Притулок пророцтв - Деніел Кіз

– Якщо встановите, що вона недієздатна, скільки часу вам знадобиться на лікування, яке поверне їй цю дієздатність?

– Складно передбачити. Аналітична терапія займає багато часу.

– Містере Кайл, оскільки справа стосується національної безпеки, я вношу правки до рішення суду. Якщо визначите, що вона недієздатна для екстрадиції, ви станете її лікарем-психіатром і виправите цю ситуацію.

Тейлор підвелася.

– Ваша честь, у нас немає часу. Нацбезпека має розвіддані: це бомба зворотної дії.

– Містере Кайл, – звернулася до нього Родріґес, – чи можна якось прискорити процес? Гіпноз? Електрошок? Будь-який спосіб, який нейтралізує таку промивку мізків.

Кайл почухав борідку. Побарабанив нігтями по столу захисту. Промивка мізків. Промивка. Образ Ноєвого ковчега. Сорок днів і сорок ночей. Потоп… наповнення…

– Ваша честь, існує суперечлива психологічна техніка, що називається «наповнення образами», її іноді використовують для пацієнтів з посттравматичним стресом, які страждають від ретроспекції, нічних жахіть і проблем із пам’яттю.

– Як ветерани війни?

– І жертви зґвалтувань. Десенсибілізація – ефективна форма терапії контркондиціонування для лікування пацієнтів, що страждають від фобій. Пацієнтові по кілька разів показують зображення події, що травмувала його, доки вони не перестають викликати шокові симптоми.

– Скільки часу займе таке лікування?

– Кожна ситуація унікальна. Тижні, можливо, місяці.

Тейлор похитала головою.

– Ваша честь, сибірка МЕХ, можливо, вже в Сполучених Штатах.

– Містере Кайл, можете вигадати щось краще? – запитала Родріґес.

Він переступив з однієї ноги на другу. Взявся думати швидше.

– Є ще одна форма зниження чутливості, відома як швидка імплозивна терапія. Пацієнтку наповнюють справжніми або уявними сценаріями, які спричиняють напружену тривогу. Якщо вона не опиратиметься фантазіям, спричиненим цими образами, лікування може подіяти дуже швидко. Таке використовують із жертвами зґвалтування, імплозивна терапія показує майже миттєве покращення.

Родріґес глянула на Тейлор.

– Що скажете?

Тейлор прошепотіла щось Дуґанові й Тії, тоді обернулася до судді.

– Ми просимо суд встановити часові рамки.

– Суд погоджується. Містере Кайл, ми можемо чекати два тижні. Так ви матимете можливість оцінити стан і пролікувати Джейн Доу, також відому як Рейвен Слейд, також відому як Нікі Аптерос, вашою швидкою імплозивною терапією. Коли час спливе, повідомте суд про прогрес у цій справі або його відсутність.

– Ваша честь, є ще одна значна загроза. Не всі люди витримують лікування, що спричиняє стільки тривоги і напруження. Вона мусить мати високу самооцінку і бути впевненою в собі. Проте, як було вже сказано, вона була пацієнткою в Афінській психіатричній лікарні і зрештою прийняла іслам. Оскільки за моїм попереднім діагнозом це межовий та істеричний розлади особистості, імплозивна терапія може спричинити рецидив шизофренії.

– Зважаючи на те, що стоїть на кону, містере Кайл, ми мусимо ризикнути.

Родріґес покинула судову залу.

Тейлор, Дуґан і Тія вийшли через головний вихід. Коулмен залишився позаду, запихав папери в кейс.

– Кайле, це було чудово.

– Не впевнений. Я уявлення не маю, які травми пережила Рейвен Слейд. Що з нею зробили її наглядачі. Які фобії можуть приховувати її межовий розлад. Я використовував звичайну імплозивну терапію, але швидку – ніколи.

– Ну, ти справив значне враження на суддю. Непогано викрутився.

– Я б так не сказав. Родріґес наказує мені провести нестабільну жінку з суїцидальними нахилами, якій, імовірно, промили мізки, щоб зробити з неї самогубицю-мученицю-ісламістку, по канату під куполом психологічного цирку…

– Настільки все погано, га?

