Українська література » Сучасна проза » Я віддав би життя за тебе (збірка) - Френсіс Скотт Фіцджеральд

Я віддав би життя за тебе (збірка) - Френсіс Скотт Фіцджеральд

Читаємо онлайн Я віддав би життя за тебе (збірка) - Френсіс Скотт Фіцджеральд
впізнав її по червоній обкладинці з ангеликами в кутках.

— Про цей непотріб! — сердито повторила дівчина й з розмаху жбурнула книжку в чагарник, де вона прослизла між двома стеблами шипшини й невтішно засіла біля коріння.

— Що це ви, міс Таліє[17]?!

— «Що це ви, міс Таліє»! — передражнила вона письменника. — Що це ви, старий дурню? Відмастити[18] б вас добряче за цю книжку!

— Відмастити?..

Тон докторового голосу виражав марну надію, що це слово позначає якусь нову почесть. Не довелося довго надіятися.

— Так, відмастити! — спалахнула Талія. — Ви ж мене добре розчули! Боже мій! Ви що, людської мови не розумієте? Чи були ви хоч раз на студентському балі[19]?

— Я й не знав, — холоднокровно відповів доктор Гарден, — що в Бавері тепер влаштовують студентські бали. Також не знаю прецеденту вживання перехідного дієслова «мастити» з префіксом «від». Щодо книжки…

— Світ не бачив такої ганьби!

— Якщо ви прочитаєте ці вирізки…

Поставивши лікті на підвіконня, дівчина зробила такий рух, наче забажала забратися в кімнату, натомість сперлася підборіддям на руки, щоб дивитися йому просто у вічі, й почала розмову.

— У вас був небіж, — мовила вона. — Не пощастило йому на родичів. То був найкращий у світі юнак. Тільки його одного я кохала, кохаю й кохатиму.

Доктор Гарден кивнув і хотів був щось сказати, але Талія стукнула кулачком по підвіконні й повела далі.

— Ваш небіж був хоробрий, чесний і скромний. Він помер від ран у чужоземному місті, згаснув як сержант Гарден зі Сто п’ятого піхотного полку[20]. Скромне життя, почесна смерть. І що ж ви зробили?! — Її голос помалу гучнішав, аж нарешті задрижав і викликав співчутливий дрож плюща довкола вікна. — Що ви зробили?!! Ви зробили з нього посміховище!!! Ви покликали його до життя як міфічну істоту, що шле ідіотські вісті про квіточки, пташечок і кількість пломб у зубах Джорджа Вашинґтона. Ви…

Доктор звівся.

— То ви прийшли сюди, — почав він пронизливим голосом, — щоб сказати мені про…

— Мовчіть! — вигукнула Талія. — Зараз скажу, що ви накоїли. Нізащо не зможете мене зупинити — з усіма вашими астральними тілами по цей бік Скелястих гір!

Доктор звалився на стілець.

— Ведіть далі, — сказав він, насилу стримуючись. — Кажіть усе, що принесе на язик їдка слина.

Замовкнувши, Талія відвернулась і глянула на сад. Було видно, що вона кусає губи й кліпає, щоб не пустити сльози. За якусь мить дівчина знову втупилася чорними очима в письменника.

— Ви взяли та й використали його, як шмат тіста, — повела вона далі, — й за допомогою ваших облудних медіумів спекли з нього пиріг для істеричок, що вважають вас великим чоловіком. Звуть вас великим! Та ви ж маєте за ніщо гідність і мовчазність смерті! Ви беззубий продажний стариган. Навіть якщо ви справді горюєте, то й цим не можна виправдати вашу гру на легковірності — своїй власній і безлічі інших дурнів. Ото й усе, що я хотіла сказати.

Так само несподівано, як і прийшла, Талія обернулась і з гордо піднятою головою рушила доріжкою — просто на мене. Я вичекав, поки вона пройде повз мене й віддалиться ярдів на двадцять, де її вже не буде видно з вікна. Йдучи м’якою травою назирці, я окликнув дівчину.

— Міс Таліє!

Злегка здригнувшись, вона оглянулася.

— Міс Таліє, хочу вам сказати, що там далі, на стежці, вас чекає сюрприз — хтось, кого ви віддавна не бачили.

Було видно по лиці, що Талія нічого не зрозуміла.

— Не хочеться мені чимось напсувати, — повів я далі, — але й не хочеться, щоб ви налякалися. Бо ж за якусь хвилину вам випаде сюрприз — найбільший за все життя.

— Що ви маєте на увазі? — тихо спитала вона.

— Нічого страшного, — відповів я. — Йдіть собі стежкою й думайте про щось дуже приємне. І враз станеться щось приголомшливе.

На тому я низько вклонився, доброзичливо всміхнувся й спинився з капелюхом у руці.

Спантеличена Талія глянула на мене, помалу обернулася й пішла. За якусь мить вона згубилася з очей за вигином кам’яної огорожі під магноліями.

IV

Чотири дні, чотири задушливі тривожні дні минули, поки я спромігся сяк-так дати лад цьому хаосу й скликати щось схоже на ділову нараду. Перша зустріч Косґроува Гардена з дядечком стала найжахливішою за все моє життя шарпаниною нервів. Добру годину я просидів на слизькому краєчку хисткого стільця, готовий скочити на ноги, як тільки починали тужавіти м’язи юного Косґроува в рукавах піджака. Інстинктивно я сіпався, та щоразу безпорадно зіслизав зі стільця й приземлявся задком на підлогу.

Кінець кінцем доктор Гарден поклав край цим перемовинам — встав і пішов на другий поверх. Вдавшись до погроз та обіцянок, я зумів спровадити юного Гардена до призначеної йому кімнати й вичавив із нього обітницю мовчати принаймні добу.

На підкуп двох старих слуг я витратив усю готівку, що мав при собі, й таким чином переконав їх тримати язик за зубами. Містер Косґроув Гарден тільки що втік із в’язниці Сінґ-Сінґ[21]. Сказавши це, я здригнувся. Зрештою, в повітрі повисло стільки брехні, що ось ця вже нічого не змінить.

Якби не міс Талія, я б піддався вже першого дня й повернувся б до Нью-Йорка дожидатися катастрофи. А тут дівчина повнилася блаженним щастям і ладна була згодитися на будь-що. Я пообіцяв їй, що коли вони з Косґроувом одружаться й під вигаданими іменами проживуть десять років на заході країни, то матимуть від мене щедру віддяку. З радості Талія аж підскочила. Я вхопився за цю можливість і яскраво змалював любовне гніздечко — дім із верандою в Каліфорнії; там увесь рік лагідна погода, й Косґроув іде стежкою додому вечеряти; там романтичні старовинні будинки місіонерів, і Косґроув іде стежкою додому вечеряти; там протока Золоті Ворота в червневих сутінках, і Косґроув іде… І так далі.

Поки я говорив, Талія з утіхи стиха скрикувала. Вже б туди їхала. Саме вона четвертого дня вмовила коханого приєднатися до нашої наради у вітальні. Я залишив служниці записку, щоб нас у жодному разі не турбували, й ми сіли докладно обговорити нашу справу.

Погляди на неї радикально різнилися.

Молодий Гарден міркував десь так, як Чорна Королева[22]: хтось грубо помилився, тож нехай сповна розплачується за це, і то негайно. Годі вже фальшивих небіжчиків у цій сімейці, а якщо хтось не схаменеться, то буде й справжній!

Погляд доктора Гардена звівся до точки — той не знає, як

Відгуки про книгу Я віддав би життя за тебе (збірка) - Френсіс Скотт Фіцджеральд (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: