Оси - Арістофан

Тепер
Ти не маєш чим журитись! От нехай обвинувач
Згодом візьметься до тебе, знайде
спільників твоїх!
Бделіклеон
Бога ради, чи сьогодні ви облишите мене,
А чи будем до смеркання з вами скубтися отут?
Друга половина хору
До кінця! Поки є в цих руках слід життя,
Я не примирюся з тиранією!
Бделіклеон
Скрізь вам сниться тиранія, всюди змовники
для вас!
Про велику чи нікчемну річ ідеться — все одно.
490 Я принаймні півстоліття про тиранів
не чував,
А тепер солона риба в меншій славі,
як вони.
Покотилось по базарах осоружне слово це!
Прийде хто за камбалою, а плотиці не бере,
Так і знай, шо скаже злісно, хто плотицю продає:
"А поглянь-но, цей поживність вибирає,
мов тиран!"
А чи редьки хто питає, щоб заправити сардель,
Зеленярка гляне скоса та й промовить: "От який!
Захотілось редьки їсти... Тиранії, певно, ждеш?
Чи тобі Афіни мусять дань приправами нести?"
Ксантій
500 от і я: зайшов учора до повії під обід —
Осідлать її надумав — а вона як спалахне:
"Що? Ти здумав відновити владу Гіппія? Тиран!"
Бделіклеон
До сподоби їм це слово! І мені ж за те, що я
Хочу батька-бідолаху відучити від судів,
Від пораннього вставання, наклепів, намов,
гризот,
Щоб, як Моріх, безтурботно міг він жити, —
і мейі
Закидають тиранію, називають змовником! [188]
Філоклеон
Добре роблять, так і треба! За пташине
молоко
Не віддам життя, якого позбавляєш ти мене!
510 Ні угрів мені не треба, ані скатів; а зате
Радо з'їв би я маленький, в глеку
смажений... процес!
Бделіклеон
Ну, звичайно, в тебе давня звичка ласувати цим.
Але дай мені сказати те, що хочу, помовчи,
І побачиш сам, надіюсь, як ти тяжко помилявсь.
Філоклеон
Я, судця, та помилявся?
Бделіклеон
Подивися добре: ті,
Перед ким ти гнеш коліна, роблять з тебе сміх
собі!
Раб ти, а того не знаєш!
Філоклеон
Ти про рабство не кажи!
Я країною владаю.
Бделіклеон
Не владаєш, служиш ти!
Тільки думка, що владаєш! Отже, батьку, поясни,
520 В чім прибуток твій і шана, що з Еллади
дань береш?
Філоклеон
(показуючи на хор)
Я скажу, а ці розсудять нашу спірку.
Бделіклеон
Згоден я!
Ну, пустіть тепер старого!
Філоклеон
Принесіть меча сюди!
Не здобуду перемоги, — на той меч грудьми впаду! [189]
Бделіклеон
Ну, а що, коли їх присуд ти відхилиш, як тоді?
Філоклеон
Щоб мені богам на славу не спивати більш вина!
АГОН
ОДА
Перша половина хору
(до Філоклеона)
Отже, тепер, речнику наш,
Мислі нові в себе знайди,
Щоб довести виразно...
Бделіклеон
(до рабів)
Нехай хто-небудь принесе приладдя до писання.
(До хору).
530 Короткий зміст його речей
Я запишу на пам'ять.
Перша половина хору
Розважним будь, не заривайсь,
Мов молодик той! Бачиш сам, —
Спір не на жарт завзявся.
Все ми з тобою втратим,
Якщо, — рятуйте, боги! —
Візьме гору ворог наш.
Філоклеон
Ану який, цікаво, ти, коли тебе дратують?
(До хору).
Що скажете, коли мій син мене переговорить?
Перша половина хору
540 Скажемо те, що ми, старі —
Мотлох, сміття, хто знає що!
Будуть тоді по всіх кутках
З нас глузувати діти.
Скажуть: "Гілки носити їм,
Цим судовим лушпайкам". [190]
Корифей
Ти повинен тепер довести ворогам нашу владу,
величність і силу.
Починай же і сміливо всім покажи язика
красномовного вправність!
ЕПІРРЕМА
Філоклеон
Починаю змагання і зразу ж таки постараюся
вам показати,
Що не менша нічим і не гірша нічим наша влада
від царської влади.
