Саламандра (збірник) - Стефан Грабінський

– Так, о тій годині я покинув моє тіло. На ґанку, кажеш? – повторив він, несподівано випростуючись.

– Так, тут, в твоєму будинку, внизу. Потім я піднявся сходами на другий поверх.

Він проникливо заглянув мені в очі і прочитав решту.

– Погано, – шепнув, встаючи. – Дуже, дуже погано. Так, так – скористалися з можливості. Бачиш, – пояснював, зупиняючись переді мною, – використано момент, коли я на якийсь час покинув фізичний план. Інакше я ні за що не допустив би до того, що трапилося, бо моя воля сильніша, коли оперта на фізичне тіло, ніж під час екстеріоризації – відокремлення астрального тіла від фізичного. принаймні втішає те, що вона діє хитрістю. Мабуть, не чується на силі повести відкриту боротьбу зі мною.

Він відійшов на кілька кроків в глибину кімнати і зупинився перед атанором – величезною піччю для алхімічних дистиляцій.

– З двох магів з однаковим астральним розвитком перемагає той, хто володіє міцнішою нервовою системою.

– То ти вважаєш, що вона володіє надприродними здібностями?

– Магічними – так, і навіть у вельми високому ступені. Але, на жаль, використовує свої сили з нікчемною метою, а тому ніколи не стане дійсним адептом. Та все ж вона може бути небезпечною навіть для посвячених у вищі ступені таємного знання. З необережності я частково увійшов до сфери її впливу. Мій будинок, принаймні на деякий час пронизаний її отруйною еманацією. Чи знаєш ти, як махатми – посвячені – називають подібний стан?

– Звідки ж? Не маю ані найменшого поняття.

– Вони називають це астральним condomіnіum. Це простір, яким володіють одночасно два астральні тіла. Я вже не повний господар мого будинку і проти волі змушений ділитися владою з цією жінкою. Передчуваю, наскільки важка буде боротьба, проте сподіваюся, всупереч усьому, всупереч твоїй слабкості, Єжи, зумію перемогти.

Я схилив голову, пригнічений, цілком усвідомлюючи свою провину. І хоча слова товариша залишилися для мене темними і незрозумілими, я збагнув одне: через мене Анджей уплутався у вир ворожих сил. Сидячи за столом я крутив знічев’я у пальцях якийсь предмет. За хвилю я спостеріг, що тримаю у руках попільничку, яку щойно бачив у кімнаті Ками. У ній все ще лежала недопалена сигара, – на бандеролі з маркою у формі черепахи стояв напис: «Тортуґа». Отже, сигара була та сама, яку я недавно палив там, «нагорі».

– Хіба і ти палиш сигари «Тортуґа»? – запитав я з недовірою.

Вєруш похитав головою:

– Звідки? Адже ти знаєш, я взагалі не палю.

– Тоді поясни, як потрапив до тебе мій недопалок?

– Залишився від твоєї сигари.

– Ніби й так, тільки це нічого не пояснює. Тут я її не палив.

– І це єдине, що повторюється у цьому покої?

– Та ні. Окрім попільнички і сигари був цей же стіл і ті самі шпалери на стінах.

– А більше нічого?

– Ще дещо, але, здається, решта походила з твоїх бібліотечних кімнат.

– All rіght!

Я дивився на Анджея, широко розкривши очі. Те, що було загадковим для мене, не ховало труднощів для нього.

– Вельми хитромудро вона зуміла використати елементи мого помешкання.

– Але ж все відбувалося десь на другому поверсі! – вигукнув я, уражений його незворушністю. – Хіба хто-небудь в будинку бачив сходи на другий поверх або хол з колонами?!

Він поблажливо посміхнувся:

– Ну, уяви собі, наприклад: протягом трьох годин ти знаходився в так званому четвертому вимірі, і Кама тимчасово скористалася деякими моїми речами. Ну як, зрозумів?

– Не дуже.

– Нічого не поробиш. Тут я нічим не можу допомогти. Але чи не звернув ти уваги на предмет, якого у мене не бачив? Розумієш, дуже важливо, чи не зауважив ти в тому просторі чужорідного елементу?

– Стривай хвильку… Так, пригадую, золоту чашу.

– В центрі кола з вписаним в нього знаком септенера?

– Септенер? Що це таке?

– Ускладнений образ сімнадцятого аркана таро: семикутна зірка зі знаками семи планет на кінцях. Девіз: Sріrіtus domіnat formam – Дух править формою.

– І справді, такий символ був намальований крейдою на столі. Вона пильно вдивлялася в чашу, коли я увійшов.

– Чаша з водою?

– Так, тільки потім вона розлила воду по столу на доказ того, що в майбутньому більше не буде потребувати цього засобу.

У очах Анджея спалахнуло пожвавлення.

– Можливо, тут ще дещо залишилося, якщо вода не висохла.

І він уважно почав розглядати поверхню столу.

– Є! – вигукнув радісно. – Еврика! – Він підбіг до атанору і, діставши з печі платиновий тигель, ложкою зібрав у нього залишки рідини. – Чудово! – Потім сховав посудину в нішу у стіні біля печі і задоволено потер руки: – Нарешті знайшов пункт, за який можна зачепитися.

Я здивувався:

– Що це означає?

– Пізніше усе поясню. А поки що це зайве. Готуємося до боротьби, Єжи! – додав з блиском в очах.

З-за пазухи він добув шовковий мішечок, розв’язав і вийняв металевий кружечок з шестикутною зіркою на лазуровім полі.

– Знаєш, що то? – показав здалеку.

– Талісман?

– Ні – пантакль.

– Принаймні схоже на талісман.

– Так, але є й істотні відмінності. Талісман служить для концентрації енергії тієї планети, під знаком якої народився його власник. І тому має значення чисто індивідуальне: тісно пов’язане з даною особою і її планетою, талісман підсилює лише те, що вже існує в людині з народження. А тому безцільно, наприклад, народженому під знаком Марса носити талісман Сатурна.

– Чим у такому разі є пантакль?

– Пантакль виготовлений зі сплаву семи планетарних металів, за допомогою відповідних магічних церемоній насичується флюїдами планет, які відповідають йому; тому пантакль може штучно зав’язати астральні стосунки поміж тим, хто його носить, і енергіями планет. Пантакль, який я тобі показав, зазвичай називають «Печаттю Соломона», «Зіркою Соломона» або «Містичною Гексаґрамою».

– Дозволь мені оглянути його уважніше.

І я простяг руку. Вєруш перелякано відскочив, квапливо ховаючи пантакль:

– Не смій до нього торкатися! – попередив суворо.

– Чому?

– Ти можеш заплатити своїм здоров’ям, і навіть життям, спровокувавши викид сконцентрованих в ньому сил. Пантакль завдав би тобі непоправної шкоди, оскільки ти б потрапив під дію флюїдів, а опосередковано зашкодив би й мені, бо розладований пантакль втрачає силу.

– А чи не перебільшуєш ти значення цього кусника металу?

– Єжи, ти, як дитина, говориш про речі, суті яких не розумієш. Гексаґрама чи то пак Шестикутник Соломона – це одна з найпотужніших зброй в руках Посвяченого, символ єдності добра і зла, синтетична концентрація магічної рівноваги. І цією печаттю я здолаю чорні сили, якими хтось оточив мене і тебе. Зараз я ще не можу визначити, хто ця жінка і звідки вона, але сили, які її супроводжують, – лихі і злочинні, тут немає сумніву… Та я здолаю їх, – повторив твердо, – повинен здолати, хіба що…

– Що?

– Хіба що моя