Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Роулінг Джоан
Те, що Рон не розреготався, було, мабуть, ознакою міцності їхньої дружби.
— Я бачив, що Мелфой показував на миґах щось про ніс, — сказав він похмуро.
— Не треба більше про це, — з гіркотою попросив Гаррі. — Послухай краще, що він казав до того, як мене виявив...
Гаррі сподівався, що Рона приголомшать Мелфоєві вихваляння. Але на Рона це не справило враження, підтвердивши думку Гаррі про його впертість і тупість.
— Та ну, Гаррі, він просто понтувався перед Паркінсонкою... ну яке завдання давав би йому Відомо-Хто?
— А як ти знаєш, що Волдеморту не потрібен у Гоґвортсі шпигун? Це було б не вперше...
— Гаррі, ліпше не називай се ім'я, — почувся за спиною докірливий голос Геґріда. Гаррі озирнувся й побачив, що велетень докірливо хитає головою.
— Дамблдор це ім'я називає, — вперто наполіг Гаррі.
— Ну, так, але ж то Дамблдор, га? — голос у Геґріда був таємничий. — То чого ж ти, Гаррі спізнивси? Я переживав.
— Мене затримали в поїзді, — відповів Гаррі. — А ти чому спізнився?
— А я був з Ґропиком, — радісно повідомив Геґрід. — Не помітив, як пролетів час. Він тепер має в горах нову хатку, Дамблдор усьо влаштував... файна така велика печерка. Він тепер набагато щасливіший, ніж був у тому Лісі. Ми з ним файненько побалакали.
— Справді? — перепитав Гаррі, уникаючи Ронового погляду. Коли він познайомився з Геґрідовим братом по матері, зловісним велетом, що мав хист до виривання дерев з корінням, словниковий запас того складався з п'яти слів, двоє з яких він не вмів до пуття вимовити.
— Він направду прогресує, — гордо повідомив Геґрід. — Ви си здивуєте. Я гадаю, що варто вивчити його собі на помічника.
Рон голосно пирхнув, але зумів прикинутись, що це він так сильно чхає. Вони вже стояли біля дубових вхідних дверей.
— Ну, то я вас побачу завтра, перший урок буде відразу по обіді. Прийдіть троха швидше й зможете привітатиси з Бак... йой, себто з Чахокрилом!
Бадьоро попрощавшись помахом руки, він переступив поріг і пошкандибав у темряву.
Гаррі й Рон перезирнулися. Гаррі не сумнівався, що Рона охопило таке ж гнітюче відчуття, що і його самого.
— Ти не вивчатимеш догляду за магічними істотами?
Рон заперечливо похитав головою.
— Ти теж ні?
Гаррі теж похитав головою.
— І Герміона, — запитав Рон, — теж не вивчатиме?
І знову Гаррі похитав головою. Що скаже Геґрід, коли довідається, що троє його улюблених учнів відмовилися від його предмету, він навіть не хотів думати.
— РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ —
Напівкровний Принц
Уранці Гаррі й Рон зустріли Герміону перед сніданком у вітальні. Сподіваючись на бодай якусь підтримку його теорії, Гаррі, не гаючи часу, розповів Герміоні все, що підслухав від Мелфоя у "Гоґвортському експресі".
— Та то він явно понтувався перед Паркінсонкою, — втрутився Рон, перш ніж Герміона розкрила рота.
— Не знаю, — завагалася вона, — хоч це і в Мелфоєвім стилі — надавати собі більшої ваги... але то була б занадто велика брехня...
— Власне, — підхопив цю думку Гаррі, але не зміг її розвинути, бо чимало вух намагалося підслухати їхню розмову, а що вже казати про пильні погляди та перешіптування з прикритими долонями ротами.
— Показувати пальцем негарно, — гиркнув Рон на мацюпусінького першокласника, коли вони стали в чергу на вихід крізь отвір за портретом. Хлопчисько, який бурмотів щось про Гаррі своєму приятелеві, почервонів, як варений рак, і, з переляку перечепившись, випав у отвір. Рон захихотів.
