Приборкання норовливої - Шекспір Вільям

А поки що •— прощай.
(Відвертається)
Петруччо Що? Мій язик у тебе у задку?
Е ні, стривай!
(Не пускає її)
Ох, Кет, я ж лицар, чуєш?
Катеріна А це побачимо!
(Дає ляпаса йому)
Петруччо Ну, спробуй ще — скуштуєш кулака!
Катеріна Гляди, гляди, позбудешся герба!
Хто жінку б'є — не благородний той,
Не має права на лицарський герб!
Петруччо Твій фах — геральдика? Впиши ж мене
До книг твоїх!
Катеріна Який же герб у тебе?
Півнячий гребінь над шоломом, так?
Петруччо Так, півник я, ти ж курочка моя!
Катеріна О ні! Не півник ти, а мокра курка.
Петруччо Ну, годі, Кет, і не дивись так кисло.
Катеріна Я так дивлюсь, коли кислицю бачу.
Петруччо Нема кислиць тут —^ не дивися кисло!
Катеріна Чого ж нема?
Петруччо А де? Ну, покажи.
Катеріна Якби люстерко мала — показала б.
Петруччо Ти на моє обличчя натякаєш?
Катеріна Ти ба, здогадливий, хоч молодий?
Петруччо Так, справді я замолодий для тебе.
Катеріна Але підтоптаний.
Петруччо Це від турбот.
Катеріна А в мене їх нема, мені й дарма.
(Випручується)
Петруччо
(стримуючи її)
Ні, справді, Кет, не утікай-бо так.
Катеріна Я тільки дратуватиму тебе,
Коли зостануся. Пусти мене.
Петруччо Ні, не пущу, бо ти напрочуд мила.
Мені казали — ти шорстка, пихата,
Понура... Все це, бачу я, брехня,
Бо ти привітна, ґречна і грайлива,
Ласкава, ніжна, як весняна квітка,
Не вмієш супитись, дивитись косо,
Кусати губи, як лихі дівчата,
Не любиш говорить наперекір,
А розважаєш любо кавалерів
Люб'язними, приємними словами.
(Відпускає її)
Чом кажуть люди, ніби Кет кульгава?
Брехня! Бо Кет — як пагін на ліщині,
Струнка й гнучка, смаглява, мов горішок,
А зернятко у неї ще смачніше.
Ану, пройдись. О ні, ти не кульгаєш.
Катеріна Йди, дурню, геть. Своїм наказуй слугам.
Петруччо Чи так скрашала гай сама Діана,
Як царствена хода твоя скрашає
Оцю кімнату? Ні, будь ти Діана,
Вона ж хай буде Кет, і ти — цнотлива,
Діана ж хай зальотницею буде!
Катеріна Де ти набравсь таких солодких слів?
Петруччо Із голови. Дотепний в мене рід.
Катеріна Дотепний рід, та недотепний плід.
Петруччо Чи я не мудрий?
Катеріна Ні, лише пролаза.
Петруччо Ну, то пролізу я до тебе в ліжко.
Та годі вже словесної війни.
Скажу я просто: згоден батько твій
На шлюб наш, посаг він дає добрячий,
Тож хоч-не-хоч, а я тебе візьму.
Я, Кет, якраз для тебе чоловік,
Бо я зумів красу твою побачить,
І та краса мене вже полонила,
Тож ти й не вийдеш ні за кого більше,
А я вродився, щоб тебе приборкать.
Бо ти була неначе дикий кіт,
Чи дика Кет, а я зроблю із тебе
Ручну ласкаву кицьку — свійську Кет.
Входять Баптіста, Гремйо і Траньйо.
Твій батько йде. Гляди ж не відмовляйся:
Я мушу й хочу Катеріну взяти.
Баптіста Ну що, синьйоре, як тут ваші справи?
Петруччо Чудово, звісно! Як же ще, мій пане?
Щоб схибив я — це неможлива річ.
Баптіста А ти як, дочко? Ти чогось надулась?
Катеріна Мене звете дочкою ви? А справді,
Ви щиру батьківську любов явили,
Що забажали одружить мене
З напівшаленцем, шибеником, хамом,
Що лайкою гадає все владнати.
Петруччо І ви, мій батьку, й інші всі про неї
Казали хибно, нібито вона
Погану вдачу має. Норовливу
Вона навмисне з себе удавала,
Насправді ж це голубка ніжна й тиха,
Не запальна, а лагідна, мов ранок,
Терпінням перевершила Грізельду,
А цнотою — Лукрецію саму.
Коротше, ми домовилися з нею,
Що у неділю справимо весілля.
Катеріна Скоріше я в труні тебе побачу.
Гремйо Петруччо, чуєш, що вона сказала?
Траньйо Оце такий ваш успіх? Прощавайте ж!
Петруччо Не кваптеся, панове. Я обрав
її для себе, і, коли нам добре,
Яке вам діло? В нас така умова:
Сваритися на людях, наодинці ж
Вона така ласкава — неймовірно!
О люба Кет! Як ніжно обіймала
Вона мене, і скільки цілувала,
І скільки присягалась, що вона
У мене закохалася відразу.
