Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Роулінг Джоан
Я повернувся на дві години пізніше. Я повернувся за наказом Дамблдора.
— Дамблдора?.. — почала вона обуреним тоном.
— Подумай! — знову нетерпляче сказав Снейп. — Подумай! Зачекавши дві години, всього дві години, я здобув можливість перебувати в Гоґвортсі шпигуном! Дозволивши Дамблдорові думати, ніби я повернувся на бік Темного Лорда за його наказом, я міг передавати інформацію про Дамблдора і Орден фенікса! Зверни увагу, Белатрисо: Чорна мітка вже кілька місяців набирала сили, я знав, що він незабаром повернеться! Всі смертежери знали! Я мав час подумати про те, що робити, обміркувати свій наступний хід, зникнути, так само, як Каркароф, чи ж не так? Запевняю, незадоволення Темного Лорда через моє запізнення минуло остаточно, коли я пояснив, що залишаюся йому вірним, хоч Дамблдор і вважав мене своїм. Так, Темний Лорд думав, що я покинув його назавжди, та він помилявся.
— А яка від тебе була користь? — зневажливо спитала Белатриса. — Яку це корисну інформацію ми від тебе отримали?
— Моя інформація надходила безпосередньо Темному Лордові, — відповів Снейп. — Якщо він не захотів з тобою ділитися...
— Він зі мною ділиться всім! — вибухла Белатриса. — Він каже, що я його найвірніша, найвідданіша...
— Он як? — Снейпів голос видавав, що він їй не вірить. — Він і досі так каже — після провалу в міністерстві?
— Це не моя провина! — почервоніла Белатриса. — Темний Лорд у минулому довіряв мені свої найцінніші... якби не Луціус...
— Не смій... не смій звинувачувати мого чоловіка! — нещадно відрізала Нарциса, дивлячись на сестру знизу вгору.
— Немає сенсу ділитися провиною, — спокійно промовив Снейп. — Що зроблено, те зроблено.
— Але не тобою! — розлючено вигукнула Белатриса. — Бо тебе, Снейпе, знову не було, коли ми всі наражалися на небезпеку!
— Мені було наказано залишатися в тіні, — мовив Снейп. — Можливо, ти не погоджуєшся з Темним Лордом, можливо, ти гадаєш, що Дамблдор нічого б не помітив, якби я ув'язався в бій з Орденом фенікса на боці смертежерів? І... вибач... ти говорила про небезпеку... але ж ви билися з шістьма підлітками.
— До них приєдналась, як тобі відомо, добра половина Ордену! — злісно пробурчала Белатриса. — А якщо вже казати про Орден, то ти й досі не можеш розкрити розташування їхнього штабу!
— Я не тайнохоронець і не можу назвати це місце. Ти ж, мабуть, розумієш, як діє закляття? Темний Лорд задоволений тією інформацією про Орден, яку я йому надавав. Вона нещодавно допомогла, як ти вже, мабуть, здогадалася, захопити й убити Емеліну Венс, а також допомогла позбутися Сіріуса Блека, хоч я цілком визнаю в цьому твою заслугу.
Він схилив голову й підняв келих. Вираз її обличчя не пом'якшав.
— Снейпе, ти не відповів на моє останнє запитання. Про Гаррі Поттера. За п'ять років ти безліч разів міг його вбити. І не вбив. Чому?
— Чи ти розмовляла на цю тему з Темним Лордом? — спитав Снейп.
— Він... останнім часом, ми... я тебе питаю, Снейпе!
— Якби я вбив Гаррі Поттера, то Темний Лорд не зміг би скористатися його кров'ю, щоб відродитися, щоб стати непереможним...
— Ти хочеш сказати, що передбачив, як він використає хлопця! — глузливо мовила вона.
— Я так не кажу, я й гадки не мав про його задуми; я вже зізнався в тому, що вважав Темного Лорда мертвим. Я просто намагаюся пояснити, чому Темний Лорд не шкодує, що Поттер вижив. Принаймні, що дожив до торішніх подій...
