Українська література » Зарубіжна література » Людина, що знайшла своє обличчя - Бєляєв Олександр

Людина, що знайшла своє обличчя - Бєляєв Олександр

Читаємо онлайн Людина, що знайшла своє обличчя - Бєляєв Олександр

Щождо нашого обвинуваченого, то, хоч звичайно закон і не має зворотної сили, я все-таки вважаю за необхідне поширити санкцію закону, що мусить бути схвалений, на містера Престо і позбавити його всіх майнових прав. Це буде попередженням для інших.

— Ви держатимете Престо в тюрмі чи визнаєте за можливе випустити його? — запитав один з кореспондентів у прокурора.

— Оскільки з'ясувалося, що Престо не містифікатор, "суб'єктивно" його провина зменшилась, — відповів прокурор. — Він міг "бона фіде" — з чистою совістю — щиро помилятися відносно своїх прав на викрадення майна у самого себе. Це, звичайно, не зменшує, на мій погляд, його злочину, але все-таки дає мені можливість випустити його під розписку на волю, поки конгрес не розгляне моєї пропозиції і не схвалить новий закон. Залежно від того, як буде сформульовано цей закон, Престо буде виправданий або ж обвинувачений у крадіжці.

ПРОЩАЛЬНА ВЕЧЕРЯ

Престо випустили на волю без грошей, без дому й без імені.

Тоніо Престо повернувся в готель. До нього в номер прийшов метрдотель і ввічливо нагадав про те, що номер весь час вважався за ним, Престо, бо в номері були його речі, і що необхідно заплатити за рахунком.

— Добре, завтра вранці я вам заплачу, — відповів Тоніо, ходячи по номеру.

Метрдотель вклонився, не дуже довірливо глянув на Престо і вийшов.

— Але де ж я дістану грошей? — голосно сказав Тоніо.

Він підійшов до чемодана, відкрив його і почав витрушувати костюми, сподіваючись знайти в кишені випадково залишені там гроші. Грошей не було. А вони були йому необхідні. Хіба дати телеграму Гофману і просити його вислати кілька тисяч телеграфом?.. Але під час одержання їх можуть знову зустрітись утруднення. А втім, Гофман може вислати гроші на ім'я хазяїна готелю.

Престо думав і неуважно переглядав газету. Одна замітка привернула його увагу. У відділі театру і кіно повідомлялась найостанніша новина: міс Гедда Люкс виходить заміж за містера Лоренцо Марра. Лоренцо! Зірка на своєму сході, красень Лоренцо, кіноартист, який не раз грав разом з Престо. Престо — нещасливий, Лоренцо — щасливий коханець. Так було на екрані, так трапилось і в житті. Ось він, той напівбог, якому Люкс віддала свою руку і серце! Але хіба він красивіший, ніж перевтілений Престо? Тоніо поглянув у дзеркало. Так, так, Престо не менш красивий, ніж Лоренцо. Але у Лоренцо є ім'я, а Престо втратив свою славу разом із своїм обличчям...

Престо мусить побачитися з нею. Прокляття! У нього не лишилося навіть пристойного костюма. Вихідний обтріпався в тюрмі. Престо взяв перо і швидко написав телеграму Гофману:

"Вишліть десять тисяч доларів на ім'я містера Грін, готель "Імперіаль", Голлівуд. Престо".

Потім Престо попросив до телефону хазяїна готелю і сказав йому:

— Містер Грін, ви, мабуть, знаєте, що я цілком платоспроможний і тільки випадково потрапив у скрутне матеріальне становище. Завтра мене виручить мій друг Гофман. Він пришле десять тисяч доларів на ваше ім'я. Прошу взяти з цих грошей, що вам належить за моїм рахунком, а решту ви передасте мені.

Хазяїн готелю охоче згодився на цю операцію, і незабаром у кишені Престо лежали гроші, — за вирахуванням боргу, понад чотири тисячі доларів. Гофман замість десяти вислав тільки п'ять. У готелі Престо знову відкрили кредит, і обличчя лакеїв знову стали шанобливими. Антоніо купив собі новий костюм і, найнявши автомобіль, вирушив до Гедди Люкс.

