Прихисток твоєї помсти - Розалія Лоренс

Я зарухався, коли поклав телефон, і відчув стогін. Чорт!

— Ти не спиш? — прошепотіла Мелісса з заплющеними очима.

— Сплю. Спи далі, Бджілко, — поцілував її в маківку.

Вона задоволено застогнала і знову провалилася в сон.

Хто міг уявити, що дівчинка, з якою я випадково опинився у вівтаря, спроможна змусити мене покохати до нестями.

Щоб це кохання не означало, й чого не вартувало.