550 Хто на світі так світло й блаженно живе,
хто грізніший з усіх земнородних,
Хто розкошів таких зазнає, як судця, особливо
суддя посивілий?
Я з постелі встаю, а на мене давно біля суду
юрба дожидає,
Та все люди високого роду, значні. Ще не встигну
до них підійти я,
А мені простягають вже руку гладку, що бувала
в державній скарбниці,
І благають, згинаючи спину в дугу, розливаючи
жалісні зойки:
"Пощади мене, батечку, зглянься, прости,
може, й сам ти гріха не встерігся,
Постачаючи військові хліб на війні
або бувши на гарній посаді!"
А не знав би про мене, що в світі живу,
якби вже не судився раніше.
Бделіклеон
Запишу собі в пам'ятну книжечку те,
що сказав ти про сльози підсудних.
Філоклеон
60 От нарешті, обтяжений просьбами, в суд
я приходжу, лагідний, без гніву;
Але тих обіцянок, які надавав, і на думці
не маю сповняти.
Тільки слухаю я, як на всі голоси коло мене
заводять: "Помилуй!"
Якби знав ти, яких тільки лестощів тут
не почує суддя від підсудних! [191]
На нестатки свої нарікають одні, і до дійсного
лиха приточать
Небувале й таких навигадують бід,
що зрівняються в злиднях зо мною.
Той розкаже нам казку цікаву, а цей
щось веселе утне із Езопа,
Ну а дехто й жартує, щоб я засміявсь та й забув
свою вічну суворість.
А коли вже і це не впливає на нас, то маленьких
дітей поприводять,
Той синка, а той доню за руку веде.
Я сиджу собі, слухаю згорда.
570 Діти, збившись у купу, ревуть і ревуть,
а їх батько тремтить і, мов бога,
Заклинає мене хоч заради дітей не карати
його за провину.
"Коли голос ягнятка тебе веселить,
то власкався на хлопчиків голос,
Коли милі тобі поросятка малі, ради доні
мене пожалів би!"
Ми тоді лагідніші до нього стаєм,
струни гніву в душі попускаєм.
І ти скажеш, що це не могутність, не вдасть,
не ганьба для значних і багатих?
Бделіклеон
Із промови твоєї і це запишу — про ганьбу
для значних і багатих.
Але в чім же вигоди твої, поясни, —
ти ж казав, що Елладою правиші
Філоклеон
Під час огляду хлопчиків можемо ми
милуватися їх наготою^
А коли нам Еагр попадеться на суд,
то не думай, що вернеться цілий,
580 Як не схоче вперед прочитати суду
щонайкращий уривок з "Ніоби".
А чи, трапиться, виграє діло флейтист,
то й від нього нам є нагорода:
Наложивши на губи реміння своє,
він з музикою нас проводжає.
А як батько, вмираючи, доні своїй,
спадкоємиці, визначить мужа, — [192]
До його заповіту нам діла нема, ні до тих
величавих печатей,
Що у мушлі лежать, хай на море пливуть
у тій мушлі вітрам на забаву:
Ми дочку з її віном тому віддаєм, хто зуміє
нас краще вблагати.
І ніхто нас не може карати за те, — цеї влади
не дано нікому.
Бделіклеон
Що ж, за це лиш одно я готовий тебе
таки справді щасливим назвати,
Тільки зле ти робив, що ламав заповіт
про дочку, спадкоємицю батька.
Філоклеон
590 А як трапиться часом, що рада й народ
не розв'яжуть важливого діла,
То осібним наказом підсудних велять
передати до суду присяжних.
Отоді ж то Еватл і сам Клептонім,
що покинув щита серед бою,
Запевняють, що зрадити нас не хотять
і що все за народ вони тягнуть.
І на зборах народних ніколи ніхто
не доб'ється свого, як не скаже,
Щоб присяжні могли розійтись по домах
після розгляду першої справи.
Сам Клеон-горлодер, що на всіх накричить,
тільки нас не гризе й не кусає,
А в потужній руці стереже від біди,
відганяючи мух осоружних.
Я ось батько тобі, а ніколи мені
не вчинив ти подібної втіхи!
А, приміром, Феор? Адже цей чоловік
від Евфемія мало чим менший,
600 А проте, не вагаючись, губку бере
і взуття наше чистить над тазом.
