Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта - Ірвін Ялом
Більше того, Філіс не дозволяла Марвіну запрошувати когось до себе. Кілька тижнів тому, наприклад, знайомі з іншого міста подзвонили й запитали, чи можуть вони подивитися його колекцію нагрудних значків. Він не наважився сказати про це Філіс: знав, що вона влаштує страшний скандал. Якби він спробував щось утнути, не запитавши її, то цілий місяць був би змушений жити без сексу. Отож, він зробив так, як уже робив не раз: увесь день пакував свою колекцію, щоб на ранок віднести її в офіс і показати там своїм знайомим.
Ці нові дані ще більше переконали мене в тому, що Марвіну й Філіс потрібна сімейна консультація. Але зараз постала нова проблема. Перші сни Марвіна були сповнені примітивних образів, і ще тиждень тому я боявся, що наші індивідуальні зустрічі звільнять його підсвідомі страхи, тому сімейна терапія буде безпечнішою. Зараз, проте, маючи докази серйозної патології їхніх стосунків, я переймався питанням, чи не вивільнить сімейна терапія їхніх прихованих демонів.
Я повторив Марвінові, що, враховуючи всі обставини, я все ще вважаю найбільш прийнятним методом для них орієнтовану на поведінковий підхід сімейну терапію. Але сімейна терапія вимагає присутності сім’ї, і, якщо Філіс не хотіла брати в цьому участі (як він ще раз підтвердив), я сказав, щоб він приходив наступного разу сам, і тоді ми спробуємо індивідуальні заняття.
— Але хочу вас попередити, що індивідуальні заняття вимагають багатьох місяців, подеколи й року може бути замало. І це не те саме, що збирати троянди в саду. Буде багато неприємних моментів. Ми будемо аналізувати ваші болісні спогади, будемо говорити про огидні речі, які тимчасово змусять вас почуватись навіть гірше, ніж зараз.
Марвін зазначив, що вже думав про це протягом останніх двох днів, але хотів розпочати негайно. Ми домовилися зустрічатися двічі на тиждень.
Було очевидно, що і він, і я маємо застереження. Марвін і далі був скептично налаштований щодо психотерапії та був не надто зацікавленим в аналізі свого внутрішнього світу. Він погодився на терапію лише тому, що мігрень поставила його на коліна і він не знав, до кого ще можна звернутися. Я, зі свого боку, мав застереження, тому що був песимістично налаштований щодо його лікування: я погодився працювати з ним, бо не бачив для нього іншого варіанту.
Але я міг направити його до іншого спеціаліста. На це була ще одна причина — голос, голос тієї істоти, що створювала його дивовижні сни. Десь глибоко всередині Марвіна був схований сновидець, який посилав нам важиві екзистенціальні повідомлення. Я знову повернувся до його сну, до тихої місцевості, до темного світу, де жили сухорляві чоловіки, до чорної луки та немовляти, закутаного в чорну тканину. Я подумав про блискучий наконечник ціпка і сексуальний акт, який фактично був не сексом, а лише невдалою спробою розвіяти страх.
Якби маскування було не потрібне, якби сновидець міг говорити зі мною без хитрощів та брехні, що б він мені сказав?
«Я старий. Я завершую своє життя. У мене немає дітей, і я наближаюся до свого кінця, якого так боюся. Темрява душить мене і заважає дихати. Я задихаюся від тиші. Тиша — це смерть. Я вважаю, що знаю дорогу. Я намагаюся проникнути в цю темряву з моїм сексуальним талісманом. Але цього недостатньо».
Однак це були мої думки, не Марвіна. Я попросив його проаналізувати сон, подумати про нього і сказати, що спало йому на думку. Нічого. Він просто похитав головою.
— Ви хитаєте головою одразу, як я ставлю запитання. Не минає навіть секунди. Ви не думаєте! Спробуйте ще раз. Дайте собі шанс. Подумайте про якусь частину свого сну і дайте можливість вашим думкам помандрувати там.
Знову нічого.
— Що означає ціпок з білим наконечником?
Марвін самовдоволено посміхнувся.
— Я чекав, коли ви про це спитаєте! Хіба я не казав, що ви, психотерапевти, вважаєте, що секс є підґрунтям всього?
Його зауваження здалося мені іронічним через те, що я вважав, що у його випадку секс якраз і не був джерелом його труднощів.
— Але це ваш сон, Марвіне. І ваш ціпок. Ви самі створили його — для чого? І що, на вашу думку, можуть означати ці образи — працівники поховального бюро, тиша, чорний колір, уся атмосфера страху й погані передчуття? Смерть?
Коли я надав Марвіну можливість обговорити його сон з точки зору смерті чи сексу, він обрав останнє.
— Ну, вам, напевно, буде цікаво, що такого сексуального сталося вчора — за десять годин до сну. Я лежав у ліжку і намагався впоратися зі своєю мігренню. Філіс зайшла і зробила мені масаж шиї та голови. Потім вона почала масажувати мені спину, потім ноги, а потім пеніс. Вона роздягла мене і зняла свій одяг.
Це було незвичайно: Марвін розповідав мені, що в більшості випадків він сам ініціював секс. Я мав підозру, що Філіс хотіла спокутувати свою провину за те, що відмовилася піти до сімейного психотерапевта.
— Спочатку я не реагував.
— Чому?
— Правду кажучи, я був наляканий. У мене була жахлива мігрень, і я боявся, що якщо в мене знову нічого не вийде, то трапиться ще один напад. Але Філіс почала смоктати мій член, і він став твердим. Я ніколи доти не бачив її такою наполегливою. Нарешті я сказав: «Ну ж бо, давай, моя люба, хороший секс — це єдине, що зараз нам потрібно». — Марвін зробив паузу.
— Чому ви зупинилися?
— Я намагаюсь підібрати точні слова. У будь-якому разі, ми почали кохатися. У мене непогано виходило, але як тільки я мав скінчити, Філіс сказала: «Секс не лише для того, щоб зменшувати напругу». І все! Ерекція одразу пропала.
— Марвіне, ви пояснили Філіс, що вона зробила?
— Так, вона вибрала невдалий час — і завжди так робила. Але я не люблю обговорювати такі випадки. Я боюся того, що скажу. Якби я сказав щось не так, вона б перетворила моє життя на пекло, тому я мовчав.
— А що ж ви могли сказати?
— Я боюся своїх імпульсів — своїх убивчих та сексуальних імпульсів.
— Що ви маєте на увазі?
— Пам’ятаєте, кілька років тому в новинах показували чоловіка, який вилив на свою дружину кислоту, і вона потім померла? Жахливо! Я часто думав про цей випадок. Я можу зрозуміти, як злість на жінку може підштовхнути чоловіка скоїти злочин.
О Боже! Підсвідомо Марвін перебував набагато ближче до межі, ніж я думав. Пам’ятаючи, що я не хотів викривати
