Цусіма - Новиков-Прибой Олексій

Він став дбати тільки про свою кар'єру. Але в той же час офіцери вважали його лібералом. Він ніколи не був задоволений усталеними морськими традиціями і піддавав їх жорстокій критиці. Але він був несправедливий, коли говорив про доручений йому крейсер "Олег", який відзначався добрими морськими і бойовими якостями.

— Тільки дурна голова могла допустити такий тип судна. Він придатний не для битви, а для розвідувальної служби і знищення ворожої торгівлі. Шестидюймові гармати стоять або у броньових баштах, або у броньових казематах. Прекрасно! А борти корпусу зовсім не захищені бронею. Про такі крейсери можна сказати: руки в рукавичках, а тіло голе.

За свою зовнішність Добротворський дістав у флоті прізвисько "Слон".

Офіцери крейсерського загону, говорячи про Енквіста, сміялись:

— Наш Плантатор почав своє господарство з того, що завів собі Слона.

Нарад з командирами крейсерів адмірал не влаштовував. Та й про що з ними можна було б говорити? Голова його не була пристосована для того, щоб придумати або винайти для них щось нове в розумінні воєнному, а директив від командуючого ескадрою він сам не мав. Тому кораблі загону відвідував він лише у виняткових випадках. За таких умов ніякого внутрішнього зв'язку, необхідного для успіху справи, у Енквіста з загоном не було. Він був популярний, як веселий анекдот.

Так тихо і скромно, нікому не заважаючи, як не заважає ікона з образом покровителя моряків — Миколи-угодника, Енквіст добрався з своїм загоном до|Цусімської протоки.

За інструкцією Рожественського, даною ще задовго до бою, наші крейсери при зустрічі з японським флотом мусили виконувати обов'язки так: "Изумруд" і "Жемчуг" охороняють свої броненосці від мінних атак; розвідувальний загін — "Светлана" (під брейд-вимпелом капітана 1-го рангу Шеїна), "Урал" і "Алмаз" — захищають транспорти; "Олег" (під прапором контр-адмірала Енквіста), "Аврора", "Дмитрий Донской" і "Владимир Мономах" так само захищають транспорти і, в разі потреби, діють самостійно, допомагаючи головним нашим силам. Але 13 травня Рожественський розпорядився, щоб "Донской" і "Мономах" були тільки при транспортах. В розпорядженні Енквіста для самостійних дій лишилося всього два крейсери. Ці крейсери і всі інші судна мали наказ триматися в бою на боці броненосців, протилежному противникові, поза перельотами його снарядів.

В день бою, 14 травня, коли почали з'являтися на горизонті ворожі розвідувальні кораблі, Енквіст стояв на містку. Дивлячись на них, адмірал звернувся до своїх помічників:

— Звичайно, нам слід би ці розвідувальні судна прогнати, а ще краще — потопити їх. Але чи добре буде, коли ми це зробимо без наказу начальника ескадри?

Добротворський згодився з ним і додав:

— Так, він напевне не похвалить таких дій. Можливо, у нього є особливі плани. Нам нічого невідомо. Тому своїм самовільним вчинком ми можемо зашкодити його намірам.

Коли ліворуч з'явилися головні сили противника, наші крейсери і транспорти, за сигналом Рожественського, збільшили хід і перейшли на правий бік колони броненосців. "Олег" і "Аврора" стали попереду транспортів, в хвості — розвідувальний загін, ліворуч—"Донской"* праворуч — "Мономах". Почалася битва головних сил.

Зі сходу наблизився кабельтових на сорок японський легкий крейсер "Ідзумі" і відкрив стрільбу по транспортах. Але від дії російського вогню він незабаром зник. Через півгодини з "Олега" побачили, що з півдня прямує до транспортів, доганяючи їх, третій і четвертий бойові загони противника. До складу цих загонів входили бронепалубні крейсери: "Кассагі" (під прапором віце-адмірала Дева), "Чітозе", "Отава" і "Нійтака"; потім — "Наніва" (під прапором віце-адмірала Уріу), "Токачіхо", "Акасі" і "Цусіма". Вони відкрили вогонь по наших кінцевих транспортах і крейсерах.

— Треба виручати своїх,— промовив контр-адмірал Енквіст.

Але Добротворський і без нього вже зробив відповідне розпорядження. "Олег" повернув у бік японців. За ним пішли "Аврора", "Донской" і "Мономах".

— А чи добре буде? — поставив своє звичайне запитання Енквіст.

— Це потім побачимо,— незадоволено відповів Добротворський.

З противником билися на контркурсах, на відстані, що не перевищувала тридцять кабельтових. Тут японські судна стріляли не так влучно, як головні їхні сили. Незабаром противник повернув і продовжував бій на паралельних курсах. До місця битви підійшов п'ятий бойовий загін: "Іцукусіма" (під прапором віце-адмірала Катаоко), "Чін-Ієн", "Мацу-сіма" і "Хасідате", а трохи згодом шостий загін: "Сума" (під прапором контр-адмірала Того-молодшого), "Чіода", "Акіцусіма" і "Ідзумі". Ворожі сили подвоїлись. З цього моменту росіяни почали зазнавати жорстокої поразки. Транспорти купою шарахалися в усі боки. Крейсери, уникаю^изіткнення з ними, весь час міняли курс. Рухи російських суден були такі заплутані, що коли б їхні путі накреслити на папері, то вийшли б химерні вузли й петлі.