Подивися ж тепер, до якого добра
ти дорогу мені заступаєш, —
Ще й зухвало хотів довести, що я раб,
що до служби себе принижаю. [193]
Бделіклеон
Говори скільки влізе, а прийде пора —
марність влади своєї пізнаєш
І тоді перестанеш хвалити себе, —
переможець з невмиваним задом!
Філоклеон
А іще я забув розказати про те,
що мені над усе наймиліше:
От я, плату забравши, додому іду.
Тільки в двері, — мене обступають
І вітають ласкаво — я ж гроші приніс! —
а найперше за всіх моя доня
І обмиє, і ноги мені намастить,
і, схилившись до мене, цілує,
Каже: "Таточку мій!", а сама язиком
тріобол витяга мені з рота.
610 От підходить дружина, влещає мене,
подає мені хлібчик ячмінний
І припрошує, сівши край мене сама:
"Покуштуй-но цього, мій миленький!"
Та "поїж-но того!" Я щасливий тоді,
і нітрохи мені не потрібно
Ні дивитись на тебе, ні дбати про те,
коли кухар, бурмочучи лайку,
Приготує нарешті сніданок мені.
Якщо він забариться в пекарні, —
От заслона моя проти лиха й біди,
проти стріл моя зброя незламна:
Якщо ти не наллєш мені зараз вина,
я приношу до хати "ведмедя".
Вщерть він повен вина; нахиляю й тягну,
а ведмедик, роззявивши рота,
На твій кухоль маленький реве і гуде —
войовничо, і гучно, й розлого!
То хіба ж не велика потуга моя,
620 Чи не рівний я владою з Зевсом самим?
Адже часто я чую те саме, що Зевс!
Як ми здіймемо інколи бучу в суді,
Перелякано каже прохожий народ:
"О володарю Зевсе! Сьогодні в суді
розбуялись громи!"
А метну блискавицю, то тільки
"цмок! цмок!" [194]
Та й нароблять під себе усі багачі —
Гордовиті чваньки.
Ти і сам до нестями боїшся мене,
Присягаюсь богами, боїшся, а я,
630 Щоб я вмер, як тебе я боюся!
АНТОДА
Друга половина хору
Ні, присягнусь: зроду мені
Ясних таких, мудрих речей
Не випадало чути!
Філоклеон
Легенько думав він собі мій виноград зібрати!
А знає ж добре, що нема промовця понад мене!
Друга половина хору
Все розібрав, усе згадав,
Не поминув нічого. Ми
Слухали і розцвітали!
Думали, суд ми судим
640 На островах блаженних —
Так промовляв він красно.
Філоклеон
Уже закорчило його, не тямиться від злості!
Сьогодні добре канчуком тебе я полякаю!
Друга половина хору
Щоб боронитися, мусиш ти
Бути тепер хитрим, метким,
Трудно бува втишити гнів
серця мого — надто тому,
Хто сперечавсь зо мною!
Корифей
Через те постарайся добути собі свіжотесане
жорно млинове,
Що могло б розмолоти мій гнів, як тобі вже
й слова не поможуть нічого!
АНТЕПІРРЕМА
Бделіклеон
650 Річ тяжка, потребує багато ума; і акторові,
мабуть, над силу — [195]
Залічити хворобу, що з давніх-давен
угніздилася в нашому місті.
А проте поможи мені, батьку Кронід...
Філоклеон
Замовчи і не батькай даремно!
Як не зможеш негайно мені довести,
що направду марнію я в рабстві, —
Жити більше не будеш, хоча б довелось
мені участі в жертвах позбутись.
Бделіклеон
То послухай же, тату, й хоч трохи розгладь
між бровами чоло своє хмуре!
Напочатку приблизно мені полічи,
без камінчиків, просто на пальцях,
Скільки всяких податків надходить до нас
від народів, що з нами в союзі?
А потому окремо оплатки додай, десятини
та соті частини,
Гроші з пристаней, рудень, торгів і судів,
конфіскації, плату з маєтків, —
660 Я гадаю, всього набереться не менш,
як дві тисячі наших талантів.
З цеї суми доходів тепер відлічи
однорічну оплату присяжних!
їх шість тисяч; гадаю, що більше того
і не знайдеться в нашій державі.
От і вийде, що нам припадає яких
півтораста талантів — від сили!
