Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
ФУНКЦІОНЕР-ЯДЕРНИК (поблажливо): Як спікера товариства вчених-атомників, мене неприємно вражає галас, піднятий ЗМІ навколо цього… гм… технологічного інциденту… на Чорнобильській АЕС… безумовно, сумного… Втім, можу вас запевнити, що ядерна енергетика може з легкістю переносити хоч по кілька таких аварій на рік*…
* Справжня цитата з виступу Генсекретаря МАГАТЕ Ханса Блікса в 1986 році.
Так що ця аварія у довгостроковій перспективі на майбутнє ядерної енергетики не вплине…
ЕЛМС (здивовано): А на здоров'я? На майбутні покоління?!
ФУНКЦІОНЕР-ЯДЕРНИК: Наслідки Чорнобильської аварії ніяким чином не повинні позначитись…
І він поглядає на свій стіл…
…де в точно такій же, як в функціонера-від-медицини, рамочці — дорогій, солідній і до-о-о-о-о-о-о-о- вжелезній — стоїть подібне ж фото: фукціонер-ядерник з дружиною, з «грибками-боровичками»-дітьми, і з численними крихітними онучечками-боровичочками- функціонерчиками…
ФУНКЦІОНЕР-ЯДЕРНИК (закінчує): Наслідки Чорнобильської аварії ніяким чином не мають позначитись на долі майбутніх поколінь! (тріумфально) Це переконливо доводять наші дані…
І він недбало махає рукою вбік: там вся стіна — геть вся! від підлоги до стелі! від краю до краю! — заповнена стосами паперів, звітів, публікацій, книг, журналів! Вони нависають з-під стелі!..
Необережно він зачіпає рукою цей паперовий мур — і…
…на голови присутніх обрушується лавина! молотить по головах, лупцює, засипає, привалює їх!
ФУНКЦІОНЕР-ЯДЕРНИК (повторює, наче його зациклило):…аварія жодним чином не позначиться на долі майбутніх поколінь!
ЕЛМС (виринає з океану друк-продукцїї, струшує з волосся жовті аркуші якихось звітів, газет, публікацій — і, відфоркуючись, випускає з рота цівку паперової порохняви!): Якщо це покоління виживе!
На обличчі старшої медсестри написано «пощади від медицини не жди»…
СТАРША МЕДСЕСТРА (схиляється над Сергієм, що прокинувся і підіймається в ліжку): Чорнобилець? Таблетку № 7!
СЕРГІЙ: Та мені вже краще… (пробує вислизнути)
СТАРША МЕДСЕСТРА (фіксує його міцною рукою; заглядає в папірці): Доза 25 рентген? Розчин № 4!
СТАРША МЕДСЕСТРА (до Котко): Чорнобилець?
КОТКО: Та нє… Я так, провідати зайшов… (відсунувши часник, бочком, бочком вислизає з палати)
У згин ліктя Сергія встромляється тонка й гостра голка…
…На посірілому обличчі Сергія — краплі поту. Йому під крапельницею зле…
КОТКО (прослизає з коридору до дверей палати, збуджено штовхає Сергія, який марить): Там… На санпропускнику…
…У фойє лікарні — Оксана: схилилася до медсестри за столиком…
КОТКО: Там… твоя прийшла… Сергій — ривком — підхоплюється. Заважає крапельниця, встромлена в руку. Висмикує її, — встрибує в робу — і до дверей!
…Оксана швидко збігає нагору лікарняними сходами, в руці чимала торбина з гостинцями…
Сергій вискакує з палати в коридор — якраз коли Оксана рішуче відкриває двері у відділення.
Перший ривок — до неї…
…І у великому дзеркалі він бачить своє відображення — в несвіжій лікарняній піжамі…
СЕРГІЙ: Бойовий розвідник — і в такому вигляді??!
Куди сховатись?! — все що завгодно, аби лиш Оксана його ніколи таким не побачила! — ховається за шафу, переховується далі — тікає все швидше…
Вона, помітивши його, спалахує радістю, — не роздумуючи, кидається услід! Все швидше й швидше!
Погоня лікарняними коридорами… Оксана починає дивуватись, сумніватись: та чи це він взагалі? Нові сходи, переходи… Оксана розлючується…
Сергій — на верхній площадці чорних сходів, біля дверей на горище. Переводить подих. Крізь восьмикутне запилене віконце, все в павутині — дивиться в двір.
…Оксана виходить з дверей лікарні і з незалежним виглядом прямує до виходу з території клініки…
Сергій полегшено зітхає, втирає з обличчя піт рукавом, оббирає з себе павутину, — і починає сходити вниз.
Пружно йде по коридору, повертається у свою палату.
СЕРГІЙ: А я уже непогано бігаю…
Дивиться на себе в дзеркало — від бігу він розчервонівся, посвіжів…
СЕРГІЙ: А чому я, власне, бігаю?
В палаті, на тумбочці Сергія і навколо