Поки серед транспортів і крейсерів було сум'яття, колона броненосців значно зайшла вперед. Осторонь від них плавав флагманський#корабель "Суворов". Чутливий Енквіст, побачивши його, розпорядився направити "Олега" і "Аврору" до нього на допомогу. Це був перший рішучий крок адмірала. Але коли зближалися з "Суворовым", то помітили, що до нього підходять свої броненосці. "Олег" і "Аврора" повернули назад до транспортів. За цими двома крейсерами ув'язалися "Изумруд" і "Жемчуг", що досі були біля броненосців.

Чотири ворожі бойові загони, маючи явну перевагу на своєму боці, енергійно обстрілювали російські транспорти і крейсери. "Олег" і "Аврора" дістали по кілька пробоїн біля ватерлінії, і деякі їхні відділення були затоплені водою. Особливо небезпечне було становище "Олега". В його правий борт влучив ворожий снаряд і перебив дротові троси підйомного візка з бойовими патронами. Він з гуркотом упав вниз. У патронному погребі почалася пожежа. Піднощики снарядів із зойком кинулись з погреба до виходу. Нагорі кожен був заклопотаний своєю справою, ніхто й не підозрівав, що крейсер повиснув над прірвою. Він міг в одну хвилину злетіти в повітря, але його випадково врятували двоє людей. Поряд із погребом, що горів, був центральний бойовий пост. Звідти крізь отвори заклепок, що їх вибило в перебірці, рульовий боцманмат Магдалінський помітив червоні відблиски. Він застиг від жаху, розуміючи, що всім їм загрожує загибель. За секунду, немов підкинутий вихором, він помчав на жилу палубу. Наче струм високої напруги стрясав його руки, що тримали шланг. Хрипіли стрімкі струмені води, спрямовані на полум'я вогнища. На допомогу рульовому боцманмату прибіг з поста гальванер. Магдалінський не помічав його і, не тямлячи себе, косив водою вогняні снопи пожежі. Полум'я вщухало, з люка підіймались клуби пари. "Олег" був урятований від вибуху і вів далі стрільбу. Повернувшись на центральний пост, Магдалінський сказав гальванерові: — Значить, живемо ще.

В "Жемчуг" влучило кілька випадкових снарядів ще раніше, коли він був біля головних сил. "Светлана" сіла носом, але і далі підтримувала вогонь. Російські крейсери, діючи розрізнено, без певного плану, товклися на одному місці, наче ніколи й не були військовими кораблями. Складалося враження цілковитого безладдя. "Урал" навалився носом на корму "Жемчуга", пом'яв йому лопасті правого гвинта і розламав заряджений мінний апарат. Міна упала в воду, але не вибухнула. Незабаром "Урал" був настільки пошкоджений снарядами, що підняв сигнал про катастрофу: "Маю пробоїну, яку не можу залатати своїми засобами". Рятуванням людей з цього судна зайнялись буксирні пароплави "Русь", і "Свирь", і транспорт "Анадырь". Японці продовжували їх обстрілювати. В метушні, під градом падаючих снарядів, "Анадырь" протаранив борт "Руси", і вона швидко пішла на дно. її екіпаж встиг перебратися на "Свирь". Плавуча майстерня "Камчатка", діставши пошкодження в рульовому приводі, втратила здатність управлятися. "Урал", передчасно покинутий екіпажем, ще більше двох годин гойдався на хвилях і не тонув. Якби японці знали про це, вони могли б взяти його на буксир і привести в свою найближчу базу. Але вони й не підозрівали, що на ньому не лишилося нікого. Цей крейсер був потоплений головними силами противника, що випадково проходили мимо.

При таких умовах російські крейсери і транспорти були приречені на загибель, коли б .випадково не підійшли до них свої броненосці. Головні сили противника загубили їх, і вони, прямуючи на південь, пройшли між своїми крейсерами і японськими. В цей час серйозно потерпів противник. "Касагі", під конвоєм "Чітозе", відійшов з місця битви. Вийшов із строю "Мацусіма" і не міг приєднатися до свого загону до темноти. Дістали пошкодження "Токачіхо" і "Наніва".

Біля шостої години японські крейсери вийшли з бою і зникли в південно-західному нагірямі.

Російські броненосці знову повернули на північ і знову зустрілися з головними ворожими силами. Це була остання година артилерійської дуелі. Позаду своїх броненосців, ліворуч, кабельтових за тридцять, трималися наші крейсери. Не маючи коло себе противника, вони встигли підправитися і за сигналом Енквіста вистроїлись у кільватерну лінію, по боках якої безладно розмістилися транспорти... Ліворуч, віддалік, зібралися міноносці. Один з них, "Безупречный", повним ходом промчав до кінцевих броненосців, тримаючи на мачті сигнал: "Адмірал Рожественський передає командування адміралові Небогатову. Іти у Владивосток". Цей сигнал повторив "Олег" та інші крейсери.

При заході сонця, коли головні ворожі сили відходили до своїх берегів, на горизонті показались загони японських міноносців. Наші броненосці, гублячи стрій, кинулися від них ліворуч і пішли на південь. Крейсери, міноносці і транспорти теж повернули на шістнадцять румбів і опинилися попереду броненосців. Швидко темніло. Почалися мінні атаки. Настав момент, коли головні наші сили найбільше потребували допомоги крейсерів. Якщо вони вдень не дали ніякої користі ні транспортам, ні броненосцям, то хоча б тепер мусили були проявити себе. Але ще під час переходу на Далекий Схід ми всі, починаючи з командуючого ескадрою і кінчаючи останнім матросом, були впевнені в тому, що для нас небезпечні не стільки артилерійські бої, скільки мінні атаки.