Panicoffski - Ріо Кундер

— Досі не можу повірити, Фабі, що це ти тут, і ми з тобою отак зустрілися. Якби я вставив цю зустріч до сюжету роману, який нині пишу, то читачеві це точно здалося б одним збігом надміру.

— То ти все-таки пишеш роман? А про мене там є?

— Звичайно, ми ж домовлялися колись про «він підкрався до неї ззаду»?

Вона дещо сумно усміхнулася.

— Я певна, що в тебе має вийти щось гарне, адже до чого б ти не взявся, робиш дуже добре. Ти — ґеніяльний, Освальдо. А щодо зустрічи сьогодні, то вона мені здається цілком логічною.

— Фабі, дивись, не пропонуй якихось математичних формул, як мій друг Яннік.

— Але ж дійсно це логічно. Адже ми маємо однакові смаки. Мені подобаються абсолютно всі книжки, фільми й музика, які ти мені радив. Хіба ти забув, що сам подарував мені компакт Gotan Project? Я їх дуже люблю. Багато їхніх ідей нині використовую у своїй музиці, до речи. Коли дізналася, що вони гратимуть у Барселоні, подумала: це гарна нагода вперше побувати в Барсі. А приїхати сюди я завжди хотіла від тої миті, як ти мені розповідав про неї, про Ґауді, про Міро, казав, що це твоє улюблене місто в Европі й що хотів би тут жити. А тут мій бойфренд саме поїхав до Італії, і я була б у Лідсі сама.

— Бойфренд? Хіба ви з Леандром ще не одружилися?

— Я тепер не з Леандром, Освальдо. Я кохаю иншу людину. Моє життя дуже змінилося за цей час. Я зовсім инша, ніж була та Фабіана, яку ти знав. Щодо Леандра, то він навіть і не приїздив до Англії. Натомість ми домовилися зустрітися в Ріо, де провели разом два тижні. Спершу ми були начебто щасливі й дуже піднесені. Йому зі мною все так вдавалося! Знаєш, коли попливли разом пірнати в океані, він навіть примудрився спіймати голими руками велику в’юнку рибу, з якою це зробити практично неможливо! На якийсь третій день він взяв мене до гарного ресторану, витяг обручку й попросив стати його дружиною. Я сказала, що якийсь час хочу подумати. А вже наступного дня сказала «ні». Я не хочу повертатися до минулого, хочу йти лише вперед, куди б там не вело життя, без зупинок.

Голос Фабі став злим.

— І потім, навіщо він мене тоді зраджував, Освальдо, поясни мені, як він міг? Я ніколи йому цього не зможу вибачити, ніколи.

— Не знаю, Фабі. Для мене це незбагненно. Сеча, мабуть, вдарила в голову від щастя володіти такою жінкою, як ти. Що ще можу сказати? Якби ти була зі мною, мені б нічого більше в житті не треба було. Для мене жінка, яку люблю, є найважливішою цінністю. Остаточною. Над усе.

— Дякую, Освальдо… Я знаю, який ти є… А я полюбила цього чоловіка, цього старшого чоловіка з Лідса. Ці мої почуття з кожним днем стають все міцнішими. Я ніколи не думала, що можу покохати когось набагато старшого за себе. Навіть не знаю, за що. У нього стільки ворогів і ненависників! Може, це його очі? У нього такі теплі глибокі блакитні очі! Він вчить мене різних речей. Він такий мудрий! Ми разом ходимо до церкви в неділю, — він теж католик. Я люблю дізнаватися, які проблеми цікавлять старших людей. Вони такі гарні! Мені подобається їхній світ. Люблю слухати всю цю музику Елвіса Престлі й Едит Піаф. Ти знаєш?

— Гм…

— Ми відпочиваємо у вихідні в сільській місцевості. Люблю їздити на вересові пущі. Ходити там на довгі піші прогулянки. Зупинятися в розкішних малих готеликах, досхочу спати, нікуди не поспішати, проводити цілі години, розмовляючи з ним за обіднім столом. Мені подобається це життя не серед богеми, а з реальним простим чоловіком зі своєю життєвою мудрістю, який досяг так багато, переборов усі лиха, що його спіткали. Якби ти знав, що він пережив! Він справжній боєць! Він досяг самих вершин у бізнесі, яким займається. Але я не певна, що саме для нього значу я. Не знаю навіть, чи кохає він мене. У нього, уяви, доросла дочка майже мого віку. Ми з нею добрі друзі.

— Не знаєш, чи любить тебе? Це добре, що любить свій бізнес. А от я кохаю тебе!

— Освальдо, я теж тебе дуже люблю, але як дорогого друга, якого мені дуже бракує. Я так часто про тебе думаю. І про те, як ми з самого початку домовлялися завжди бути друзями, хай би там що з нами трапилося.

— Так, Фабі. Я пам'ятаю, але я не можу. Я хочу бути емоційно рівним тобі. Я не хочу бути другим за значенням для тебе після якогось иншого чоловіка. Бо я — найкращий!

— Я найкраща, Освальдо! Дякую, що навчив мене вірити в це.

— Зрозумій, Фабіано, я не хочу кохати, а у відповідь задовольнятися тим, що я лише один із твоїх друзів.

— Ти дурненький хлопчик, — вона погладила Освальда по щоці, — ти найкращий друг. Я ніколи не розкривала комусь иншому себе всю, кожну свою думку. Ти знаєш усе моє життя. Чому ти так зник? Покинув мене? Освальдо, ми можемо бути дуже-дуже близькими. Джерардо мені дозволяє робити все, що мені лише закортить. Я хочу побачити твій світ. Ми можемо разом подорожувати. Хочу знову з тобою їздити, як тоді, коли ми зірвалися на два дні до Метца!

— Джерардо? Ти сказала Джерардо? Чи це не той Джерардо — власник Aquarium, друг Ніка? Фабі, скажи, що це не