— Класно бути шестикласником. А ще у нас цього року буде час для дозвілля. Цілі уроки, коли можна просто сидіти й відпочивати.
— Роне, цей час потрібен для навчання! — заперечила Герміона вже в коридорі.
— Але ж не сьогодні, — сказав Рон, — сьогодні можна буде й подрімати.
— Ану, стій! — Герміона зупинила виставленою рукою якогось четвертокласника, що біг повз них з яскраво-зеленим диском у руках. — Ікласті тарілки заборонені, дай сюди, — суворо звеліла вона. Сердитий хлопець віддав гаркітливу тарілку, пірнув Герміоні попід руку й побіг наздоганяти друзів. Рон зачекав, доки той зникне, і вихопив у Герміони тарілку.
— Класно, завжди хотів таку мати.
Герміонині протести потонули в голосному хихотінні — Лаванду Браун ця ситуація дуже розсмішила. Минаючи їх, вона й далі сміялася, озираючись на Рона. Рон аж запишався.
Стеля Великої зали була погожого блакитного кольору, позначена де-не-де клаптиками напівпрозорих хмаринок, так само, як і квадратики неба, що виднілися крізь височенні вікна. Наминаючи вівсянку та яєчню з беконом, Гаррі й Рон розповіли Герміоні про вчорашню розмову з Геґрідом, через яку хлопці й досі почувалися ніяково.
— Та як же він міг подумати, що ми й далі вивчатимемо догляд за магічними істотами! — засмутилася Герміона. — Тобто хіба ми хоч раз виявляли... ну... хоч якийсь ентузіазм?
— Але що тут удієш? — Рон проковтнув цілісіньке смажене яйце. — Ми й так з любові до Геґріда дуже на його уроках старалися. А йому здається, що ми це робили з любові до ідіотського предмета. Невже хтось захотів би складати НОЧІ з догляду?
Гаррі й Герміона промовчали; можна було й не відповідати. Вони чудово знали, що ніхто з їхніх однокласників не захоче цього року ходити на догляд за магічними істотами. Вони намагалися не дивитися Геґрідові у вічі й без особливої радості відповіли на його бадьорий помах руки, коли хвилин за десять він вийшов з-за учительського столу.
Поснідавши, друзі не вставали з місць, чекаючи, коли до них підійде професорка Макґонеґел. Процедура призначення розкладів занять цього року була складніша, ніж завжди, бо професорці Макґонеґел спочатку треба було перевірити, чи всі учні отримали відповідні СОВи, щоб продовжити навчання з тих предметів, з яких їм доведеться складати НОЧІ.
За Герміоною миттю було визнано право й далі вивчати заклинання, захист від темних мистецтв, трансфігурацію, гербалогію, числомагію, стародавні руни й настійки, тож вона без зайвих слів побігла на свій перший урок стародавніх рун. Для Невіла ця процедура затяглася; зі стурбованим виглядом на кругленькому обличчі він спостерігав, як професорка Макґонеґел перечитувала обрані ним предмети, а тоді перевіряла результати СОВ.
— З гербалогією все добре, — сказала вона. — Професорка Спраут буде рада знову тебе бачити, та ще й з "відмінною" СОВою. І ще ти зможеш вивчати захист від темних мистецтв, бо маєш "добре". З трансфігурацією, на жаль, гірше. Мені дуже прикро, Лонґботоме, але оцінки "задовільно" недостатньо для переходу на рівень НОЧІ; навряд чи ти подужаєш написати річну роботу.
Невіл похнюпився. Професорка Макґонеґел подивилася на нього крізь свої квадратні окуляри.
— А чому ти забажав продовжити вивчення трансфігурації? У мене було враження, що вона тобі не дуже подобалася.
Нещасний Невіл щось пробурмотів про те, що "так хотіла бабуся".
— Он як, — гмикнула професорка Макґонеґел. — Твоїй бабусі давно пора навчитися пишатися тим онуком, який у неї є, а не тим, якого вона воліла б мати... особливо, після того, що сталося в міністерстві.
