Стань моїм першим - Адалін Черно

Коли він кладе руку на мою голову і, зібравши волосся разом, намотує його на кулак, я розумію, що все роблю правильно. Йому подобається.

— Довірся мені, — каже Кирило, штовхаючись глибше. — І розслабся.

Я роблю так, як він просить. Розумію, що залишилася без ініціативи. Він її в мене забрав. Знову.

Я обхоплюю його член губами так туго, як можу, проводжу язиком по голівці й впускаю Кирила повністю, коли він плавно натискає на потилицю. Його голівка торкається стінки горла. З очей автоматично течуть сльози, але я не усуваюсь, навпаки, розслабляюся й дозволяю йому трахати мій рот так, як він хоче.

— Попести себе, — каже сиплим голосом.

Я зволікаю кілька миттєвостей. З одного боку — я вся мокра і збуджена, внизу живота сконцентрований клубок напруги, а з іншого — це новий етап. Те, чого я раніше ніколи не робила при ньому.

— Сміливіше, Кіро. Хочу, щоб ти кінчила з моєю спермою в роті.

Я тремчу від збудження й виконую його прохання. Плавно веду рукою від шиї вниз, зачіпаю гострі соски, затискаючи їх між пальцями, і спускаю руку до живота, до пояска трусиків, а потім і під нього. З мого рота рветься гортанний стогін, який вібрацією розноситься по члену. Ми стогнемо в унісон від насолоди.

— Пести себе, Кіро.

Я починаю рухати пальцями в трусиках. Розмазую вологу по клітору й лобку, роблю кілька кругових рухів і від задоволення, що прострілює мене, вбираю член Кирила повністю. У мене ноги тремтять від власних пальців, а у вухах шумить від того, що відбувається. Я уявляю нас збоку й відчуваю неконтрольований жар у промежині.

Рухи Кирила стають інтенсивнішими. Тепер він трахає мій рот так, як йому подобається, а я, готова на все, дозволяю йому. Дозволяю, тому що граю із собою в нього на очах. Доводжу себе до приголомшливого оргазму, від якого трясеться все тіло. Я тремчу й ледве дихаю від надлишку емоцій. З готовністю ​​ковтаю сперму, коли Кирило, заохочений моїм збудженням, кінчає слідом за мною.

Я вилизую його до останньої краплі. Проводжу язиком по голівці й, знесилена, падаю йому на груди. Кирило підтягує мене до себе, притискає до грудей і цілує в чоло, а потім і в губи. Ми обоє мовчимо. Я й не чекаю розмов. Зараз вони точно зайві. Ми намагаємося привести до ладу дихання, вирівняти серцебиття.

Кирило мене не залишає, гладить по спині, переводить долоню вперед і чіпає чутливі груди та соски. Я ривком сідаю зверху і височію над Багровим.

— Ти забрав у мене ініціативу.

— Можу передати у твої руки знову.

Я ковтаю. Відчуваю його збудження промежиною. Він знову готовий, а мені було його мало. Мало пестощів пальцями, я хочу відчути його всередині.

— Презервативи в тумбочці зліва.

Я киваю і, з’їхавши на один бік, дістаю з ящика паковання. Простягаю його Кирилу.

— Ти хотіла ініціативу, — каже він.

Я ковтаю. Розпаковую презерватив і, закусивши щоку зсередини, намагаюся зрозуміти, як його одягнути. Кирило усміхається й відбирає в мене латекс. Спритно розкочує його по довжині члена і прибирає руки, розводячи їх убік. Показує, що я можу робити з ним усе, що я хочу.

— Сміливіше, Кіро… зроби те, чого хочеш.

Я швидко облизую губи й роблю глибокий вдих. Через секунду я вже сиджу верхи на Кирилу, а його член знаходиться глибоко всередині мене. Він заповнює мене собою, і я кілька миттєвостей звикаю до цього відчуття, а потім починаю рухатися. Плавно, майже невідчутно штовхаюсь стегнами Кирилу назустріч.

Багров мене не чіпає. Не торкається, тільки дивиться. Але, господи, як він дивиться… я тону в його потемнілому від збудження погляді. У мене подих збивається від того, як жадібно він проходить спочатку по моїх сосках, а потім концентрується внизу. Там, де наші тіла зливаються воєдино.

— Подобається? — запитує Кирило.

— Так.

— Скажеш, коли стане мало.

Спочатку я не розумію, про що він, але через деякий час плавних розмірених рухів, до мене доходить. Моє тіло тремтить, внизу живота напружено ниє, соски некомфортно гострі, але наближення розрядки я не відчуваю. Мені дуже добре. Космічно класно просто відчувати член Кирила всередині, але… цього мало.

— Вже? — запитує з усмішкою.

— І нічого не вже, — відповідаю уривчасто.

— Брешеш, — каже Кирило, обхоплюючи мої стегна долонями. — У тебе очі горять і щоки червоні, а ще…

Кирило різко сідає на ліжку й тисне мене до себе. Впивається ротом у сосок, вириваючи з мого горла гучний стогін. Покусує рожеві горошинки й дивиться на мене. Прямо в очі.

— Соски напружені, — хрипко каже мені й за мить я опиняюся лежачи на спині, а ще за дві вже стою на колінах, упираючись руками в матрац.

Кирило вбивається в мене одним різким рухом. Я скрикую й більше не можу стримати стогонів, коли він, наче на випередження, вбивається в мене на швидкості. Мої сідниці напевно червоні від його пальців, але це й неважливо. Я зосереджуюсь на відчуттях, на його різких ривках, на приємно-болючих спазмах, що скручують мене зсередини. Ми досягаємо фінішу разом. Я — з гучними криками, він — з утробним гарчанням. Й обоє — шалено щасливі та знесилені.