Сага про Форсайтів - Голсуорсі Джон

Всі сліди недавнього поховання були усунені, і твереза сіра споруда спочивала, суплячись проти сонця. Тепер там лежить уся родина, крім дружини старого Джоліона, яка за домовленістю повернулася спочивати в склепі своєї сім'ї, в Суффолку, самого Джоліона, похованого в Робін-Гілі, і Сюзен Геймен, тіло якої було піддане кремації, так що ніхто не може сказати, де вона спочиває. Сомс дивився на склеп задоволено: масивний, не вимагає особливого догляду, а це важливо, бо він чудово знав, що ніхто не доглядатиме склепу, коли йому самому настане кінець, а скоро час і собі шукати місця для вічного спочинку. Можливо, попереду в нього ще двадцять років, але хтозна, як воно буде. Двадцять років без тітки, без дядька, з дружиною, про яку краще нічого не знати, з дочкою, яка пішла з дому. Настрій схиляв до меланхолії і спогадів про минуле.

Кажуть, що на цьому кладовищі спочиває багато відомих людей, похованих дуже пишно. Та й вид на Лондон звідси пречудовий. Аннет колись дала йому прочитати оповідання цього француза, Мопассана,— страшенно похмура річ про те, як однієї ночі мерці повиходили зі своїх могил і всі благочестиві написи на їхніх надгробках перетворилися на описи їхніх гріхів. Зовсім неправдива історія. Він не ручається за французів, але в англійців вад не так уже й багато, якщо не брати до уваги їхніх зубів і смаків, які й справді в дуже занедбаному стані.

"Родинний склеп Джоліона Форсайта, 1850". Багато покійників поховано тут відтоді, багато живих людей стали тліном! Гудіння літака, що пропливав під золотавими хмарами, змусило Сомса підвести очі. Відбулася величезна експансія. Але однаково все закінчується на кладовищі — закінчується іменем і датою на надгробку. І з дивною гордістю Сомс подумав, що ані він, ані його родина нічим не сприяли цій гарячковій експансії. Надійні, добропорядні посередники, вони з гідністю робили своє діло, керували й володіли. Щоправда, Пишний Доссет у бездарний період споруджував будинки, а Джоліон у сумнівний період малював картини, але, наскільки Сомс міг пригадати, більше ніхто з Форсайтів не бруднив собі рук, створюючи що-небудь, коли не рахувати Вела Дарті, який пробує розводити коней. Вони нагромаджували свою власність, були повіреними, юристами, купцями, видавцями, фінансистами, директорами, земельними агентами, навіть військовими — ось що вони робили! Країна розширювала свої кордони, так би мовити, незалежно від них. Вони перевіряли, контролювали, захищали і багатіли з цього процесу,— і як подумаєш, що Пишний Доссет починав жити, не маючи за душею майже нічого, а його прямі нащадки володіють власністю, що, на думку старого Гредмена, оцінюється не менше як у мільйон, а може, навіть у півтора мільйона, то їм повелося не так уже й погано! А проте Сомсові часом здавалося, що рід Форсайтів уже втратив увесь свій запал, що його власницький інстинкт видихається. Форсайти четвертого покоління вже нібито неспроможні нагромаджувати капітал: вони тягнуться до мистецтва, літератури, сільського господарства, ідуть у армію або просто живуть на успадковані гроші — немає в них рушійної сили, немає завзяття. Якщо вони не схаменуться, їм загрожує вимирання.

