Сентиментальні мандрівки Галичиною - Галина Василівна Москалець
Чула я також, що донецькі викупили завод, щоб знищити конкурента, хоча дрогобицьку сіль цінують споживачі. Монополія, глобалізація знищують традицію, людські стосунки, і ніхто не намагається чинити опору. Місцеві чиновники за гроші продадуть навіть ратушу, аби побудувати для себе маєток на околиці міста. Вони вступлять у зносини з самим дияволом задля власної вигоди.
Тоді я не думала так, як думаю зараз. Мені тепер здається, що глобалізація — хибна за своєю суттю. Люди повинні жити невеликими общинами, згідно звичаїв, і не доводити економічні зв’язки до абсурду, коли в Африці вирощують квіти і везуть за 6 тисяч кілометрів продавати, чи коли оселедець ловлять у Швеції, а пакують в Китаї. Все це виглядає як дитяча забава, доки не побачиш закинуті заводи й фабрики, за якими не лише зневага до людського капіталу і тотальне безробіття, а й розбиті серця, зневірені душі й сон розуму. Хай би воно все потрохи працювало, модернізувалось, можливо, з часом і почало би давати прибуток…
Я спершу не помітила сад, який теж належав колись до території заводу — старий яблуневий сад, як у Добромилі і Долині. У глибині його стояв дуже красивий будинок дирекції, схожий на лісничівку, а ще вище будинки, де колись мешкали службовці сільзаводу, може, й зараз мешкають їхні нащадки, хоча навряд чи вони розуміють, як важливо зберегти завод, і що його треба захищати, бо це талісман індустріального Дрогобича, початок його добробуту, гордість, бо це найстаріше промислове підприємство в Україні. Я для того, власне, й приїхала, щоб подивитись на Дрогобич збоку. Я так роблю часом у Львові, де мешкаю. Бо тільки так можна помітити і знешкодити внутрішнього ворога.
Останнє, що я побачила, коли від’їжджала з Дрогобича із залізничного вокзалу, була наркоманка, худюща як скелет. Вона тримала в руках пластикову склянку з чаєм і тремтіла від холоду. Хоч день був дуже теплий і погідний…
2013—2014 pp.
Інформація видавця
ББК 84(4Укр)
П 12
В оформленні книжки використано світлини Андрія Кіся, а на обкладинці — Галини Пагутяк зі Скелівки
Видавець Василь ГУТКОВСЬКИЙ
© Галина Пагутяк, 2014
© Василь Габор, автор проекту, 2014
© Андрій Кісь, худ. оформл., 2014
© ЛА «Піраміда», 2014
ISBN 978-966-441-362-3
Зміст
Передмова …7
Довкола Урожа: Дика груша на сонячній горі. Вербовий потік. До витоків Бистриці. Старі дороги. По селах. Опака. Залокоть. Підбуж. Сторонна. Нагуєвичі. Вниз по річці: Винники, Ступниця, Велика і Мала Озимини …11
Довкола Добромиля: Добромиль. Магічний театр Добромиля. Добромильський монастир. Село Спас. Лаврів. Саліна. Годинник Добромиля. Боневичі. Нове Місто. Скелівка (Фельштин). Муроване —Ляшки Муровані. Стара Сіль. Хирів …57
Самбір …98
Судова Вишня …105
Городок …109
Мостиська …112
Комарно …115
Щирець …119
Бібрка …122
Кам’янка-Бузька …127
Белз …131
Рава-Руська …135
Броди …140
Журавно …145
Миколаїв …149
Прийма …152
Стільско …155
Ілів …160
Дунаїв …162
Гірське — Горуцьке …168
Соколів …172
Борислав …175
Дрогобич …185
ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ
Серія заснована у 2002 році
Літературио-художнє видання
Галина ПАГУТЯК
СЕНТИМЕНТАЛЬНІ МАНДРІВКИ ГАЛИЧИНОЮ
Видавець Василь Гутковський
Художнє оформлення Андрій Кісь
Комп ’ютерне верстання Роман Івах
Літературний редактор Наталя Трояк
Здано на складання 25.06.2014 р. Підписано до друку 10.07.2014 р.
Формат 60x90/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 12,25. Обл.-вид. арк. 12,86. Замовлення № 516.
Літературна агенція «ПІРАМІДА»
Україна, 79006, а/с 10989. м. Львів, вул. Плугова, 6.
тел./факс: (032) 235-53-28
e-mail: [email protected]
www.piramidabook.com
Надруковано з готових діапозитивів у друкарні ЛA «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.
Пагутяк Галина.
П 12 Сентиментальні мандрівки Галичиною / Галина Пагутяк. — Львів: ЛА «Піраміда», 2014. — 192 с.
ISBN 978-966-441-362-3
Примітки верстальника
Перелік помилок набору, виявлених і виправлених верстальником
С. 59: Я ще пару разів питала, поки йшла [черз] => через річку Вирву, повз каплиці <…>
С. 90: [Прижджаючи] => Приїжджаючи зранку на головний вокзал, я ніби грала в лотерею: сідала в той автобус, що був раніше.
С. 96: А потім — двадцять років неспокою, а коли життя тільки почало [надагоджуватися] => налагоджуватися — друга війна.
С. 137: Я піднялася аж на горище, а звідти знову зійшла вниз і опинилась на [втурішньому] => внутрішньому подвір’ї, де був колись священний сад, а зараз буяли бур’яни.
С. 141: