Плавучий острів - Верн Жуль
— Ми-бо який збиток від них потерпимо ?.. Через кілька місяців ми будемо вже в бухті Магдалени, наш ангажемент закінчиться, і кожен з нас благополучно ступить на тверду землю... з мільйончиком в кишені.
— Якщо не станеться якась катастрофа! — вставляє неприборканий Себастьєн Цорн. — Хіба на такий плавучої штуковині можна бути впевненим у завтрашньому дні?.. Після зіткнення з англійським кораблем — напад хижих звірів, після звірів —нашестя новогебрідців, після тубільців...
— Так коли ж ти перестанеш каркати? — вигукує Івернес. — Замовкни, або ми заткнемо тобі рот.
Проте доводиться пошкодувати про те, що весілля Танкердон — Коверлі не була відсвяткована в призначений день. Сім'ї об'єднав би новий зв'язок, і, ймовірно, атмосфера легко розрядилася б... Втручання молодят допомогло б ще більше... Але все одно громадське збудження скоро прийде до кінця: вибори повинні відбутися 15 березня.
Комодор Сімкоо зі свого боку клопочеться про зближення між двома частинами міста. Але комодора просять не втручатися в те, що його не стосується. Йому треба вести по морях цей плавучий острів, хай він його і веде!.. Йому треба уникати підводних каменів і мілин, нехай він їх уникає!.. Політика— зовсім не його справа.
Комодору Сімкоо залишається тільки підкоритися.
Релігійні чвари теж почали грати свою роль, і духовенство втручається тепер в політику більше, ніж йому пристало б. Адже протестантська церква і католицький собор, пастор і єпископ жили досі в такій добрій згоді!
Само собою зрозуміло, що газети теж вступили в бій: "Нью —геральд" бореться за Танкердонов, "Старборд-кронікл" — за Коверлі. Чорнила течуть рікою, і до них, мабуть, ще примішалась кров!.. Хіба мало її пролилося на невинний ґрунт Стандарт —Айленда під час боротьби з новогебрідськими дикунами ?..
Загалом же, населення більше цікавиться нареченим і нареченою, чий роман перервався на першому розділі. Але що можна зробити для того, щоб зміцнити їхнє щастя? Відносини між обома частинами Мільярд-Сіті вже припинилися.
Ні прийомів, ні запрошень, ні музичних вечорів. Якщо так буде продовжуватися, інструменти Концертного квартету запліснявіють в футлярах і наші артисти будуть отримувати свої величезні гонорари, не поворухнувши пальцем.
Пана директора гризе смертельна тривога, хоча він не бажає в цьому зізнатися. Положення його сумнівне, він і сам це відчуває. Всі свої здібності він вживає на те, щоб не опинитися в поганих відносинах ні з тими, ні з іншими, — але ж це вірний спосіб опинитися в поганих відносинах з усіма.
До 12 березня Стандарт-Айленд вже ґрунтовно наблизився до екватора, але все ще не досяг широти, де може зійтися з кораблями, надісланими з бухти Магдалени. Вибори призначені на 15-е. Хотілося б, щоб кораблі приспіли до настання цієї дати.
Тим часом і правобортники і лівобортники підраховують і прикидають можливе число голосів. І все вказує, що голоси розділяться порівну.
Жоден кандидат не збере більшості, якщо та або інша сторона не втратить хоча б кілька голосів. І справа саме в тому, що голоси ці тримаються на своєму боці так само міцно, як зуби у тигра в щелепи.
Тут раптом виникає геніальна думка. Вона ніби відразу зародилася у всіх тих, з якими не передбачалося радитися. Думка ця проста, розсудлива, вона покладе кінець чварам суперників. Самі кандидати напевно погодяться на цей настільки справедливий результат.
Чому б не запропонувати управління Стандарт —Айлендом королю Малекарлії ?
Він мудрець, людина великого і широкого розуму. Його терпимість і його філософія виявляться кращим захистом при будь —яких несподіванок у майбутньому. Він знає людей, тому що близько стикався з ними. Він розуміє, що треба рахуватися з їх слабкостями і з їх невдячністю. Він не честолюбець, і йому ніколи не прийде в голову підмінити особистою владою демократичні заклади громадського ладу на плавучому острові. Він буде просто головою адміністративної ради нового акціонерного товариства "Танкердон, Коверлі і К °".
Велика група купців та посадових осіб Мільярд-Сіті, до якої приєднуються кілька офіцерів і портових моряків, вирішує піти до короля-співгромадянина і звернутися до нього з цією пропозицією. Їх величності приймають депутацію в нижній вітальні свого будинку на тридцять дев'ятій авеню. Депутація вислухана прихильно і тут же отримує рішучу відмову. Скинуті володарі пригадують минуле, і це вирішує справу.
— Дякую вам, панове, — говорить король. — Ваша прохання зворушила нас обох, але ми щасливі зараз і сподіваємося, що і в майбутньому наше щастя не буде порушено. Подумайте тільки! Адже ми покінчили з ілюзіями, з якими пов'язана будь-яка влада. Тепер я простий астроном і не хочу бути нічим іншим.
Після такої твердої відповіді наполягати більше не має сенсу, і депутація видаляється.