– …без сітки безпеки.

РОЗДІЛ 53

Рейвен лементувала на поліцейських:

– Відійдіть, або я переріжу собі горло!

– Відкладіть уламок дзеркала. Лікар Кайл уже в дорозі.

– Брешете. Вас відправили сюди, щоб мене вбити, – вона вколола себе в шию ліворуч. Кров потекла по блузці.

– О Господи, ні! Зупиніться! Ми почекаємо назовні. Лікар Кайл зайде один. Так влаштовує?

– Гаразд, але я замкну двері.

– Як скажете, леді.

Вони вийшли з кімнати. Рейвен хряснула дверима за ними і замкнула їх на ланцюжок. Підсунула під ручку крісло і вперла в нього комод.

За вікном мотелю замиготіли вогні, коли поліцейська машина під’їхала до тротуару біля її кімнати. Ну й пішли вони. Більше її не візьмуть заручницею.

Білий «Лексус» зупинився біля машини поліції. Рейвен побачила, як лікар Кайл говорить із поліцейськими за дверима. Знала, що він може помітити, як вона спостерігає за ним з вікна. Він помахав їй, Рейвен відповіла тим же. Тоді він зник з поля зору, а вона почула стукіт у двері. Подушкою притиснула скривавлену шию.

– Рейвен, це лікар Кайл. Будь ласка, впусти.

– Спочатку скажи, що тут робить поліція.

– Вони хочуть захистити тебе від людей, про яких ти розповіла, тих, що хочуть тебе вбити.

– Хвилинку, – вона відтягнула комод і прибрала крісло з-під дверної ручки. – Копи нехай за тобою не заходять. Скажи їм, хай стануть так, щоб я їх бачила.

Вона почула розмову зовні, тоді через вікно побачила, як поліцейські відходять убік.

– Можеш відчиняти двері, Рейвен. Я сам.

Вона відвела ланцюжок, Кайл увійшов до кімнати.

– У тебе кров. Дай гляну, – він розкрив сумку, витягнув марлю, клейку стрічку й антисептик. Перев’язуючи їй рану, він сказав: – Я забираю тебе в університетську лікарню.

Рейвен кинула уламок дзеркала на комод і обвила його руками.

– Я знала, що ти мене врятуєш.

Стукіт у двері.

– Лікарю Кайл, усе добре?

– Ми вийдемо за кілька секунд.

Рейвен не відпускала його. Кайл відштовхнув її. Буркочучи, вона підняла руки.

– Здаюся, док…

Він відчинив двері. Рейвен вийшла з високо піднятою головою. Тоді завмерла.

– Дим!

– Мабуть, пікнік десь.

– Немає диму без вогню!

– То, напевно, спеціальна суміш, щоб розпалити вугілля.

– Тільки не вогонь! Я терпіти не можу вогню!

– Дим іде з внутрішнього дворика ліворуч, біля басейну. Ми підемо іншим шляхом.

Вона відчула, як його міцна рука стискає її, веде геть від полум’я.

– Я знала, що можу на тебе розраховувати.

Коли вони обходили ріг, один із поліцейських відчинив задні дверцята своєї машини.

– Ні! Лише з Кайлом.

Рейвен дивилась, як вони обмінюються поглядами. Кайл кивнув і відчинив пасажирські дверцята свого «Лексуса». Допоміг їй сісти.

Коли сів за кермо, вона притулилася до нього.

Він ніжно відсунув її.

– Пристебнися.

– Ти мене пристебни. Не хочу обмастити кров’ю всю твою дорожезну машину.

Кайл потягнувся й пристебнув їй ремінь безпеки. Рейвен поклала голову йому на плече.

Поїздка з мотелю до університетської лікарні забрала хвилин десять. Він припаркувався, обійшов машину й відчинив їй дверцята. Рейвен вийшла і впала йому в руки.

– Бачиш? Ти мій захисник.

У приймальні їм усміхнулася похмура медсестра. На бейджику – «Ж. Нетенсон».

– Рейвен