Шлюбний договір - Мішель Річмонд

Вона подалася вперед, ледве не торкаючись нас колінами. На стіні, як і раніше, чорніло слово «Договір».

– То це такий клуб? – запитала Еліс.

– І так і ні, – відповіла Вівіан.

На першому слайді була фотографія високої доглянутої жінки, яка стояла біля білого котеджу на тлі моря.

– Орла Скотт працювала адвокатом із судових справ, потім прокурором, – розповідала Вівіан. – Цілком віддавалася роботі, навіть сама себе називала кар’єристкою. Була одружена, але без дітей – мріяла зайняти високий пост у міністерстві юстиції і не хотіла, аби щось відволікало її від мети. Коли Орлі виповнилося сорок, протягом року вона втратила обох батьків, від неї пішов чоловік, а її посаду скоротили.

Еліс невідривно дивилася на картинку на стіні. Думаю, вона співчувала Орлі, тому що теж знала, як це – втрачати близьких.

– Кажуть, Орла виграла понад три тисячі справ, – продовжувала Вівіан. – Але вона була всього лише гвинтиком у судовій машині при Маргарет Тетчер. Варто було тій піти у відставку, як вона втратила роботу.

Потім Орла поїхала на Ратлін – острів, де виросла. Зняла котедж, збираючись пробути на острові тиждень або два, обдумати все без поспіху й намітити подальший план дій. Однак їй усе більше і більше подобалося на острові, де життя текло розмірено і неквапливо, зовсім як у дитинстві. Усе, що досі уявлялося таким важливим, втратило сенс. Вона приїхала на острів, щоби оговтатися від утрати роботи, і раптом зрозуміла, що те, що сталося з нею, не так уже й важливо, як їй уявлялося. А ось розрив шлюбу став для неї справжнім потрясінням.

Чоловік був її пристрасним студентським коханням. Вони рано одружилися і поступово віддалилися одне від одного. І коли він попросив розлучення, Орла навіть відчула полегшення – однією проблемою менше. Зазирнувши глибше у власну душу, вона зізналася собі, що розглядала шлюб скоріш як перешкоду кар’єрі і кожного разу, затримуючись на роботі, відчувала провину.

В адвокати вона пішла, бо вірила в ідеали правосуддя і хотіла допомагати жертвам несправедливості. Однак після розлучення Орла спробувала поглянути на свою кар’єру неупереджено й усвідомила, що жила на адреналіні, у режимі безперервної роботи, і в неї просто не було часу, щоби подивитися на речі ширше. Поступово вона стала частиною мінливого політичного пейзажу, до якого насправді не мала поваги. Її затягнуло в рутину повсякденних справ, і вона довгий час жила за інерцією.

Усвідомивши все це, Орла переглянула свої стосунки з чоловіком і навіть спробувала розпочати все заново, але у нього вже було інше життя.

Вівіан заговорила швидше, схоже, і сама захопившись історією, яку напевно розповідала багато разів.

– Якось рік по тому Орла гуляла островом і зустріла Ричарда – американського туриста, який подорожував островами Північної Ірландії в пошуках сімейного коріння. Унаслідок Річарду довелося здати квитки на зворотний рейс, звільнитися з роботи в США, продовжити оренду номера в єдиному готелі на острові і врешті-решт зробити пропозицію Орлі.

Судячи з вигляду Еліс, щось у цій історії не давало їй спокою.

– У цій історії всім, схоже, довелося піти з роботи. Це що, обов’язково? Ми з Джейком любимо свою роботу.

– Запевняю вас, що в «Договорі» багато учасників, що, як і ваш спонсор, досягли великих висот у своїй справі, – відповіла Вівіан. – «Договір» піклується про те, щоб ви залишалися самими собою, стаючи ще кращими.

Я вже чув подібне гасло в якомусь літньому таборі.

– Орла не відразу зважилася прийняти пропозицію Річарда, – продовжила Вівіан. – Вона зрозуміла, чому розпався її шлюб, і не хотіла повторювати помилки. Орла вважає, що людина живе за звичкою. Варто потрапити в колію – і все, змінитися вже буде складно.

– Але можна, – заперечив я. – Уся моя робота, уся моя діяльність побудована на цьому припущенні.

– Звісно, можна, – відповіла Вівіан. – Орла погодилася би з вами. Вона вирішила, що, оскільки її перший шлюб виявився невдалим, для другого треба виробити певну стратегію. Цілими днями блукаючи берегом, вона міркувала про те, що призводить подружжя до розлучення і в чому запорука щастя. А потім приходила до себе в затишний будиночок і записувала свої думки за допомогою тієї самої друкарської машинки, на якій кілька десятків років тому її мати намагалася писати романи. Після сімнадцяти днів у неї була вже ціла книга – готовий звід правил, посібник зі створення міцного шлюбу. Причому прошу звернути увагу: високоефективний і науково обґрунтований, він уже не раз доводив свою дієвість. Орла вважає, що подружні стосунки не можна пускати на самоплив. Висновки, яких вона дійшла під час своїх довгих прогулянок островом, і лягли в основу «Договору».

– Орла і Річард одружилися? – запитав я.

– Так.

– І як і раніше одружені? – уточнила Еліс, трохи подавшись уперед.

Вівіан з ентузіазмом кивнула.

– Звичайно. У нас усі одружені та заміжні. «Договір» працює. І в разі Орли, і в моєму. У вашому теж спрацює. Простіше кажучи, «Договір» – це одночасно й угода, яку ви укладаєте зі своєю другою половиною, і спільнота однодумців, що мають на меті підтримати і зміцнити цю угоду. – Вона включила слайд із зображенням радісно усміхнених людей на зеленій галявині.

– Тепер розумієте?

– Не зовсім, – зізналася Еліс. – Але я заінтригована.

Вівіан перегорнула кілька слайдів. В основному це були зображення людей на мальовничих галявинах перед особняками і в розкішних інтер’єрах. Вона затрималася на фотографії Орли, що промовляє з балкона до натовпу. Знімок було зроблено яскравого сонячного дня в якійсь пустельній місцевості.

– Орлу завжди приваблювала робота в галузі права, – сказала Вівіан. – Їй подобалося, що в законодавстві для всього передбачені суворі норми і правила, а в спірних питаннях рішення приймає суд. Її заспокоювало те, що в пошуках відповіді можна звернутися до закону, і вона подумала, що шлюбу теж потрібен свій звід законів.

Вона вірила, що британське суспільство успішно функціонує вже сотні років завдяки законам. Кожен знає, чого очікувати. Так, шахраї, злодії та вбивці існують, але більшість громадян дотримуються закону, тому що знають, яку відповідальність понесуть за свої дії. Орла зрозуміла, що її перший шлюб зазнав краху, тому що в шлюбі ніколи до кінця не зрозуміло, ані чого очікувати, ані якою буде відповідальність.

– Отже, – сказав я, – «Договір» – це спроба перенести принципи британського законодавства на інститут шлюбу?

– Не просто спроба. Система