Плавучий острів - Верн Жуль
Чи може підніматися питання про свята і розваги, коли над Стандарт —Айлендом нависає загроза громадянської війни, бо примирення стало неможливим?
Це підтверджується і такою ознакою: 17 березня газети повідомили про остаточний розрив заручин між Уолтером Танкердоном і міс Ді Коверлі.
Так, розрив — незважаючи на їх прохання, незважаючи на їхні благання! Всупереч твердженням, висловленим одного разу Калістусом Менбаром, — любов переможена!
Так ні ж! Уолтер і міс Ді не розлучать... Вони втечуть геть з дому... Вони поїдуть вінчатися за кордон... Вони врешті-решт знайдуть в світі такої куточок, де можна бути щасливими без всіх цих тяжких мільйонів!
Однак після обрання губернаторами Джема Танкердона і Нетан Коверлі маршрут Стандарт-Айленда не змінився. Комодор Сімкоо продовжує тримати напрям на північний схід. Коли Стандарт-Айленд прибуде в бухту Магдалени, досить імовірно, багато мільярдці зволіють повернутися на материк шукати спокою, якого вже не може дати їм "перлина Тихого океану". Може бути, плавучий острів і зовсім буде покинуть всім своїм населенням?.. І тоді з ним зовсім покінчать, його пустять з молотка, його продадуть на вагу, як старий, нікому не потрібний залізний лом, і відправлять в переплавку!
Мабуть, так і станеться, але поки залишилося пройти ще п'ять тисяч миль, що означає близько п'яти місяців плавання. А раптом за цей час маршрут буде змінений за примхою чи впертості ватажків? До того ж населення заражене духом заколоту. А якщо справа дійде до рукопашних сутичок між лівобортниками і правобортниками, до рушничної стрільби, яка заллє людською кров'ю металеві мостові Мільярд-Сіті?
Ні, без сумніву, так далеко партії не підуть! Нової цивільної війни, хай навіть не між Північчю і Півднем, а всього лише між правим і лівим бортом Стандарт —Айленда, не буде... І тим не менш фатальний час пробив і нависає загроза самої справжньої катастрофи.
Вранці 19 березня комодор Сімкоо чекає в своєму кабінеті в обсерваторії, щоб йому повідомили перші дані про місцезнаходження Стандарт-Айленда, який, на його думку, підійшов уже близько до тих місць, де повинні зустрітися кораблі з припасами. Спостерігачі з верхівки вежі, що стежать за горизонтом по всьому колу, повідомлять про ці пароплави, як тільки вони з'являться. Разом з комодором в обсерваторії зараз король Малекарлії, полковник Стьюарт, Себастьєн Цорн, Пеншіна, Фрасколен, Івернес, кілька офіцерів і службовців, з числа тих, кого можна назвати нейтральними, так як вони не беруть участі у внутрішніх чварах. Для них найголовніше — якнайшвидше дістатися до бухти Магдалени, де, нарешті, припиниться цей неприємний стан.
Раптом лунають два телефонних дзвінка, і комодору передають два накази. Вони виходять з мерії, де Джем Танкердон зі своїми головними прихильниками розпоряджається в правій половині, а Нет Коверлі зі своїми — в лівою. Звідти вони і керують Стандарт-Айлендом, причому розпорядження їх — що не дивно — у всьому суперечать один одному.
У цей самий ранок питання про маршрут, який, здавалося б, не повинен був викликати розбіжностей між двома губернаторами, так і не вдалося вирішити. Один — Нет Коверлі— вирішив, що Стандарт —Айленд повинен тримати напрям на північний схід, до архіпелагу Гілберта. Інший — Джем Танкердон, — наполягаючи на своєму прагненні зав'язувати торговельні відносини, захотів йти на південний захід, у район Австралії.
Ось до чого дійшли обидва суперника, а їхні друзі присягаються надавати їм підтримку у всьому.
Отримавши два накази, одночасно послані в обсерваторію, комодор каже:
— Сталося те, чого я так боявся.
— І чого не можна допускати в інтересах усього населення, — додає король Малекарлії.
— Як же ви поступите ?.. — запитує Фрасколен.
— Чорт забирай, — вигукує Пеншіна, — надзвичайно цікаво знати, як ви зманевруєте пан Сімкоо!
— Кепська справа, — зауважує Себастьєн Цорн.
— Спершу повідомимо Джему Танкердону і Нету Коверлі, — відповідає комодор, —Що накази нездійсненні, тому що вони суперечать один одному. Втім, краще буде, щоб Стандарт-Айленд стояв на місці в очікуванні кораблів, яким тут призначена зустріч!
Ця вельми мудра відповідь негайно передана по телефону в мерію.
Проходить час, і ніяких інших повідомлень обсерваторія не отримує.
Досить імовірно, що обидва губернатора відмовилися від наміру повернути острів по-своєму...
І раптом весь корпус Стандарт —Айленда починає якось дивно тремтіти...
Чим це викликано?.. Тим, що Джем Танкердон і Нет Коверлі дійшли у своїй впертості до останньої межі.
Усі присутні в кабінеті комодора переглядаються, перетворившись в питальні знаки.
— Що сталося?.. Що сталося?..
— Що сталося?.. — говорить комодор Сімкоо, знизуючи плечима. — Сталося те, що Джем Танкердон послав свій наказ безпосередньо містеру Уотсону, головному механіку Бакборт-Харбора, а Нет Коверлі — інший наказ, абсолютно протилежний, містеру Сомуа, головному механіку Штирборт —Харбора. Один велів йти вперед, на північний схід, інший наказав дати задній хід, щоб рушити на південний захід. В результаті ж Стандарт-Айленд крутиться на місці, і вертіння буде тривати доти, поки не припиняться примхи двох диваків.
