Безмірна залежність - Лола Астра

Але чому мені було так тривожно на душі? Шалено хотілося написати Іллі. З цим відчуттям я лягла спати, але не могла заснути, на новому місці було незатишно. Я переверталася в ліжку півночі, а потім все-таки не витримала і взяла до рук телефон. Було близько третьої години ранку, почався новий день, і за моїм планом у цей день я могла написати йому, що я і збиралася зробити.

Але дивна річ мені кинулася в очі: у двох месенджерах, через які ми спілкувалися, зникли його аватарки. Я відправила йому повідомлення, але воно не було доставлено. А ще зник статус — «в мережі» Ілля чи ні і коли він заходив в месенджер останнього разу. Невже знову? Мене кинуло в жар. В кінці липня він це зробив в соцмережі, а тепер в месенджерах. Ілля заблокував мене.

Я ніколи не забуду цей момент, коли в чужій квартирі я впала на коліна і почала молитися: про те, щоб Ілля не зник назавжди і щоб все вирішилося якомога швидше, інакше я просто збожеволію. Тепер я розуміла, що в цю ніч так і не засну. Я запустила соцмережу і зайшла на його сторінку: тут він мене не заблокував, і я написала йому повідомлення:

«Милий, я спала жахливо і вирішила написати тобі про те, який ти в мене чудовий і як сильно я тебе кохаю. Але мені здалося, чи ти додав мене в чорний список? Будь ласка, не роби так більше, адже ми кохаємо одне одного».

Залишалося тільки чекати. Знесилена, я знову лягла в ліжко. Ілля не дозволив мені навіть один день провести без нього. Він провчив мене. Я думала, що він буде сумувати за мною, а він зробив так, що тепер саме я страждала в очікуванні.

Ранок промайнув немов у тумані: я швидко зібрала свої речі і попрощалася з подругою, аби ні про що з нею не говорити. У мене не було сил навіть видавити з себе посмішку.

Приїхала на автовокзал, купила квиток і сіла в залі очікування.

«Тому що не можна бути на світі нахабною такою», — написав мені Ілля в месенджері. Він розблокував мене, як тільки прочитав повідомлення! Він не мучив мене.

«Ти ненормальний? — написала я. — Неподобство! Ні на один день не можна залишити!»

«Ахахах! Смішно написала, — відповів Ілля, — будеш знати, як бути неслухняною!»

«Зізнаюся, мені приємно, що ти так до мене прикипів», — написала я, посміхаючись. Я була дуже задоволена своїм останнім повідомленням, тому що тепер, якщо Ілля вирішить знову мене заблокувати, це буде означати його слабкість, ніби він дійсно страждає, а не знущається наді мною.

Назад додому я їхала вже в піднесеному настрої, хоча Ілля мені більше не відповідав. Він прочитав моє повідомлення, тому що був весь цей час онлайн (з серпня він активував в своєму месенджері інформацію про його статус в мережі). Якщо він був онлайн, то, напевно, листувався з кимось іншим. Не знаю чому, але мене раптом накрило хвилею ревнощів. Ілля казав, що в цьому месенджері він спілкується тільки зі мною. Може, він перечитує наші повідомлення? Я йому зателефонувала, але було зайнято.

«Хм. Телефоную тобі, а у тебе зайнято. Невже ти собі вже когось знайшов?» — написала я, поставивши в кінці безліч смайликів, вдаючи, ніби жартую і мені насправді все одно.

Ілля не відповідав довго. Я вже приїхала на автовокзал свого міста і вийшла з автобуса, коли мій телефон, нарешті, завібрував.

«Знайшов, але через твої дзвінки і повідомлення рибка зірвалася з гачка, тому я повертаюся до тебе».

Я розсміялася. Ілля завжди міг обійти гострі кути, не сказавши нічого конкретного, але в той же час заспокоїти.

«Ти мені нічого не винен, Ілля, і можеш спілкуватися з ким хочеш. Від цього моя любов до тебе не стане слабшою. До того ж, я тобі довіряю і вірю в нас», — написала я, тому що мене переповнювала абсолютна ніжність до нього.

«Ти просто дівчина моєї мрії. Ти одна така у всьому світі. Я тебе обожнюю».

Я остаточно заспокоїлася і була рада, що змогла приборкати свої ревнощі. Коли я поводила себе спокійно, все у нас з Іллею було добре. І не треба нічого вигадувати — просто дій за планом, і все буде чудово. Але непотрібні думки завжди заважали мені жити. І зараз, незважаючи на те що все було добре, я хвилювалася, бо Ілля першим не заговорить про нашу зустріч, а нагадувати йому в черговий раз мені теж не хотілося. Такий бурхливий розвиток наших стосунків не мав сенсу без зустрічі. Ілля казав в кінці червня, що у вересні ми гарантовано зустрінемося, чи означало це, що він до мене приїде, або все залежало від мене?

«У п'ятницю Ілля написав, як сильно мене кохає: як жінку, подругу, співрозмовницю, письменницю, красуню, як найріднішу і близьку людину в світі. Ні, він не може брехати. А вчора він зателефонував, він хотів почути мій голос. Як шкода, що я їхала до Дніпра і не змогла з ним довго говорити. Цієї ночі я жахливо спала і вирішила написати йому. Я була вражена, коли побачила, що він додав мене в чорний список. Одразу зрозуміла, що він образився, але від цього не легше. Це завжди стрес і хвилювання, що він більше не хоче зі мною спілкуватися. Але і цього разу я вирішила не «качати права», а м'яко попросила його цього не робити. І Ілля майже одразу як побачив моє повідомлення розблокував мене, і все повернулося на свої місця. Та все одно ця ситуація похитнула мою впевненість, знадобилося кілька годин, щоб я повністю прийшла до тями. У нас з Іллею зараз все добре, я боюся лише одного — що ми з ним так і не зустрінемося, я боюся його про це питати. Як же я мрію про зустріч!

У будь-якому випадку, поки що я діяла за планом, а в плані на ці