Сомс відвернувся від склепу і став обличчям до вітру. Повітря тут, на пагорбі, було б чудове, якби його нервам не вчувався в ньому запах смерті. Він неспокійно подивився на хрести, урни, ангелів, імортелі, на квіти, пишні або зів'ялі, і раптом помітив місце, яке здалося йому таким несхожим на все інше тут, що він мимоволі ступив кілька кроків, щоб роздивитися його ближче. Тихий куточок з масивним, незвичайної форми хрестом із сірого нетесаного граніту і чотири темні тиси, що виструнчились, наче вартові. Тут не було тісно від інших могил, бо позаду простягався обсаджений самшитовим живоплотом садок, а попереду стояла золотиста береза. Цей оазис у пустелі стандартних могил збудив естетичне почуття Сомса, і він сів там на осонні. Крізь тремтливе, позолочене осінню березове листя він дивився на Лондон і гойдався на хвилях споминів. Він бачив Айріні на Монпельє-сквер, коли її коси були іржаво-золоті і її білі плечі належали йому,— Айріні, здобуток його пристрасті, здобуток, що не схотів стати його власністю. Бачив тіло Босіні, що лежало в білому моргу, Айріні, що сиділа на канапі й дивилася в простір очима смертельно пораненої пташки. Він згадав, як зустрів її біля маленької зеленої Ніоби в Булонському лісі і як вона знову йому відмовила. Уява перенесла його до річки в той листопадовий день, коли народилася Флер, до пожовклого листя, що пливло по зеленкуватій воді, і змієголових водоростей, що, припнуті й сліпі, безнастанно звиваються, викручуються і вириваються. Перенесла до вікна, відчиненого в холодну зоряну ніч над Гайд-парком, у кімнату, де лежав мертвий батько. Уява полинула до картини "Місто майбутнього", до першої зустрічі того хлопця і Флер; до синюватого диму сигари Проспера Профона, до Флер, що показувала крізь вікно вниз, де "никав" той чужоземець. До Айріні, яка сиділа поруч із його нині мертвим кузеном на трибуні стадіону "Лорд". До неї і до її сина в Робін-Гілі. До канапи, на якій, забившись у куток, лежала Флер; до її уст, що притулилися до його щоки, до її прощального слова: "Таточку!" І раптом він знову побачив руку Айріні в сірій рукавичці, її прощальний помах на знак прощення.

Він сидів там довго, відтворюючи в пам'яті свій життєвий шлях, який проклав за беззаперечним велінням свого власницького інстинкту, і підбадьорюючи себе навіть спогадами про невдачі.

"Здаємо в оренду" форсайтівські часи, форсайтівський спосіб життя, коли кожен мав право володіти своєю душею, своїм капіталом і своєю дружиною і ніхто не обмежував і не ставив під сумнів це його право. А тепер держава заправляє чи скоро заправлятиме його капіталом, його дружина заправляє сама собою, і лиш одному богові відомо, хто заправляє його душею. "Здаємо в оренду" цю здорову й просту віру!

Клекоче й піниться бурхливий вал, який несе з собою нове життя, що розів'ється лише тоді, коли почне спадати руїнницька повінь. Сидячи там, Сомс підсвідомо розумів, що наближаються великі зміни, але уперто зосередив свої думки на минулому, як вершник, що мчить крізь буряну ніч, сидячи обличчям до хвоста свого скакуна.

Хвилі перекочуються через вікторіанські загати, затоплюючи власність, усталені звичаї і побут, мелодійну музику й старі форми мистецтва,— хвилі, що залишають на його губах солоний присмак, наче присмак крові, підступаючи до підніжжя Гайгейтського пагорба, де знайшла свій вічний спочинок вікторіанська доба. І, сидячи тут, на високості, в цьому особливому куточку, Сомс, схожий на символічну статую Капіталовкладення, відмовлявся чути їхній безнастанний гуркіт. Він інстинктивно не боровся з цими хвилями — в ньому було досить примітивної мудрості тварини, що єдина на світі має власність і зветься людиною. Хвилі втихомиряться, коли задовольнять свій гарячковий періодичний потяг до грабунку й руйнації, коли нагуляються й наситяться плюндруванням чужих творінь і чужої власності; вони вляжуться і спадуть, і власність відродиться знову, на цей раз у новій формі, підказаній інстинктом, давнішим за гарячку перемін,— інстинктом домашнього вогнища.

"Je m'en fiche",— казав Проспер Профон. Сомс не казав: "Je m'en fiche",— це вираз суто французький, а той суб'єкт і так набрид йому до краю; але в глибині душі Сомс знав, що зміна — це тільки проміжок смерті між двома формами життя, руйнація потрібна для того, щоб звільнити простір для нової власності. То й що, коли вивішують оголошення і здають в оренду свою затишну оселю? Вона не довго стоятиме пусткою; незабаром хтось прийде і стане її власником.