Невіл зашарівся й сором'язливо закліпав очима; професорка Макґонеґел ще ніколи його не хвалила.
— На жаль, Лонґботоме, я не можу прийняти тебе у свій клас на рівень НОЧІ. Але я бачу, що ти отримав "добре" з заклинань... може, складатимеш НОЧІ з заклинань?
— Бабуся вважає, що заклинання — предмет для слабаків, — пробурмотів Невіл.
— Іди на заклинання, — порадила професорка Макґонеґел, — а я напишу Авґусті листа, і нагадаю, що цей предмет не можна вважати нікчемним лише тому, що вона сама провалила іспит із заклинання, отримавши незадовільну оцінку. — І ледь помітно всміхнувшись Невілові, обличчя якого виражало захоплення й недовіру, професорка Макґонеґел ударила його порожній розклад кінчиком чарівної палички, — і коли там з'явився детальний опис усіх нових уроків, передала його Невілу.
Тепер професорка Макґонеґел перейшла до Парваті Патіл, яку найбільше цікавило, чи вродливий кентавр Фіренце й далі викладатиме віщування.
— Цього року він ділитиметься класами з професоркою Трелоні, — у голосі професорки Макґонеґел звучали несхвальні інтонації; усі знали, що вона зневажливо ставиться до такого предмета, як віщування. — Шестикласників навчатиме професорка Трелоні.
Коли через п'ять хвилин Парваті йшла на урок віщування, вигляд у неї був зажурений.
— Отже, Поттер, Поттер... — професорка Макґонеґел переглядала свої нотатки про Гаррі. — Заклинання, захист від темних мистецтв, гербалогія, трансфігурація... з цим усе добре. Мушу зізнатися, Поттере, що мене дуже втішила твоя оцінка з трансфігурації. А чому ти не записався, щоб продовжити навчання з настійок? Мені здавалося, що ти мав намір стати аврором?
— Мав, але ж ви сказали, пані професорко, що для цього треба було отримати "відмінну" СОВу.
— Так, було потрібно, доки цей предмет викладав професор Снейп. А от професор Слизоріг з радістю дозволить складати НОЧІ учням, які отримали "добрі" СОВи. То чи бажаєш ти й далі вивчати настійки?
— Так, — відповів Гаррі, — але я не купив підручників, складників і всього потрібного...
— Професор Слизоріг обов'язково щось тобі позичить, — запевнила професорка Макґонеґел. — Ну, все гаразд, Поттере, ось твій розклад. До речі... вже двадцять учнів записалися на вступ до квідичної команди Ґрифіндору. Незабаром я передам тобі список, щоб ти визначив час для проб.
За кілька хвилин Ронові дозволили відвідувати ті ж самі уроки, що й Гаррі, і вони разом підвелися з-за столу.
— Дивися, — Рон захоплено переглядав свій розклад уроків, — у нас зараз "вікно", вільний урок... а тоді після перерви... а потім ще один по обіді... класно!
Вони повернулися до вітальні, майже порожньої, якщо не зважати на півдесятка семикласників. Серед них була й Кеті Бел — вона єдина залишилася зі складу тієї ґрифіндорської квідичної команди, гравцем якої Гаррі став ще в першому класі.
— Я так і думала, що тебе призначать, молодчина, — вона вказала на капітанський значок у Гаррі на грудях. — Скажи, коли прийти на пробу?
— Не мели дурниць, — здивувався Гаррі, — тебе не треба випробовувати, я за п'ять років вивчив, як ти граєш...
— Не починай з цього, — застерегла вона. — Ти не знаєш — ану ж з'явився хтось значно кращий за мене. Уже не раз так бувало, що розпадалися чудові команди, бо капітани не хотіли міняти старих гравців або брали своїх друзів...
Рон трохи занепокоївся й почав бавитися з ікластою тарілкою, що її забрала в четвертокласника Герміона.