Ви ще зелені! Варт би вам побачить,
Як наодинці навіть боягуз
Приборкать може найклятішу жінку.
Дай руку, Кет. Поїду купувати
Собі в Венеції весільне вбрання.
Бенкет готуйте, батьку, і скликайте
Гостей. І ти вберешся пишно, люба.
Баптіста Не знаю, що й сказать,— та дайте руку.
Хай вам щастить! Домовились, Петруччо.
Гремйо
і Траньйо Тоді — амінь. Ми будемо за свідків.
Петруччо Ви, батьку, ти, дружино, й ви, панове,
Прощайте: я іду. Неділя скоро —
Куплю обручки та весільне вбрання.
Кет, поцілуй. В неділю-бо вінчання.
Петруччо й Катеріна виходять.
Гремйо Чи видано такий раптовий шлюб?
Баптіста Панове, до купця вподібнивсь я,
Що посилає крам свій за моря.
Траньйо Лежав у вас він досі без пуття,
А нині зиск чи збиток принесе.
Баптіста Для мене зиск — то мир в подружжі цім.
Гремйо Так, певне, прийде мир до них у дім.
То як, Баптісто, з меншою дочкою?
Це день, якого довго ждали ми.
Я ваш сусід і перший Б'янку сватав.
Траньйо А я кохаю Б'янку так, як вам
Не снилося, й безсилі тут слова.
Гремйо Юначе, так, як я, ти не кохав ще.
Траньйо Старий, твоя любов — мороз.
Гремйо Твоя ж — пече.
Джиґуне, відступись: мої літа годують.
Траньйо Зате мої в очах дівчах квітують.
Баптіста Панове, зараз я вас розсуджу.
Свою любов ділами доведіть.
Дочку віддам я за того із вас,
Котрий її щедріше забезпечить.
Синьйоре Гремйо, що дасте їй ви?
Гремйо Насамперед — даю міський свій дім,
Обставлений багато: є й срібло,
І золото, і дзбани, і миски,
Щоб милій Б'янці ніжні руки мити,
На стінах висять тірські килими,
В шкатулках із слонівки — дукачі,
У скринях кипарисових — тканини,
Коштовні вбрання, шатра, укривала,
Тонка білизна, подушки турецькі,
Перлинами оздоблені, запони
У золотім венецькім гаптуванні,
Начиння всяке — мідне, олив'яне,
І все, що в домі треба. У маєтку
Аж сто корів молочних, а волів
Сто двадцять там годується на м'ясо,
І вдосталь є всього, чого потрібно.
Я, мушу визнати, не молодий.
От завтра вмру — усе зоставлю їй,
Як буде лиш моєю за життя.
Траньйо Отож-бо — "лиш". Послухайте й мене.
Я в батька спадкоємець-одинак.
Коли за мене віддасте дочку,
Я п'ять таких домів зоставлю їй
В багатій Пізі, як оцей синьйор
Тут має в Падуї один. А ще —
Дві тисячі дукатів кожен рік
Прибутку із родючої землі:
Це все для неї удовиний пай.
Ну, пане Гремйо, я притиснув вас?
Гремйо Дві тисячі дукатів кожен рік?
(Убік)
Мої всі землі стільки не дають.
(Голосно)
А ще я відпишу їй корабель,
Що у Марсельській гавані стоїть.
Ну що, побив тебе я кораблем?
Траньйо Мій батько, Гремйо, має їх аж три,
Й два галеаси, а легких галер _^
Дванадцять. Все це я зоставлю їй.
І вдвічі більше, аніж ти даси.
Гремйо Ні — все, що маю, вже пообіцяв,
А більш, ніж маю я, не можу дати.
Як я, Баптісто, до вподоби вам —
Беріть мене з усім моїм добром.
Траньйо Ну, коли так, то дівчина моя —
За вашим словом. Карта Гремйо бита.
Баптіста Я визнаю — ви більше даєте.
Як батько ваш підтвердить все контрактом,
Беріть її. А ні — то вже даруйте:
Ви можете раніш за нього вмерти,
Яка ж тоді вдовина доля буде?
Траньйо Пусте! Я молодий, а він старий.
Гремйо Чи ж не вмирають молоді так само,
Як і старі?
Баптіста Постановляю так:
Ви знаєте, що ось на цю неділю
Призначено весілля Катеріни.
В неділю другу Б'янка буде ваша,
Коли такий контракт привезете.
А ні — то я віддам її за Гремйо.
Прощайте ж, друзі. Дякую обом.
Гремйо Прощай, сусіде.
Баптіста виходить.
Ну, тепер, юначе,
Я не боюся козирів твоїх.
Навряд чи батько твій такий добряга,
Щоб зразу все майно тобі віддати
І з ласки жить на старості. О ні!
Ми, італійці, не такі дурні.
(Виходить)
Траньйо Чума на шкуру зморщену твою,
Старий хитрюго. Я побив твій козир
І знаю, як зарадити біді.
Ми маємо фальшивого Люченцо,
То чом не буть фальшивому Вінченцо?
