Остерігайтеся котів - Жиль Легардіньє

Парадоксально, але мені стало набагато краще, відколи почалося розробляння плану. Сама собі не зізнаюся, що готую пограбування. Я навіть думати не хочу, що агента ЖТ буде втягнено в щось безглузде. Ні. Я роблю це для Ріка. Готую найкращий сюрприз у житті, найбільший доказ кохання, який молода дурненька жінка може дати красивому чоловікові. Найбожевільніший учинок у моєму житті може стати найкращим.

Я не боюся ні судового вироку, ні осуду натовпу чи моєї мами. Мадам де ля Саблієр сказала: «Жодна мета не варта помилки, скоєної через ніжність». А Мазаріні у свою чергу заявив: «Потрібно бути сильним, щоб протистояти катастрофі, потрібно бути видатним, щоб скористатися з неї». Мадам Тріньоне, моя вчителька образотворчого мистецтва в ліцеї, додала б: «Не пхай носа в чуже просо».

Нічого не вдієш. Якщо я звідси виплутаюся, то вже мої афоризми будуть у всіх на вустах. Я непереможна. Цей світ належить мені. Треба не забути винести сміття, коли буду виходити.

70

Мені наснився дивний сон. У найкращій концертній залі світу я виходжу на сцену в ореолі світла, яке мерехтить сотнями діамантів на моєму тілі. Навпроти вишикувані тисячі крісел, обтягнених червоним оксамитом, нікого нема, лише один чоловік у центрі партеру. Єдиний глядач: Рік.

Затамувавши подих, я виходжу на сцену й граційно вітаюся. Повільно, під звуки перших нот, з оркестрової ями виходить симфонічний оркестр і стає позаду мене. Лола сидить за фортепіано.

Я тихо починаю, наче шепочу якусь таємницю, якесь зізнання. У цій пісні — моє життя, моя обіцянка для нього. Тут і ритм, і скрипки, рок, блюз, слоуфокс, дієзи й соло. Декілька хвилин для квінтесенції одного життя, декілька секунд для палкого почуття. Я співатиму для нього. Усе йому віддам.

Я вже чую мелодію, починаю промовляти слова. Моя пісня розповідає про кохання, надію, про все, від чого жінка може відмовитися заради того, кого кохає. Сподіваюся, що він залишиться до самого кінця. Сподіваюся, що потім до моїх ніг упаде червона троянда. Сподіваюся, що він зірве з мене всі діаманти. Не залишилося жодних сумнівів: я там, де маю бути, і роблю те, чого прагне моє серце. Я лише боюся прокинутися й побачити, що зала переповнена й порожнє лише одне крісло. Саме сьогодні вирішується моя доля.

71

Ксав’є вважає, що перед операцією члени команди мають помовчати, щоб краще сконцентруватися. Саме тому він не сказав жодного слова, прямуючи до володінь Албан Дебрей, з якою в нас зустріч.

Ксав'є одягнув той самий темний костюм, що й на похорони мадам Рудан. Поряд із труною він мав вигляд чоловіка в жалобі, що було не зовсім правдою. Цього разу, за кермом свого броньованого седана він подібний до охоронця, який простим натисканням на таємну кнопку може скерувати на вас бомбу, сховану в таємному люці, але це теж неправда.

Могутній автомобіль прямує вздовж вулиці. Крізь затемнені вікна бачу, як перехожі проводжають його поглядом.

Я розташувалася на задньому сидінні, поруч із мадам Бержеро. На ній чудове хутряне пальто. Навіть якщо воно синтетичне і трішки замале, все одно ефектне. У будь-якому разі, нафарбована й причесана Леною, вона справді схожа на російську мільярдерку, яку погодилася зіграти для реалізації мого задуму. У неї високе підборіддя, дворянське обличчя і впевнений погляд, вироблений за час продажів понад двох мільйонів багетів і стількох саме круасанів невідомо кому.

На мені елегантний світло-сірий костюм. Я його позичила в Жеральдін. Думаю, що він мені пасує не так, як їй, але мадам Дебрей дивитиметься не на мене.

Цього разу я не відступлю. Я ні на мить не хочу думати, у яку справу втягую тих, хто є частиною мого життя. Мабуть, минуло вже кілька хвилин, відколи Софі увійшла до садиби Дебреїв, де вона грає роль журналістки, яка прийшла зафіксувати багатообіцяючу зустріч між спадкоємицею однієї з найбільш високоякісних французьких марок і казково багатою діловою жінкою, готового надати їй кошти для розвитку на міжнародному рівні.

Автомобіль залишає широкий бульвар і прямує вужчими вулицями. Хай би якою була швидкість на поворотах, підвіска ідеально тримає нас у горизонтальному положенні в абсолютно комфортних умовах. КСАВ-1, безперечно, винятковий автомобіль. У дзеркалі заднього огляду я ловлю погляд Ксав’є. Вирушаючи на небезпечне завдання, командор має право пишатися своїм витвором. Мадам Бержеро теж вражена автомобілем. У ньому вона забуває недоречність того, на що вона погодилася заради мене. Ще годину тому ми обидві працювали в пекарні, але коли опустили жалюзі на обідню перерву, декорації змінилися. Вона пішла перевдягатися. Одну завісу спущено, а іншу піднято.

Вона нахиляється до мене:

— Тож я нічого не говорю, правильно?

— Саме так, ви лише шепочете мені на вухо і я перекладаю мадам Дебрей.

— Ти ж не відійдеш від мене ні на крок? Тому що я можу розгубитися.

— Я буду йти за вами тінню. Я ваш особистий перекладач і секретар.

Ані їй, ані Ксав’є, ані навіть Софі я не сказала, що хочу вчинити. Основна мета — оглянути приміщення, особливо велику музейну залу, щоб перешкодити Ріку скоїти злочин напередодні офіційного відкриття. Я й сама не знаю, що робитиму, опинившись перед вітриною номер сімнадцять. Потрібно буде імпровізувати. Якщо це можливо, то схоплю коштовну прикрасу і втечу. Я готова на все й сама відповім за наслідки. Мої друзі вийдуть сухими з води, оскільки нічого не знають, а також тому, що я написала три листи: до поліції, до суду та до мера, які Мохамед надішле завтра, якщо я не повернуся. Вороття немає. Усі мости спалено. Ви ще побачите, що це я змушена буду провести моє життя у світах, а Рік рушить за мною. На відміну від нього, я не відмовлюся це йому запропонувати. Я переконана, що Стів зможе знайти нам притулок в Австралії. Ми їстимемо кенгуру, Рік доглядатиме за мною, тому що, коли я вперше кину бумеранг, він повернеться — мені в голову.

Ми тільки-но повернули на вулицю, яка веде до садиби. По обидва боки від маєтку Дебрей вишикувалася низка розкішних будинків, як придворні довкола свого монарха. Здалеку помітна велична брама з вигравіюваними ініціалами засновника, як на його сумках. Спереду маєток виглядає краще, ніж із боку заводу.

— Пані та панове, ви готові? — цікавиться Ксав'є.

Мадам Бержеро погладжує пальто й киває головою.

Я відповідаю:

— Готові, Ксав'є.

Не знаю чому, але перед випробуванням я