Новини - Андрій Любомирович Войницький

— Суто особисту,— відповіла Соня.— На початку засідання ви самі нагадали мені, що, згідно з конституцією, я маю право не надавати свідчень, що стосуються мого особистого життя!

— У вас є таке право — підтвердив сивий з охотою.— Але ж ви пам’ятаєте, що я також сказав про кримінальну відповідальність за відмову від надання свідчень! Чим ми по-вашому тут займаємося? Га, пані Купер?

Соня мовчала.

— Ми шукаємо винуватця страшного злочину! Ця людина,— він указав на Захарченка в клітці,— або винна, або ні! На нас покладено величезну відповідальність — установити істину! Я тридцять п’ять років працюю в системі юстиції і, повірте мені, не хочу помилитися і покарати невинного. І так само я не хочу помилитися і дозволити злочинцю уникнути відповідальності. Я не маю на це права! А ви володієте інформацією величезної цінності, яка може пролити світло на обставини скоєння цього злочину, вбивства молодої дівчини, вашої, начебто, подруги! Ми ж не в іграшки граємося, Софіє Павлівно, зрозумійте нарешті! Це ж не дєвішник!

Він раптом замовк, зрозумівши, що виходить із себе і каже зайве.

— Я все розповім,— зніяковіло пообіцяла Соня.— Але за одної умови. Нехай вся преса прямо зараз залишить зал!

Вона обвела оком лави, але мені здалося, що в той момент вона дивилася виключно на мене. Почулися обурені вигуки журналістів:

— Ваша честь, це відкритий процес!

Сивий підняв руку, і всі разом замовкли.

— Свідок Купер! — проказав він нудним офіційним голосом.— Згідно діючого законодавства ви або ваш адвокат маєте право подати клопотання про зміну статусу кримінального провадження.

— У вас є адвокат? — раптом спитав чорнявий.

— А хіба потрібно? — злякалася Соня.

— Може знадобитися,— стиха попередив чорнявий, від чого дівчина злякалася ще більше.

— Але профспілка працівників медіа,— продовжував тим часом сивий,— у свою чергу може подати клопотання про збереження статусу відкритого кримінального провадження (у залі почулося радісне підтакування), адже суспільство має право отримувати правдиві і об’єктивні новини із зала суду. Таким чином, суд прийме на розгляд два клопотання — вашого адвоката (сивий підкреслив інтонацією «адвоката»), і профспілки. Розгляд цих клопотань потребує часу. Справа затягнеться. І суд буде змушений викликати вас для надання подальших свідчень ще, як мінімум, декілька разів... Скільки це — декілька, колего? — поцікавився сивий у чорнявого.

— Від трьох до семи,— оголосив чорнявий зі злостивою готовністю.

— А якщо суд отримає підстави вважати, що ви, свідок Купер, уникаєте явки на судові засідання,— продовжував сивий,— а такі підстави можуть знайтися, адже ви вже таке робили,— то суд може поставити питання про застосування до вас запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Це перший варіант...

Зблідла Соня облизала пересохлі губи.

— Або є ще й другий,— підняв указівний палець сивий.— Бажаєте ознайомитися?

Соня замість відповіді видала якийсь незрозумілий горловий звук і швидко кивнула.

— Ми звернемося до журналістів з проханням дотримуватися професійної етики у висвітленні подробиць вашого особистого життя і не розголошувати ваше прізвище у своїх матеріалах. Таким чином ваші свідчення, тобто та їх частина, котра стосується вашого особистого життя, не будуть поширені засобами масової інформації.

Запізно, подумав я. Її прізвище вже згадувалося в новинах. І зараз його згадають, якщо вона повідомить щось дійсно важливе. Я точно згадаю.

— То який варіант ви обираєте, свідок Купер? — поцікавився сивий.

— Дру... другий! — вичавила з себе Соня і миттєво зібралася.— Тоді я прошу журналістів не згадувати моє ім’я в пресі і не розголошувати ті свідчення особистого характеру, які я зараз маю намір надати!

— Я також звертаюся до представників засобів масової інформації! — бадьоро підхопив сивий, знімаючи окуляри.— Свідок Купер просить вас не розголошувати її прізвище і ту інформацію, що стосується її особистого життя, в своїх публікаціях і репортажах. Зі свого боку суд закликає вас дотримуватися журналістської етики. Отже, свідок Купер, ми можемо продовжувати?

З сумнівом огледівши здерев’янілі обличчя журналісток, Соня знову мазонула швидким поглядом по моїй персоні і невпевнено кивнула. Секретар розминав пальці, готуючись заносити її слова до протоколу засідання.

— Отже, пані Купер, що вам конкретно відомо про хлопця на ім’я Саша, який був разом з вами на вечірці в маєтку Наталії Штос у ніч її загибелі?

— Нічого,— твердо заявила Соня.

— Але підсудний Захарченко запевняє, що ви проводили час разом і взагалі поводилися, як... як дуже добрі знайомі...

— Це перебільшення.

— Коли ви з ним познайомилися? — спитав чорнявий.— За яких обставин?

— Тоді ж...

— Тоді ж — це коли? — роздратовано втрутився чорнявий.— Відповідайте розгорнуто! В той же день?

— Так.

— Ви познайомилися з Сашею в день смерті потерпілої? — перепитав сивий.