— Але чому ти залишив його живим?
— Невже ти мене не зрозуміла? Тільки завдяки заступництву Дамблдора я не опинився в Азкабані! Ти, може, заперечуєш, що вбивство його улюбленого учня налаштувало б його проти мене? Та це ще не все. Хочу тобі нагадати, що коли Поттер уперше прибув у Гоґвортс, про нього переповідали багато різних легенд, ходили чутки, що він і сам видатний Темний чаклун, і що саме тому вижив після нападу Темного Лорда. До речі, дехто з давніх послідовників Темного Лорда вважав, що Поттер може стати прапором, навколо якого ми всі згуртуємося знову. Визнаю, що мене це зацікавило, і я не хотів убивати його відразу, щойно він опинився в замку.
Авжеж, дуже скоро я збагнув, що він не володіє жодними надзвичайними здібностями. Йому вдавалося уникати різних халеп лише завдяки сприятливому збігові обставин, несподіваній удачі та здібнішим за нього друзям. Він звичайнісінька посередність, хоч і самовдоволена й нестерпна, як і його батько. Я все зробив, щоб його вигнали з Гоґвортсу, з яким, на мою думку, його мало що єднало, — але щоб убивати його або дозволити, щоб його вбили на моїх очах? Я був би останнім дурнем, якби пішов на такий ризик, коли поблизу був Дамблдор.
— І ти хочеш, щоб ми повірили, ніби за увесь цей час Дамблдор тебе ні разу не запідозрив? — засумнівалася Белатриса. — Що він так і не знає, кому ти насправді відданий, що й далі тобі беззастережно довіряє?
— Я добре зіграв свою роль, — відповів Снейп. — І ще ти забуваєш про найбільшу Дамблдорову ваду: він вірить, що люди кращі, ніж вони є насправді. Коли я перейшов до нього одразу після перебування в лавах смертежерів, то вигадав казочку, ніби глибоко каюся, і він прийняв мене з розкритими обіймами... хоч і не підпускав до темних мистецтв. Дамблдор — видатний чаклун... це щира правда (тут Белатриса саркастично пирхнула), це визнає сам Темний Лорд. Проте я можу з радістю сказати, що Дамблдор старіє. Дуель минулого місяця з Темним Лордом виснажила його. Він тоді серйозно постраждав, бо реагує на все повільніше, ніж колись. Але всі ці роки він ніколи не сумнівався у своїй довірі до Северуса Снейпа, і в цьому полягає найбільша моя цінність для Темного Лорда.
Белатриса й далі мала невдоволений вигляд, хоч і не знала тепер, з якого боку ще напасти на Снейпа.
Скориставшись її мовчанкою, Снейп звернувся до її сестри.
— Отже, Нарцисо... ти прийшла до мене по допомогу?
Нарциса підняла очі. Її обличчя красномовно свідчило про відчай.
— Так, Северусе. Я... я думаю, що тільки ти можеш мені допомогти. Більше мені нема до кого звернутися. Луціус у в'язниці, а...
Вона заплющила очі, і на її віях забриніли дві великі сльозини.
— Темний Лорд заборонив мені про це говорити, — повела далі Нарциса, не розплющуючи очей. — Він хоче, щоб ніхто не довідався про цей план. План... надзвичайно таємний. Але...
— Якщо він заборонив, то ти не повинна говорити, — відразу попередив Снейп. — Слово Темного Лорда — закон.
Нарцисі перехопило дух, ніби він хлюпнув на неї холодною водою. Белатриса вперше, відколи увійшла до будинку, мала задоволений вигляд.
— От! — з тріумфом сказала вона сестрі. — Навіть Снейп це каже: тобі заборонено говорити, тому тримай язик за зубами!
Але Снейп устав, підійшов до віконечка, визирнув поміж шторами на безлюдну вулицю, а тоді знову їх рвучко заслонив. Спохмурнівши, він обернувся до Нарциси.
