Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Айрін Кейсі (☼ Рентова мати): Я так розумію, старший із хлопців, Бейкон, пішов у шерифи просто для того, щоб приносити людям кепські новини. І от він підіймається сходами на наш ґанок — уранці, після того як сталася та аварія з Бастером, і гупає по сітці, поки Чет не підходить до дверей. Бейкон Карлайл, він говорить: «Мені прикро повідомляти вам про це, але ваш син, Бастер Ландру Кейсі, загинув в автомобільній катастрофі близько 11:43 минулої ночі». Він читає це з маленької білої картки, причому дивиться на картку, а не на нас. Потім, весь такий шанобливий, зісмикує з голови свого форменого капелюха, перевертає картку й читає зі звороту: «Мої вам найглибші співчуття в цю жалобну мить».

Ми-то цю частину вже бачили, поки він з першого боку читав. Чет питає: «Тіло вже знайшли?»

Бейкон знизує плечима, кнур тупоголовий. Він запихає білу карточку в свого капелюха, а сам капелюх знов натягає на свою довбешку.

Лью Террі (ζ управитель нерухомості): З’являється якийсь селюк у комбінезоні з нагрудником, дзвонить у дзвінок і витягає мене з ліжка серед білого дня. У цих дей-таймерів просто ніякої совісті. Каже, що не зійде з ґанку, й вимахує в мене перед носом конвертом, де в зворотній адресі вказано цей будинок, заявляючи, що він батько того хлопця, Кейсі. Значить, цей осьо батько приїхав сюди чортзна-звідки, щоб забрати манатки свого сина.

Само собою, я висловив йому співчуття. Поліція вже перетрусила всю квартиру, але вони не забороняли мені пускати родичів. Гумор у тому, що планування цього будинку не надто логічне. Щоби потрапити до помешкання того хлопця, ви маєте спуститися вниз аж до самого холу, тоді пройти п’ять сходів до другого поверху, а там піти по лоджії аж до самих дверей. Я про це нічого не сказав, але, поки я зазирнув до своєї квартири взяти запасний ключ, чувак уже зник.

Раз-два-три — і цей таточко вже знайшов дорогу до кімнати свого малого й зайшов досередини. Він залишив за собою слід із гною, який відпадав від його черевиків, — слід, що не плутає ні на крок. Начеб він сам тут жив, — але присягаюся, духу його в моїй будівлі ніколи не було. Він показує мені, що для того, щоб відчинити двері до квартири, просто підтягаєш угору ручку — завіси подаються, гвинти гойдаються, — і можеш відклацнути язичок.

І ось я стою собі там з запасним ключем у руці, а він жестом запрошує мене заходити.

Але нас уже хтось випередив.

Шериф Бейкон Карлайл (☼ ворог дитинства): Я ще таких холоднокровних людей не зустрічав. Таких, як Кейсі. Виростили єдиного сина, який утік з дому й помер, можливо, просто для того, щоб насолити своєму старому. І от Чет Кейсі стояв на порозі й слухав кепські новини так, ніби я — радіо, по якому передають прогноз погоди. Жодних емоцій на лиці. Анічогісінько. Єдине, як я можу це пояснити, — з таким довбонутим синулею його старі забили на нього ще дуже-дуже давно.

Лью Террі: Я і цей татко стоїмо в кімнаті, але чути, як у вбиральні хтось грюкає. Ці крадії, вони бачать у газеті некролог чи статтю про те, як хтось урізав дуба, і вломлюються, щоб украсти стерео, телевізор, наркоту, отриману за рецептом. Як наш крадій подався до вбиральні, то це, певно, якийсь наркуша, що перетрушує аптечку.

Тим часом батько покійного хлопця не здається надто стривоженим. Не здається він і сумним. Він водить долонею по стіні, ніби хоче відчути фарбу на дотик.

Двері вбиральні розчахуються, і звідти виходить дівчина. Одна її рука якась нездорова, всохла, зате в іншій вона тримає чорний Сміттєвий пакет. Вона дивиться на мене й на батька того хлопця й каже: «Ви хто, блядь, такі?»

І цей селючара всміхається. Він шкіриться, як та мавпа, відходить від стінки, яку мацав, і каже: «Ехо… До біса кльово бачити тебе знов».

Айрін Кейсі: Коли я вранці везла Чета до аеропорту в Пеко, щоб він поїхав та забрав Бадді з міста, Чет сказав мені дуже дивну річ. Він нагадав мені про брунатні шпалери з ковбоями, які ми поклеїли в Бадді в кімнаті. Він сказав їх обідрати. Розпариш їх і здереш, сказав він. Під кожною кулькою з козючок, які цей хлопчисько туди приліпив, у стіні вм’ятина, і Чет сказав мені розколупати там штукатурку. Він сказав, якщо я це зроблю, то ніколи більше не потребуватиму грошей. Тільки перед тим, як торкатись козючок, одягни гумові рукавиці — так він звелів.

Лью Террі: І от ця дівчина зі скрюченою рукою та сміттєвим пакетом, вона дивиться на цього батька й каже: «Ми знайомі?»

І цей дядя Ваня киває на чорний пакет у її руці й питає: «І заради чого ти сюди вломилася?»

«Рент дав мені ключ», — каже дівчина.

І цей татко каже: «О, вибач. Мені здалося, я забув».

А мені це дівча каже: «Ви знаєте, що таке “порнушний товариш”?» Вона каже, що коли хтось помирає, завжди є близький друг, в обов’язки якого входить поквапитися до квартири покійного та обшукати її на предмет наркоти, порнухи та інших секс-забавок. Тобто забрати всю ту фігню, яку померлий не хотів би доносити до відома батьків. Вона погойдала в руці чорний пакет і сказала: «Усе, чого ви не хотіли б знати про вашого сина, тепер лежить тут, усередині».

Шот Деньюн (ζ руйнувальник): Ми всі дуже непокоїлися за Ехо. Я сам пішов її відвідати. Однієї ночі я приніс їй з кулінарії картонну коробку курячого супу. Я хотів упевнитися в тому, що вона його їла. Ми сиділи й теревенили, і я не пішов, поки вона не виїла все до краплі.

Просто щоб підстрахуватися, я нашпигував цей суп отими «ранковими» пілюлями «Plan В». Власне, я його зовсім нашпигував, щоб уже промити її як слід.