— Чудово! — вигукує Пеншіна. — Все й повинно було закінчитися вальсом!.. Вальс твердолобих!.. Атаназій Доремюс може подати у відставку!.. Мільярдцям його уроки більше не потрібні!..
Бути може, таке безглузде, якоюсь мірою навіть комічне становище і могло викликати сміх. Але, на жаль, стверджує комодор, цей подвійний маневр вкрай небезпечний. Десять мільйонів кінських сил тягнуть Стандарт-Айленд
в протилежні сторони, з ризиком розірвати його на частини.
Дійсно, машини працюють у всю свою міць, гвинти крутяться з максимальною швидкістю, і це відчувається по тремтінню сталевого підґрунтя.
Якщо уявити собі запряжці, де одна з коней мчить вперед по крику "Але! Але!", А інша задкує назад по окрику "Тпру! Тпру!", то легко можна уявити, що відбувається з островом!
Тим часом рух прискорюється. Стандарт-Айленд продовжує обертатися навколо своєї осі. Парк і поля описують концентричні кола; пункти, розташовані на узбережжі, по окружності острова, переміщуються з швидкістю від десяти до дванадцяти миль на годину.
Не варто намагатися пробудити здоровий глузд у механіків, які своїм управлінням викликають це обертання. Комодор Сімкоо не має над ними ніякої влади. Вони дослухаються голосу тих же пристрастей, що і всі інші правобортники і лівобортники. Вірні слуги своїх господарів, містер Уотсон і містер Сомуа будуть триматися до кінця, машина проти машини, динамо проти динамо.
І ось починається неприємне явище, яке могло б прояснити голови вже одним тим, що від нього стає мутно на серце.
Внаслідок обертання Стандарт-Айленда багато мільярдців, особливо мільярдкі, починають відчувати у всій своїй істоті якесь незрозуміле сум'яття. У людей виявляються болісні напади нудоти і блювання; особливо це відчувається в тих будинках, які віддалені від центру і де, отже, сильніше позначається обертальний
рух.
Треба зізнатися, що такі архікомічні наслідки змушують Івернеса, Пеншіна і Фрасколена реготати до упаду, незважаючи на те, що загальне положення стає все більш і більш критичним. І дійсно, "Перлині Тихого океану" загрожує тепер фізичний розпад, який може виявитися страшніше морального розриву.
Що стосується Себастьєна Цорна, то під впливом безперервного обертання він все блідне... блідне... "З нього сходить фарба", за висловом Пеншіни, а до горла підступає нудота. Та невже ж цьому підлому жарту так і не буде кінця?.. Відчувати себе бранцем на величезному столі, який крутиться і , не в приклад вертлявим столикам спіритів, навіть не володіє даром передбачати майбутнє...
Протягом цілого нескінченного тижня Стандарт-Айленд не переставав обертатися навколо центру, а центр його — Мільярд-Сіті. Тому місто завжди сповнене народу, який шукає в ньому порятунку від нудоти — адже в середній частини острова обертання відчувається найменше. Марно комодор Сімкоо і полковник Стьюарт намагалися втрутитися в суперечку між двома мерами, які засіли в одному муніципалітеті. Ні один не побажав спустити прапора...
Воскресни сам Сайрес Бікерстаф, — і його зусиль виявилося б недостатньо, щоб похитнути цю ультраамериканську впертість.
А на довершення всіх лих, протягом останніх восьми днів небо весь час затягнуте хмарами і тому не можна визначити широту і довготу... Комодор Сімкоо не знає тепер точного місця розташування Стандарт-Айленда. Потужні гребні гвинти тягнуть його в протилежні сторони, чути, як тремтять самі стінки кесонів. Мешканці не наважуються розходитися по домівках. Вони переселилися під відкрите небо. Парк переповнений людьми. З одного боку лунають крики: "Ура Танкердону!", з іншого: "Ура Коверлі!" Очі метають іскри, кулаки стискаються. Невже серед остаточно збожеволілого населення почнеться громадянська війна з усіма її жахами?
Як би там не було, ні ті, ні інші не бажають бачити близької небезпеки. Ніхто не поступиться, нехай навіть "перлина Тихого океану" розлетиться на тисячу шматків! Вона буде крутитися і крутитися, поки динамо через відсутність струму не перестануть обертати гвинти...
Серед загального збудження, не беручи в ньому ніякої участі, Уолтер Танкердон почав мучиться жахливою тривогою. Не через себе, а через міс Ді Коверлі страшиться він раптового вибуху, який може знищити Мільярд-Сіті. Вже тиждень він не бачився з тією, яка була його нареченою і повинна була стати його дружиною. Скільки разів на повному розпачі благав він батька не упиратися і скасувати своє злощасне розпорядження. Але Джем Танкердон прогнав його, не бажаючи нічого чути.
В ніч з 27 на 28 березня, скориставшись темрявою, Уолтер намагається пробратися до молодої дівчини. Він хоче бути поряд з нею, якщо відбудеться катастрофа. Прослизнувши крізь натовп, що заповнює Першу авеню, він проникає у ворожу частину міста, щоб дістатися до особняка Коверлі...
Перед самим світанком вибух страшенної сили стрясає атмосферу до найвищих її шарів. Не витримавши непосильної навантаження, котли лівого борту злетіли на повітря разом з усіма машинними будівлями. І так як джерело електричної енергії з цього боку раптово вичерпався, половина Стандарт-Айленда занурилася в найглибший морок...
13.