— Міс Люкс, — сказав Престо, побачивши Гедду. — Я прийшов поздоровити вас. Ви знайшли свого бога?

— Так, знайшла, — відповіла вона.

— Ще раз поздоровляю вас і бажаю всіляких радощів... Я примирився з своєю долею людини, яка втратила обличчя. Ви вірите мені, вірите, що я справді Антоніо Престо, ваш давній товариш і друг?

Люкс кивнула головою.

— Так ось... у мене до вас є одне велике прохання. Я хотів би влаштувати... прощальну вечерю і запросити на неї всіх моїх колишніх друзів, їх це ні до чого не зобов'яже. Просто мені хотілося б ще раз, востаннє, побувати в їх милій компанії, а потім... потім ваш Антоніо займе те скромне місце в житті, яке йому личить.

Люкс боялася сцен і, бачачи Престо покірним, охоче прийняла його запрошення.

— Але цього мало, — вів далі Престо. — Я прошу вас забезпечити успіх моїй прощальній вечері. Ось список тих, кого я хотів би запросити. У ньому ви знайдете прізвища містера Пітча і щасливця Лоренцо Марра, Драйтон, Гренлі і Пайн, декоратора Булінга, освітлювача Моріса і декого з другорядних кіноартистів. Мені хотілось би, щоб ви взялися за цю справу. Коли ви одержите принципіальну згоду цих людей, я розішлю їм запрошення. Отже, в понеділок, о восьмій годині вечора, в круглому залі готелю "Імперіаль".

Вечір удався на славу. Прибули всі запрошені. Престо міг переконати навіть найбільш недовірливих людей, що він, хоч і в новій оболонці, а все той же давній Престо, не тільки чудовий актор, але й прекрасний режисер. А втім, нову акторську гру Престо гості оцінили тільки згодом. Зате режисерські здібності були повністю оцінені під час самої вечері, обставленої надзвичайно декоративно. Зал освітлювався ніжним рожевим світлом, а через відчинені на веранду широкі двері падало місячне світло, створюючи красивий світловий контраст. Все було заздалегідь розраховано. Невидимий оркестр грав прекрасні мелодії. На вечір було запрошено і кілька представників преси, для яких знайшлося немало матеріалу і роботи.

На почесному місці сиділи Гедда Люкс, її жених — ліворуч і містер Пітч — праворуч. Містерові Пітчу подобалась витівка Престо. Попиваючи тонке вино, містер Пітч, трошки нахиливши голову до Гедди Люкс, з усмішкою говорив:

— Хто б він не був, цей новий Престо, він непогано починає своє нове життя. Чого доброго, з нього будуть люди. І притому... — Пітч надпив з бокала, — його казкове перевтілення і фантастичний судовий процес стали для нього чудовою рекламою. Такої реклами не зробиш і за півмільйона доларів. Так, він усе-таки зробить себе. І якщо у нього справді талант колишнього Престо, то з ним, мабуть, варто повозитися.

Люкс слухала, зацікавлено поглядаючи на Престо, а її жених прислухався до слів Пітча з прихованою тривогою. Престо міг стати небезпечним конкурентом на екрані і в житті. Лоренцо здавалося, що Люкс дивиться на Тоніо не тільки з цікавістю, але й з ніжністю.

Престо підняв бокал вина, жовтого і прозорого, мов янтар, і сказав маленький спіч:

— Леді і сери! Чи знаєте ви, що в Китаї існує такий вислів: "людина, що втратила обличчя"? Так кажуть про якусь людину, що зробила непристойний вчинок. "Людина, що втратила обличчя" там підлягає громадянській смерті. Правда, в Китаї... а Китай — азіатська країна... У нас, в найкультурнішій країні світу, зовсім інше. У нас наше обличчя міцно спаяне з нашим гаманцем. І поки гаманець, повний, нам не загрожує втрата обличчя, в китайському розумінні слова, яким би шахрайством ми не займались. Але горе тим, хто осмілюється, як я, змінити своє фізичне обличчя. Тоді їх позбавляють усього: грошей, імені, дружби, роботи, любові. Та чи й може бути інакше в країні, де панує долар? Хай не подумають мої шановні гості, що я критикую прекрасні закони нашої чудової країни. О, ні! Я повністю визнаю розумність цих законів і звичаїв. Я підкоряюсь їм. Я схиляюсь перед ними. Я зробив помилку, фатальну помилку, змінивши своє обличчя, і тепер я публічно каюсь. Навряд чи зможу я, навіть з допомогою доктора Цорна, повернути свій колишній вигляд. Але даю урочисту обіцянку — не міняти більше свого обличчя і прошу товариство вибачити мені мою помилку, зроблену через недосвідченість, і прийняти мене в своє лоно, як біблійний отець прийняв блудного сина. І побачите, я буду гідним сином!

Промова ця, трохи дивна в середині, під кінець сподобалась усім. Престо аплодували. Кореспонденти швидко писали.

Антоніо випив бокал вина, вклонився і вийшов на веранду.

— Ні, прямо молодець! — говорив захоплений Пітч. — Такої здібності до саморекламування я не знав навіть у колишнього Престо. Далебі з нього варто зробити людину з іменем. Та де ж він? Я хочу з ним цокнутись.

— Я теж! — несподівано підхопила Гедда Люкс і підвелася разом з Пітчем.

Вони пройшли на веранду. Там Престо не було.

— Престо! Тоніо Престо! Де ж ви? — кричав містер Пітч, розпліскуючи вино в бокалі. — Тоніо! Хлопчику!

— Тоніо! — мелодійно гукала і Люкс.

Але Тоніо не було. Тоніо мов крізь землю провалився. Обійшли весь сад готелю, відданий на цей вечір у повне і виключне розпорядження бенкетуючих, — Тоніо не було. Повернулися в зал. Нарешті гості, втративши терпіння, почали один за одним непомітно розходитись, обговорюючи дивну поведінку господаря.

— Може, це теж для реклами? — сказав Пітч, повертаючись додому в своєму автомобілі разом з Люкс. — Але він перестарався, цей пустун Тоніо. Все треба робити в міру. — І, не соромлячись присутності Люкс, Пітч солодко позіхнув.

ЖЕРТВИ "ЧАКЛУНСТВА"

Дні минають за днями, а про Тоніо Престо нічого не чути — він як у воду впав. Містер Пітч деякий час чекав появи блудного сина, але потім махнув рукою: час і робота не ждуть. Лоренцо Марр боявся повернення Престо не тільки як артиста-конкурента, але й як суперника — претендента на руку і серце Гедди Люкс. Після славнозвісної прощальної вечері Люкс несподівано заявила своєму нареченому, блискучому Лоренцо Марру, що він не повинен квапити її з заміжжям. Невже новий Престо очарував її, і вона чекає його повернення? 3 нею діється щось недобре. Навіть містер Пітч помітив, що Люкс змінилася, стала якась млява, задумлива, неуважна, часом дратівлива. А втім, і сам Пітч останнім часом почуває себе погано: якась слабість, задишка. Але працювати треба! Містер Пітч задумав ставити новий великий фільм під назвою "Торжество любові" з Лоренцо Марром і Геддою Люкс у головних ролях. Містер Пітч діяльно готувався до цієї постановки. В його кабінеті з самого ранку радяться головні персонажі, режисери, оператори, архітектори.

Міс Люкс тільки що приїхала. Вона ввійшла в кабінет, підійшла до столу містера Пітча і, простягаючи йому руку через стіл, сказала:

— Здрастуйте, містер. Ви все повнішаєте.

— Страшенно повнішаю, — відповів містер Пітч.

Кожного дня він збільшував у вазі кілька фунтів і тепер був, наче ожирілий кабан.

— А ви, здається, перевершили моду? — запитав Пітч, дивлячись на спідницю міс Люкс.

Відгуки про книгу Людина, що знайшла своє обличчя - Бєляєв Олександр (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: