як Лабет справжнісінький!
Мастак горшки вилизувати й гавкати.
Бделіклеон
Сиди-но мовчки.
(До Ксантія).
Ти ж обвинувачуй вже!
Філоклеон
А я тим часом підкріплюся юшкою.
Пес Кідафінейський
Присяжні, ви мій позов проти пса того
Недавно чули. Тяжко-тяжко скривдив він
Мене і тих, що в морі "Гей-я! Гей!"
кричать,
910 Шматок великий сиру ухопив собі,
В куток забіг він та й пожер у темряві.
Філоклеон
Клянуся Зевсом, правда! От недавно ще
На мене сиром він ригнув огидливо.
Паскудний пес!
Пес Кідафінейський
Просив я — він не дав мені.
Чи ж той вам вірний буде, хто, як бачите,
Й мені, собаці, не лишив ні кришечки?
Філоклеон
Він і зі мною не хотів ділитися.
Це теплий хлопець, теплий, як ця юшечка!
Бделіклеон
Не смій лиш, батьку, наперед вирішувать!
920 Обох спочатку вислухай.
Філоклеон
Та що тобі?
Це діло очевидне, аж само кричить.
Пес Кідафінейський
Не відпускайте шельми! Між собаками
Прожер таких немає: сам з'їдає все. [209]
Понад краями діжку обпливаючи,
З країв повідгризав він сирні шкурочки!
Філоклеон
А я й горшка не маю чим заклеїти!
Пес Кідафінейський
Хай не уникне кари він! "Два злодії
Не житимуть ніколи під кущем одним".
І щоб мені не марно нині гавкати!
930 А коли ні, то й гавкати не хочу більш!
Філоклеон
Ой, лихо, ой!
В яких його шахрайствах тут оскаржено!
Несосвітенний злодій! Правда, півнику?
Клянусь, моргнув він, — отже, теж так думає!
Хто головує? Хай подасть горщок мені!
Бделіклеон
І сам дістанеш! Треба свідків кликати.
Лабета свідки? Будьте тут! Гей, баліє,
Жаровне, миско, сиротерко, глечику!
І все начиння, що сюди запрошене!
(До Філоклеона).
940 Д ти все ллєш у ГОРЩИК І НЄ СІВ ІЩЄ?
Філоклеон
(показує на Лабета)
До вітру хутко і йому захочеться!
Бделіклеон
Та годі вже бурчати, годі гніватись!
На кого зуб у тебе? На підсудного!
(До Лабета).
Ставай, обороняйся! Ну чого мовчиш?
Філоклеон
Йому, як видно, й говорити нічого.
Бделіклеон
Ні, та, либонь, те саме з ним сподіялось,
Що з Фукідідом на суді було колись, — [210]
Йому замкнуло мову несподівано.
Іди! Обороняти буду сам тебе.
950 о судді, це нелегко — проти наклепу
Пса боронити, але я попробую.
Він добрий пес, вовків ганяє здорово.
Філоклеон
А, де там добрий! Злодій, змовник,
от він хто!
Бделіклеон
Нема від нього поміж псами кращого!
Він міг би керувати і отарою.
Філоклеон
Яка ж із того користь, коли сир він їсть?
Бделіклеон
Яка? За тебе б'ється, стереже дверей.
Всього уміє.