Оце-то диво буде! Бо звичайно
Батьки породжують дітей, а тут — дитина
Породить батька, а не батько сина!
(Виходить)

ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Входять Люченцо в подобі Камбйо, Гортензіо в подобі Ліччо
і Б' я н к а.
Люченцо Стривай, музико, наперед не пхайся.
Чи вже забув, як мило привітала
Тебе її сестриця Катеріна?
Гортензіо Задирливий школярю, таж із нами —
Небесної гармонії владарка.
Отож моє тут переважне право:
Ми спершу помузичимо з годину,
Тоді й на твій урок година буде.
Люченцо Баран безглуздий, ти й того не знаєш,
Нащо існує музика на світі!
Чи ж не на те, щоб душу звеселять
Після трудів щоденних і науки?
Тож пропусти вперед поетику мою,
А вже тоді давай гармонію свою.
Гортензіо Я глузів не терпітиму твоїх.
Б'янка Таж ви обидва кривдите мене,
Бо маю тут вирішувати я.
Чи я — мала школярка, що повинна
У певний час ходити на уроки?
Я вчусь тоді, коли сама бажаю,
Тож годі сперечатися. Сідаймо,
Беріте лютню, стройте потихеньку,
А він тим часом свій урок відбуде.
Гортензіо Урок скінчиться, щойно я настроюсь?
Люченцо Таке сказав! Та ти роби своє.
Б'янка На чому ж ми спинились?
Люченцо Ось на цьому, панно.
(Читав)
Ніс ibat Simois, hie est Sigeia tellus,
Hie steterat Priami regia celsa senis *.
* Тут протікає Сімоїс; тут Сігейська земля; тут стояв
високий палац старого Пріама (лат.).
Б'янка Перекладіть.
Люченцо Ніс Ibat — як я вже сказав вам: Simois — я Лю-
ченцо, hie est — син Вінченцо з Пізи, Sigeia tellus — і прибрався так,
щоб здобути ваше еерце. Ніс steterat — а той Люченцо, що прихо-
дить свататись, Priami — то мій слуга Траньйо, regia — він при-
кидається мною, celsa senis — щоб відтерти отого химерного ста-
ригана.
Гортензіо Я вже настроїв лютню, панно.
Б'янка Послухаймо.
(Той грає)
Фальшивить дискантова.
Люченцо Поплюй на руки, брате, й далі строй.
Б'янка Тепер давайте я перекладу.
Ніс ibat Simois — я вас не знаю, hie est Sigeia
tellus — я вам не довіряю, hie steterat Priami — обережно, щоб він
нас не почув, regia — не дуже набивайтесь, celsa senis — але й не
зневіряйтесь.
Гортензіо Уже настроїв, панно.
Люченцо А баси?
Гортензіо Фальшивить тут не бас, а мова в вас.
(Убік)
Який палкий цей вчитель і хапкий!
їй-богу, він за Б'янкою впадає.
Стривай же, допильную я тебе!
Б'янка Колись повірю, може, та не зараз.
Люченцо Повірте! Еакідом був Аякс,
Бо дід його носив ім'я Еак.
Б'янка Ну що ж, учителеві треба вірить,
А то б я ще вагалась, будьте певні.
Та годі. Ваша черга, любий Ліччо.
Учителю, не гнівайтесь, прошу,
Що я жартую з вами обома.
Гортензіо
(да Люченцо)
Ідіть собі, зоставте нас самих:
Я не збираюсь тріо з вами грати.
Люченцо Добродію, оце такий ви строгий?
Ну що ж — я трохи збоку почекаю.
(Вбік)
І припильную, бо мені здається —
Музика славний закохався теж.
Гортензіо Ласкава панно, перш ніж лютню взяти
І вчити вас лади перебирать,
Почну я із музичної абетки,
Навчу вас гами найпростішим шляхом.
Приємнішим, успішнішим, повнішим,
Ніж будь-хто інший будь-кого навчав.
Ось тут її ретельно я списав.
Б'янка Таж гаму я вже вивчила давно.
Гортензіо Завчіть і ту, що склав Гортензіо.
Б'янка
(читає)
Г а м а — В мені гармонія велика
До — Й палке Гортензіо Кохання.
Р є — м і — Візьми його за чоловіка,
Фа-соль — О, зглянься на його благання!
Л я — с і — Тут ноти дві, а ключ один:
До — Твоя відмова — мій загин.
Оце така у вас, мосьпане, гама?
Мені стара подобається дужче.
Для примхи я не зраджу давніх правил.
Входить слуга.
Слуга Ваш батько, панно, вам переказав,
Щоб ви сестрі прибратись помогли:
Ви ж знаєте, що завтра вже весілля.
Б'янка Прощайте, любі вчителі, я йду.
Б'янка й слуга виходять.
Люченцо Ну то й мені тут нічого робити.
(Виходить)
Гортензіо Зате мені за ним наглянуть треба:
Здається, пан учитель закохався!
Та як літаєш ти так низько, Б'янко,
Й на будь-яку принаду ладна сісти —
Нехай.