Лицедії - Сомерсет Вільям Моем
Хоч вона провела на сцені вже не один рік, проте репетиції й досі викликали в неї душевний трепет, а на першу вона завжди приходила збуджена від хвилювання й радісного нетерпіння. В такий день вона почувала себе не провідною актрисою, а веселою, життєрадісною дівчиною, що дістала першу маленьку роль. Та водночас її сповнювало приємне почуття впевненості у своїй силі — силі, що її вона знов мала нагоду продемонструвати.
Об одинадцятій годині вона вийшла на сцену. Інші актори вже чекали на неї, Джулія цілувалася й тиснула руки тим, кого вона знала, і Майкл бундючно відрекомендував їй тих, з ким вона ще не була знайома. Джулія сердечно привіталася з Евіс Крічтон, сказала, що та чудово виглядає і що в неї дуже гарний капелюшок; потім розповіла їй про сукні нових фасонів, які замовила собі в Парижі.
— Скажіть, ви не бачили останнім часом Тома? — запитала вона.
— Ні, не бачила. Він має відпустку і поїхав відпочивати.
— Ах, так, я забула. Том — чудовий хлопець, еге ж?
— Дуже милий.
Вони усміхнулись і глянули одна одній у вічі.
Коли Евіс читала свою роль, Джулія уважно стежила за нею і прислухалася до її інтонацій. Потім похмуро посміхнулася. Все було так, як вона й сподівалася. Евіс належала до тих актрис, що поводилися, досить самовпевнено на першій же репетиції. Але вона не здогадувалася, що чекає на неї попереду. Для Джулії Том уже не існував, але з цим дівчиськом Евіс вона ще зведе рахунки!
П’єса являла собою новітній варіант «Другої місіс Тенкерей»[36] і, як це буває в наші дні, перетворилася в новій інтерпретації на комедію. В ній діяли й деякі старі персонажі. Обрі Тенкерей, тепер уже старезний дідуган, з’являвся в другій дії. Після смерті Паули він одружився втретє. Еллін, його дочка, і Х’ю Ардейл вирішили помиритися й не згадувати більше про минуле, бо трагічна смерть Паули немовби закреслила гріхи його молодості; отже, вони одружилися. Тепер він був бригадним генералом у відставці, грав у гольф і скаржився на занепад Британської імперії: «Хай йому чорт, сер, якби на те моя воля, то я б перестріляв усіх соціалістів»; що ж до Еллін, то з доброчесної дівчини вона перетворилася на веселу, цілком сучасну й відверту в своїх висловлюваннях даму. Персонажа, якого грав Майкл, звали Роберт Гамфріс. Так само, як Обрі в п’єсі Пінеро, це був удівець, у якого лишилася дочка. Протягом багатьох років він служив консулом у Китаї, а розбагатівши, вийшов у відставку й оселився у маєтку в сусідстві з Тенкереями; цей маєток йому залишив кузен. Його дочка Онор (на цю роль запросили Евіс Крічтон) вивчала медицину з тим, щоб, ставши лікарем, поїхати до Індії. Самотній Роберт Гамфріс познайомився в Лондоні з великосвітською кокоткою місіс Мартен. Ця жінка належала до того ж кола, що й Паула, але відзначалася більшою доступністю; літній і зимовий сезони вона проводила в Канні, а решту часу — в своїй квартирі на Олбермейл-стріт, розважаючись з офіцерами королівської гвардії. Вона добре грала в бридж і ще краще в гольф. Ця роль цілком підходила Джулії.
Автор точно дотримувався сюжетних ходів первісного варіанта п’єси. Онор заявляє батькові, що вирішила піти з медичного коледжу й до весілля житиме в нього, бо вона недавно заручилася з сином Еллін, молодим офіцером королівської гвардії. Трохи збентежений, Роберт Гамфріс розповідає їй про свій намір одружитися з місіс Мартен. Онор без ентузіазму сприймає цю новину.
— Тобі, звичайно, відомо, що вона повія? — спокійно питає вона.
Батько збентежено відповідає їй, що місіс Мартен все життя була нещаслива, що вона заслуговує на кращу долю й він хоче, нарешті, звільнити її від страждань.
— Не мели дурниць, — каже дочка. — Як можеш, то роби те, що задумав.
Син Еллін був одним з багатьох коханців місіс Мартен. Цей факт з’ясовується після того, як Роберт Гамфріс приводить у свій дім нову дружину. Подружжя вирішує розповісти правду Онор. На їхній превеликий подив, Онор сприймає цю новину абсолютно спокійно. Виявляється, їй це вже давно відомо!
— Я так зраділа, коли довідалася про це, — каже вона своїй мачусі. — Тепер ви зможете сказати мені, чи варт він чого як коханець.
Це була найкраща сцена Евіс Крічтон, вона тривала цілих десять хвилин, і Майкл із самого початку збагнув усю її важливість й ефектність. Холодна і байдужа врода Евіс якнайкраще пасувала до такої ситуації. Однак після кількох репетицій Майкл почав уже схилятися до думки, що врода — це єдине, чим Евіс може прикрасити спектакль. Він заговорив про це з Джулією.
— Ну що ти скажеш про Евіс?
— Ще надто рано робити якісь висновки.
— Я від неї не в захопленні. Ти казала, що вона добре грає. Я цього ще не помітив.
— Ця роль зовсім легка. Евіс просто не зможе її спартачити.
— Ти знаєш не гірше за мене, що такої речі, як легка роль, в природі не існує. Якою б легкою роль не була, її треба грати на повну силу. Може, краще було б усе ж таки вигнати її, поки не пізно, й узяти когось іншого?
— Це не так просто робиться. На мою думку, все ж таки треба було б дати цій дівчині можливість випробувати себе.
— Вона така незграбна, всі її жести штучні, беззмістовні.
Джулія на мить замислилася. В неї були свої підстави бажати, щоб Евіс залишилася в театрі. Добре оцінивши її, вона була певна, що коли вигнати Евіс, вона скаже Томові, що це зробила Джулія, і зробила з ревнощів. А закоханий у неї Том повірить будь-якій вигадці. Він може навіть подумати, що Джулія скривдила дівчину, аби помститися йому за зраду. Ні-ні, Евіс повинна залишитися. Вона мусить виступити в цій ролі — і провалитися; хай Том на власні очі побачить, яка вона бездарна. Вони обоє сподіваються, що ця п’єса принесе їй славу зірки. Дурні. Так їй і треба!
—
