Опір путінському режиму - Браудер Білл

Всі ж розуміють, що в Білому домі сидить безумний".

Вже третій день поспіль я виходив в ефір зі студії інституту. Рівень інтересу не слабшав. "Вражаюча пропозиція" Путіна, як і раніше, була в центрі уваги всіх каналів новин, а Білий дім продовжував мовчати.

На початку дня я готувався до п'ятого за три дні інтерв'ю з "Фокс ньюз". "Фокс", як відомо, топив за Трампа, але тут вони були розгублені та обурені не менше за нас. Напрочуд, вони були згодні з "Сі-Ен-Ен" і навіть зі своїм противником, "Ем-Ес-Ен-Бі-Сі". За кілька секунд до мого виходу в ефір новинний продюсер "Фокса" сказав мені в навушник: "Білле, ми маємо перейти на прямий брифінг Білого дому. Будь ласка, залишайтеся на зв'язку і ми виведемо вас в ефір після цього включення".

"Звичайно", — відповів я.

"Фокс" перейшов на брифінг, який йшов повним ходом. І хоча я не бачив картинки, я чув, що відбувається. Сара Гакабі Сандерс, прессекретарка Трампа, щойно почала відповідати на запитання журналістів.

Через хвилину журналістка з "Нью-Йорк таймс" Меґ­ґі Габерман випалила своє запитання: "Російська влада вчора озвучила список імен американських громадян, яких вони хочуть допитати і які, на їхню думку, причетні, цитую, до "злочинів" Білла Браудера, включно з колишнім послом у Росії Майклом Мак-Фолом. Чи підтримує цю ідею президент Трамп? І чи дозволить він провести допит американських посадових осіб Росією?"

Усі завмерли в очікуванні відповіді.

Прессекретарка Сандерс не здригнулася: "Президент зустрічається зі своєю командою. Ми повідомимо, коли ми матимемо що сказати з цього приводу". За її словами, Трамп "сказав, що це цікава ідея... і він хоче попрацювати зі своєю командою і знайти підґрунтя, яке було б корисне для процесу".

Що це, у біса, таке? Вони все ще думають про це?

Я відчув, що земля знову йде з-під ніг. Всі розумні люди в оточенні Трампа, напевно, вже сказали йому, що це шалена ідея, а він все ще розмірковував.

Коли пресконференція закінчилася, "Фокс" повернувся до мене із запитанням про те, що я думаю про такі новини. Я дуже намагався не скотитися до образ Трампа — не хотів давати йому додатковий стимул для моєї депортації в Росію, — але було важко стримувати емоції, і мене понесло.

На щастя, всі у Вашингтоні були згодні зі мною. Держ­департамент негайно вийшов в ефір із власною пресконференцією, і на запитання журналіста, чому ця ідея все ще розглядається, прессекретарка Гізер Наверт відповіла: "Я не можу відповідати за Білий дім". Це було досить сміливе формулювання для співробітника Держ­департаменту, оскільки він є частиною адміністрації Білого дому. "Але я можу сказати, що всі твердження російського уряду з цього приводу повний абсурд".

Трохи пізніше конгресмен Адам Шифф, член Комітету з розвідки Палати представників, висловив свою думку у твітері: "Не потрібно жодних "консультацій", щоб ясно дати зрозуміти, що США ніколи не підуть назустріч Путіну у його хрестовому поході проти Білла Браудера чи колишніх американських держслужбовців, таких як посол Мак-Фол".

Потім сенатор-республіканець від штату Міссісіпі Роджер Вікер, один із найперших прихильників закону Магнітського, написав в офіційній заяві: "Білий дім повинен ясно дати зрозуміти, що уряд США за жодних обставин не передасть колишнього посла США в Росії Майкла Мак-Фола, керівника апарату Гельсінської комісії Кайла Паркера[20] чи іншого американського чиновника для допиту ворожою іноземною державою. Президент Трамп також має рішуче виступити проти пропозиції Путіна допитати британського підданого Білла Браудера, який самовіддано привернув міжнародну увагу до вбивства Сергія Магнітського. Сполучені Штати не стануть на шлях зради борців з агресією та злочинами путінського режиму".

Подібні думки багато хто висловлював у Вашингтоні. Хвиля обурення захльостувала, і Сенат миттєво виніс на голосування резолюцію, яка забороняє Трампу погоджуватися на "вражаючу пропозицію" Путіна.

В адміністрації президента відчували, що це цунамі ось-ось знесе їх, і за годину до голосування Білий дім пішов навспак. Прессекретарка Сандерс заявила: "Хоча пропозиція президента Путіна була щирою, президент Трамп не може на неї погодитися". Це була не та форма відсічі, на яку чекали від Білого дому. Вона більше скидалася на розшаркування Трампа перед Путіним і знизування плечима, мовляв, вибач, старий, я намагався, але мені не дозволили.

Й о 14:42 пополудні Сенат проголосував за ухвалення резолюції. 98 голосів — "за" й 0 — "проти".

Кремль нікого не отримає.

41. 234 мільярди доларів

Дванадцятьма роками раніше, пізно ввечері 13 вересня 2006 року, Андрій Козлов, 41-річний голова Центрального банку Росії та один із небагатьох чесних російських чиновників, відігравши футбольний матч із колегами на стадіоні "Спартак" у Москві, підходив до своєї машини на парковці. У цей момент до нього та його водія підійшли двоє та відкрили вогонь. Водій загинув миттєво. Андрій отримав множинні поранення в груди, живіт та голову. Лікарі швидкої допомоги доправили його до московської лікарні № 3, де він помер на операційному столі. У нього залишилися дружина та троє маленьких дітей.

За три місяці до замаху Андрій їздив до Таллінна на зустріч із головним фінансовим регулятором Естонії. Він виявив велику схему з відмивання та виведення грошей із Росії через естонську філію фінського "Сампо банк" і звернувся по допомогу до колег у Таллінні, щоб припинити ці злочинні операції. Естонці вислухали його, але робити нічого не стали. Відмивання та виведення грошей продовжилися.

Через п'ять місяців після вбивства Андрія "Сампо банк" був поглинутий більшим данським банком — "Данске банк".

Так, це була та сама філія того ж банку, яка в результаті відмила 200 мільйонів доларів, пов'язаних зі справою Магнітського, і ще 8,3 мільярда доларів, які викриють у своїх репортажах Єва та Майкл.

Незабаром після закінчення саміту в Гельсінкі, у вересні 2018 року, "Данске банк" опублікував результати проведеного повного аудиту. У ньому було зазначено весь обсяг брудних грошей, прокачаних Росією та колишніми республіками Радянського Союзу через цю естонську філію протягом 10 років.

234 мільярди доларів!

Саме так — 234 мільярди. Це було у 28 разів більше за те, що знайшли журналісти "Берлінгске", і понад тисячу разів більше за ті 200 мільйонів доларів, які знайшли ми.

"Данске банк" заходив ходором. У період з 2017 року, коли Єва та Майкл почали розслідувати їхню діяльність, до 2019 року, через рік після аудиту, "Данске банк" втратив 65% своєї ринкової вартості; його генеральний директор Томас Борген разом із більшою частиною вищого керівництва були змушені піти у відставку[21]; слідчі органи Данії нарешті розпочали кримінальне розслідування.

Бувши під слідством, Айвар Рехе, колишній голова естонської філії "Данске банк", звів рахунки з життям у себе вдома в Таллінні.

У наступні місяці журналістські розслідування виявили ще два банки, причетні до відмивання російських грошей, обидва зі Швеції. Один — "Скандинавіска Еншильда баанкен" (СЕБ) — ймовірно, відмив 28 мільярдів доларів, а інший — "Сведбанк" — здійснив безліч підозрілих операцій на суму 42 мільярди доларів. Після появи цих журналістських розслідувань Вадим підтвердив за допомогою наших баз даних, що 18 мільйонів доларів, пов'язаних з аферою на 230 мільйонів доларів у справі Магнітського, пройшли через цей "Сведбанк". Генеральний директор "Сведбанк" теж був змушений піти у відставку.

І хоча сума у 234 мільярди доларів вражає уяву, вона пройшла через одну філію одного європейського банку середнього розміру в одній країні. Якби вдалося зняти завісу секретності з кожного західного банку, то, за мої­ми оцінками, сума брудних грошей, виведених із Росії з моменту приходу до влади Путіна, склала б 1 трильйон доларів, а можливо, й набагато більше.

Протягом багатьох років я розповідав про масштаби відмивання російських грошей. Але результати незалежного аудиту, зробленого юридичною фірмою, найнятою "Данске банк", шокували законодавців багатьох країн.

Найголовніше, що ця оцінка зробила пролом у стіні байдужості в Європі. Протягом двох місяців після публікації результатів аудиту "Данске банк" уряд Нідерландів зібрав у Гаазі представників усіх країн — членів ЄС для обговорення закону Магнітського в Євросоюзі. Моє розчарування в голландському прем'єр-міністрі Марку Рютте — політику, який заблокував закон Магнітського у 2011 році, — минуло, оскільки він нарешті ініціював цей процес.

Закон Магнітського в Євросоюзі був для Путіна нічним кошмаром наяву. З усього, що я робив, саме цього він намагався уникнути за всяку ціну. Я впевнений, що російський уряд провів необхідну лобістську роботу проти цього закону, і щоб остаточно "підкріпити" свої аргументи, вони зробили те, чого навіть ми не очікували.

19 листопада, за день до зустрічі країн-учасниць Євросоюзу в Гаазі, Генеральна прокуратура Росії провела пресконференцію в Москві. На сцену перед великою групою західних та російських журналістів вийшов заступник Юрія Чайки. За його спиною на екрані на загальний огляд були виведені документи, що погано читалися.

Він оголосив, що прокуратура висуває проти мене нові кримінальні звинувачення. За його словами, я організував "транснаціональну злочинну групу", яка вбила Сергія Магнітського "з використанням диверсійних хімічних речовин, що містять сполуки алюмінію, які спровокували розвиток гострої серцево-печінкової недостатності. Таким чином було інсценовано картину природної смерті".

Далі — більше: нібито моя "злочинна група" за тією ж схемою вбила ще трьох осіб, включно з Олександром Перепиличним, і в них є "достатньо доказів", щоб звинуватити мене в цих "найтяжчих злочинах". Якщо мене визнають винним, то мені загрожує 20 років позбавлення волі додатково до тих 18 років, до яких я вже був засуджений заочно. Заступник Чайки пообіцяв розіслати новий червоний циркуляр на мій арешт і конфіскувати моє майно в Росії.

Так коло замкнулося. Протягом дев'яти років Кремль та особисто Володимир Путін із піною біля рота "доводили", що смерть Сергія була природною і в ній не було ознак насильства.