Перед самим голосуванням збудження умів ще посилюється. Ні про які домовленості не може бути й мови. Прихильники Джема Танкердона і Нета Коверлі уникають зустрічатися один з одним навіть на вулиці. З однієї частини
міста в іншу просто перестали ходити. Правобортники і лівобортники не переступають Першої авеню. Мільярд-Сіті розділився на два ворожі стани. Єдина людина, яка бігає і туди і сюди, засмучена, виснажена, пригнічена, отримуючи щиглі і справа і зліва, це охоплений відчаєм директор управління мистецтв і розваг Калістус Менбар. І три-чотири рази на день він з'являється, як пошарпаний бурею корабель, в вітальнях казино, де квартет дошкуляє його своїми марними розрадами.
Що стосується комодора Сімкоо, то він обмежується дорученою йому діяльністю. Він веде плавучий острів за встановленим маршрутом.
Відчуваючи найбільше відразу до політики, він погодиться на будь —якого губернатора. Його офіцери, так само як і офіцери полковника Стьюарта, проявляють, подібно йому, цілковиту незацікавленість в питанні, навколо якого киплять такі пристрасті. Стандарт-Айленду нічого побоюватися військових переворотів.
Тим часом члени ради іменитих безперервно засідають у мерії, обговорюють кандидатури і сваряться між собою. Справа доходить до особистих випадів. Поліції доводиться приймати деякі заходи, бо з ранку до вечора перед будівлею муніципалітету товпляться люди і часом чути загрозливі вигуки.
Крім того, всюди рознеслася дуже сумна новина: вчора Уолтер Танкердон з'явився в особняк Коверлі, і його не прийняли. Нареченому і нареченій заборонено бачитися один з одним, і вже якщо шлюб не відбувся до нападу новогебрідських банд, хто наважиться стверджувати, що він взагалі коли-небудь здійсниться?..
Нарешті настає 15 березня. У великому залі мерії починаються вибори.
Схвильований натовп збирається в сквері, як колись населення Риму збиралося перед Квірінальському палацом, де конклав кардиналів18 вибирав нового папу.
До чого призведе останнє обговорення кандидатур? Попередні намітки можливого розподілу голосів, як і раніше вказують на те, що голоси розподіляться порівну. Що ж відбудеться, якщо право бортники залишаться вірні Нету Коверлі, а лівобортники будуть, як і раніше, стояти за Джема Танкердона?
Великий день настав. Тим годиною і трьома нормальне життя на Стандарт-Айленді призупиняється. Натовп, що складається з п'яти-шести тисяч чоловік, схвильовано шумить під вікнами муніципалітету. Очікують результатів голосування в раді іменитих, — результатів, які будуть негайно повідомлені по телефону в обидві частини міста і в обидва порти.
Перший тур голосування відбувається в годину тридцять п'ять.
Кандидати отримують рівну кількість голосів.
Через годину — другий тур.
Він ні в найменшій мірі не змінює результатів першого туру.
В три години тридцять п'ять — третій і останній тур.
І на цей раз жоден з кандидатів понад своєї половини голосів не отримує жодного зайвого голосу.
Тоді члени ради розходяться, і правильно роблять. Якщо б вони продовжували засідати, то при тому збудженні, що охопило їх вони могли б зчепитися один з одним.
Коли вони проходять через сквер, прямуючи, хто в особняк Танкердона, хто в особняк Коверлі, натовп зустрічає їх украй несхвальним гомоном.
Треба ж, проте, якось вийти з цього положення, яке не може тривати довше. Воно завдає занадто великої шкоди інтересам Стандарт-Айленда.
— Між нами, — говорить Пеншіна товаришам, дізнавшись від пана директора результати трьох турів голосування, — мені здається, є дуже простий спосіб вирішити це питання.
— Який же?.. — запитує Калістус Менбар, в розпачі здіймаючи руки до небу. —Який?..
— Розрізати острів посередині... розділити його на дві рівні половини, як корж, і обидві половини нехай попливуть кожна в свою сторону з обраним нею губернатором.
— Розрізати наш острів!.. — вигукує пан директор так, немов Пеншіна запропонував ампутувати одну з його кінцівок.
— За допомогою молотка і кліщів-кусачок, — пояснює "Його високість", — зайві болти будуть вийняті, і питання вирішиться дуже просто, а на поверхні Тихого океану замість одного плавучого острова виявиться два.
Навіть за таких тривожних обставин цей Пеншіна, мабуть, не здатний проявити серйозність!
Якщо його порадою не можна скористатись в матеріальному сенсі, якщо не можна пустити в хід молоток та кліщі-кусачки і роз'єднати кесони плавучого острова уздовж осі по Першої авеню — від батареї Хвилеріза до батареї Корми, — то все-таки треба визнати, що в моральному сенсі поділ острова вже відбувся. Лівобортники і правобортники стали так само чужі один одному, як якби їх роз'єднували сотні морських миль. Тридцять іменитих і дійсно вирішили голосувати окремо, якщо вже їм ніяк не порозумітися. Джем Танкердон обраний губернатором свого боку, яким він і буде керувати, як йому заманеться. Нет Коверлі обраний губернатором свого, і він стане управляти ним, як йому заманеться. Кожна сторона збереже свій порт, свої кораблі, своїх офіцерів, своїх солдатів, своїх службовців, своїх торговців, свою енергетичну установку, свої машини, свої двигуни, своїх механіків, своїх монтерів. Кожен шматок буде сам собі владика.
Все це допустимо, але як роздвоїтися комодору Сімкоо і пану директору Калістусу Менбару, які повинні виконувати свої функції так, щоб усі були задоволені?
Правда, останнім не варто турбуватися. Його посада буде відтепер тільки синекурою.