— Так сталося, що мені цей план відомий, — сказав неголосно. — Я один з небагатьох, кому Темний Лорд про нього розповів. Проте якби я не був утаємничений, тебе, Нарцисо, могли б звинуватити в серйозній зраді Темного Лорда.
— Я так і думала, що ти знаєш! — полегшено зітхнула Нарциса. — Северусе, він так тобі довіряє...
— Ти знаєш про план? — здивувалася Белатриса, і вираз задоволення на її обличчі змінився відразою. — Ти знаєш?
— Авжеж, — відповів Снейп. — Але яка тобі, Нарцисо, потрібна допомога? Якщо ти собі уявила, ніби я зможу переконати Темного Лорда змінити свою думку, то, боюся, що це безнадійно.
— Северусе, — прошепотіла Нарциса, і по її блідих щоках покотилися сльози. — Мій син... єдиний мій син...
— Драко повинен пишатися, — байдуже втрутилася Белатриса. — Темний Лорд виявляє йому велику честь. І я ще скажу про Драко: він не ухиляється від свого обов'язку, він радий нагоді себе випробувати, він захоплений такою можливістю...
Нарциса розридалася, благально позираючи на Снейпа.
— Йому всього шістнадцять років і він не розуміє, що на нього чекає! Чому, Северусе? Чому мій син? Це ж так небезпечно! Це помста за Луціусову помилку, я знаю!
Снейп нічого не відповів. Не дивився на її сльози, наче це було щось непристойне, але не міг прикидатися, що не чує її.
— Тому він і вибрав Драко, правда? — наполягала Нарциса. — Щоб покарати Луціуса?
— Якщо Драко зуміє це зробити, — мовив Снейп, і далі не дивлячись на неї, — то здобуде найвищі почесті.
— Він не зуміє! — ридала Нарциса. — Як йому зуміти, якщо сам Темний Лорд...
Белатриса зойкнула; Нарциса, здавалося, втрачала самовладання.
— Я мала на увазі... що ще нікому не вдавалося... Северусе... благаю... ти ж його улюблений учитель... ти давній Луціусів друг... благаю тебе... ти улюбленець Темного Лорда, його найдовіреніший радник... може, ти з ним поговориш, переконаєш його?..
— Темного Лорда не переконати, і я не такий дурний, щоб навіть пробувати, — рішуче відказав Снейп. — Не казатиму, що Темний Лорд не гнівається на Луціуса. Луціус мав нести відповідальність. Він дозволив упіймати себе разом з багатьма іншими, і не зумів здобути пророцтва. Нарцисо, Темний Лорд сердитий, дуже сердитий.
— То я не помилилася — він вибрав Драко для помсти! — ледь не задихнулася Нарциса. — Йому й не треба, щоб Драко виконав завдання! Він хоче, щоб його вбили при спробі!
Снейп знову не відповів, і Нарциса втратила рештки стриманості. Вона схопилася, хитнулася до Снейпа й учепилась у його мантію. Тоді наблизилася до його лиця, аж її сльози крапали йому на груди, і простогнала:
— Ти можеш це зробити. Северусе, ти це можеш зробити замість Драко. Ти виконаєш завдання, тобі це вдасться, і він тебе нагородить так, як нам і не снилося...
Снейп схопив Нарцису за зап'ястя і відірвав її від себе. Дивлячись на її залите слізьми лице, проказав:
— Думаю, він планує, щоб урешті-решт це зробив я. Але він переконаний, що Драко має спробувати перший. Бо якщо Драко пощастить — хоч і навряд — я зможу довше побути в Гоґвортсі, виконуючи корисну роль шпигуна.
— Інакше кажучи, йому байдуже, що Драко може загинути!
— Темний Лорд розгніваний, — тихо повторив Снейп. — Йому не вдалося почути пророцтво. Нарцисо, ти знаєш не гірше за мене, що він так легко не пробачає.
Вона обм'якла й упала йому до ніг, ридаючи і стогнучи на підлозі.
— Єдиний мій син... мій єдиний синочок...
— Ти повинна пишатися! — безжально мовила Белатриса.
