Сліди на піску - Роман Іванович Іваничук

Та на цьому ще не закінчується моя пошукова стаття.

Обіцяна мною в дитинстві помста за стрийка Михайла довершилася аж у червні 2004 року: книжка «14 місяців на Землі Франца-Йосифа», яка пролежала сімдесят літ у батьковій, а потім у моїй бібліотеці і яку я подарував Ервінові, – в перекладі сусідки Берґманів пані Ярослави Атаманенко побачила світ англійською мовою у видавництві «Національна бібліотека Канади».

Не дав я безслідно пропасти славному імені, й дослідники Арктики можуть тепер дізнатися, хто з українців першим вийшов у крайні північні широти.

Мій стрийко випередив виправу російського дослідника Івана Папаніна до Північного полюса 1937–1938 років на цілих п’ять літ. І яка ж кривда діймає серце: начальником Першої полярної експедиції мав стати не І. Папанін, а український вчений-геоморфолог Михайло Іваничук.

Кісмет. Доля!

Ми часто шукаємо патріотів по всьому світу, не здогадуючись, що вони часто знаходяться поруч…

Директор Пилипівської середньої школи Михайло Герман прислав мені листа, в якому повідомляв, що має намір встановити на стіні школи меморіальну дошку на честь видатного українського вченого Михайла Іваничука.

Це свято відбулося при великому сільському зборі у травні 2012 року. У своєму виступі я славив стрийка й каявся за те, що кілька років тому видав брошуру з біографією Михайла Іваничука і його сина Ервіна Берґмана під заголовком «Сліди на піску». Проте й нині залишаю цей заголовок незмінним.

Ніщо ж на світі марно не пропадає – стрийко Михайло залишив свій слід, відбитим у бронзі. І ще я згадав у своїй промові пилипівську вчительку Юлію Шубертівну, яка за власні кошти посилала на навчання в Коломийську гімназію здібних учнів із незаможних сімей, серед яких були стрийко Михайло і мій батько. За Першої світової війни її, запідозрену в москвофільстві, австріяки заслали до Талергофа, де вона й загинула. І я попросив у пана Германа, щоб за мій кошт він встановив на стіні школи, поруч із Михайловою, ще одну меморіальну таблицю, присвячену славній Учительці.

Сліди на піску залишають комахи, люди вкарбовують їх у граніт.

2001–2014 рр.

 Переклад Андрія Содомори.

 Зупиніться, не стріляйте! (нім.)

 Це мій військовий товариш! (нім.)

 Сорок чоловік, шість коней (нім.).

 Усе в порядку (нім.).

 Вперед! (нім.)

 Не за формою! (нім.)

 Що я сказав? (нім.)

 Мельдую слухняно: я є оферма! (макарон.)

 Ти зовсім не у формі, марш чистити картоплю, зрозумів? (нім.)

 Голошу слухняно, що тут є дірка, аби то не було на мене, що це я зробив, бо я вже з такою діркою отримав… (польськ.)