Філоклеон
То виходить, що ми з тих прибутків усіх
і десятої частки не маєм?
Бделіклеон
А, звичайно, не маєте!
Філоклеон
Де ж, поясни,
подівається решта багатства?
Бделіклеон
А на тих крикунів: "Не продам ворогам
галасливого люду афінян!" [196]
"Буду битися завжди за вбогий народ!" —
І подумай, що сам же ти, батьку,
Обираєш і ставиш при владі таких,
їх облесливі речі почувши!
А вони безсоромно беруть хабарі
й по півсотні талантів одразу
*70 Вимагають нахабно з союзних держав,
ще й грозяться й лякають при тому:
"Заплатіть нам податок, бо знищим усе,
до останку сплюндруємо місто!"
А ти любиш цю владу і тішишся тим,
що недогризки маєш від неї!
А союзники бачать і знають про те,
що весь набрід афінський, всі злидні,
Тільки з урни поживу находять собі
і посьорбують юшку нікчемну, —
Ось вони й поважають, мов Конна, тебе;
а отим багачам-пустомелям
Все багатство дарують: вино, килими,
сир та мед, подушки та накидки,
Глеки, келехи, добрі намиста, вінки,
всякі кубки, життя та здоров'я,
А тобі, що блукав по землі, по морях,
поки влади й держави здобувся,
Із підвладних твоїх, ні зубця часнику
не дарує ніхто до печені!
Філоклеон
680 Не дарує, це правда! Я сам посилав
три пучки в Евхаріда купити.
Та не муч мене більше й нарешті з'ясуй,
в чім ти рабство моє добачаєш?
Бделіклеон
А хіба це не рабство, скажи, не ганьба,
що вони і самі урядують,
І підлизники їх на посадах сидять,
та ще й гроші за це побирають,
А тобі три оболи нещасних дадуть,
і ти рад, хоч за ті три оболи
Потрудився немало, міста здобував,
воював на землі і на морі!
Лиш на тебе гукнуть, ти повинен іти.
Мені серце аж пухне від злості, [197]
Як до тебе в господу той хлопець гидкий,
син Херея розпусний, приходить,
Виступає отак, вихиляється весь,
випинає розпещене тіло
І велить тобі вдосвіта бути в суді,
не спізнятись, приходити вчасно,
690 Бо суддя, який трохи запізно прийшов, —
трьох оболів своїх не дістане!
А йому все одно — хоч би як запізнивсь! —
оборонцеві драхму заплатять!
А коли хто з підсудних підкупить його,
він поділить з ким-небудь із суддів
Той хабар, а тоді, зговорившись удвох,
обертають по-своєму діло
І працюють у згоді, мов ті пилярі:
цей потягне, а другий попустить.
А ти рота роззявиш на плату свою
та й не бачиш нічого круг себе!
Філоклеон
То отак вони діють? О горе важке!
Ти мій розум до дна скаламутив.
Вся увага моя — на промові твоїй.
Що ти робиш зо мною, не знаю!
Бделіклеон
Подивись: ти в багатстві купатися б міг.
Багачами ви всі могли б стати,
Та не відаю, як обкрутили тебе
ті, що звикли "народ боронити"!
700 Від Сардинії-острова тисячі міст
аж до Понта в обладі у тебе,
А тобі дістається лиш плата твоя,
так і ту видають не відразу,
А щоб тільки не вмер ти, по краплі малій,
мов олію на клаптику вовни.
їм потрібно, щоб ти проживав у біді,
а навіщо, скажу тобі зараз:
Щоб ти в пам'яті мав, хто приборкувач твій,
і як тільки тебе нацькує він
На своїх ворогів, то щоб ти, як той пес,
накидався на них у нестямі.
А хотіли б народові дати життя, —
це легенько було б їм зробити; [198]
Адже тисяча міст, або й більше того,
нам данину щорічну приносять,
І коли б наказали, щоб кожне із них
годувало хоч двадцять афінян, —
Двадцять тисяч людей проживати могли б
у достатках, на смажених зайцях,
7і° Без турбот, уквітчавши вінками чоло,
на молозиві та на сметані.
Так належало б жити країні людей,
що здобули трофей марафонський,
А тепер, як нещасні олив збирачі,
біжите ви услід наймачеві.
Філоклеон
Горе! Що це мені? Одубіння якесь
по руках розлилося.