І лиш одне непокоїло Сомса, коли він сидів у цьому тихому закутку: серце його знемагало від туги, бо сонце чарівними спалахами осявало йому обличчя, хмари й золоте березове листя; бо вітер так ніжно шелестів у листі, і зелень тисів була така темна, і серп місяця в небі був такий блідий.

Хоч як він її жадав, хоч як прагнув до неї — йому не судилося володіти красою і любов'ю цього світу!

Зноски

1

Слівце (фр.).

2

Jolly (англ.) — веселий.

3

Застаріла (фр.).

4

"Серце жіноче до зрад охоче" (іт.).

5

Répondez s'il vous plaît — пришліть відповідь, будь ласка (фр.).

6

Тальйоні — відома балерина.

7

Мейфер — фешенебельний район Лондона.

8

В цілому (латин.).

9

Мається на увазі рік, коли святкували п'ятдесятирічний ювілей коронації королеви Вікторії.

10

Герої п'єси В. Шекспіра "Комедія помилок"—близнюки.

11

Тернер Джозеф Меллорд Вільям (1775—1851) — англійський художник, представник романтизму.

12

Квілп персонаж роману Ч. Діккенса "Крамниця старожитностей", злостивий карлик-горбань.

13

Che faro — Арія Орфея.

14

Голлі! Що ж це ти робиш? Хіба ж можна танцювати в неділю! Негайно припини! (Фр.)

15

Кінець століття (фр.).

16

Печать вишуканості (фр.).

17

Крюгер (1825—1904) — головнокомандуючий військами бурів, президент Трансваалю

18

Savoir faire — Діловитість (фр.).

19

Un monsieur très distingué — Вельми статечний пан (фр.).

20

Très amical, très gentil — Дуже приємний, дуже люб'язний (фр.).

21

Чемберлен Джозеф (1836—1914) — англійський політичний діяч, спочатку лідер радикальної партії, потім приєднався до партії лібералів. Міністр колоній; головний ініціатор війни проти бурів.

22

1881 року англійці зазнали поразки у битві біля Маджуби.

23

Adorable! Le soleil est si bon! — Пречудово! Сонце таке ласкаве! (Фр.)

24

si chic — Розкішне (фр.).

25

Ces pauvres gens bergers! — Бідолашні пастухи! (Фр.)

26

Bonsoir, monsieur! — На добраніч, мосьє! (Фр.)

27

Фашоді — Місто в Судані, захоплене 1898 р. французами (згодом французи змушені були повернути його англійцям).

28

Джемсон — управитель англійської Південноафриканської компанії.

29

Rouge gagne, impair, et manque! — Червоне виграє, нечіт і перша половина! (Фр.)

30

"Стрибучий Ісус" — Релігійна секта.

31

summum bonum — Найвище благо (латин.).

32

Буллер і Коллі — англійські воєначальники під час англо-бурської війни.

33

Ледісміт — Місто, взяте в облогу бурами.

34

День Гая Фокса — П'яте листопада; в цей день урочисто спалюють опудало Гая Фокса, керівника "Порохової змови" (1605)

35

sans amour — Без кохання (фр.).

36

Велд — південноафриканський степ.

37

Elle est ton rêve! Elle est ton rêve! — Вона твоя мрія! Вона твоя мрія! (Фр.)

38

bombe aux fraises — Полуничне морозиво (фр.).

39

En avant — Вперед (фр.).

40

Залізний герцог — Герцог Веллінгтон (1769—1852).

41

In vino veritas — Істина у вині (латин.).

42

Любий друг (фр.) — таке прізвисько має герой однойменного роману Мопассана Жорж Дюруа.

43

C'est par ici, monsieur? — Сюди, мосьє? (Фр.)

44

monsieur le docteur — Пан доктор (фр.).

45

Ah, са! Mais nous avons le temps! — Ну що ж, у нас іще є час! (Фр.)

46

"Гензеля і Гретель" — Дитяча опера німецького композитора XIX ст.