Українська література » Сучасна проза » Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко

Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко

Читаємо онлайн Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко
влаштовувало, скажімо, те, що син не має ніякої «солідної праці». В його уявленні чоловік повинен був ходити щодня при краватці на роботу, відсиджувати там певну кількість годин і повертатися додому, до дружини, якій може зраджувати, якщо вона йому набридла, але яка повинна бути про людське око і щоб готувала щодня свіжий борщ.

Те, що Орест працював в основному вдома, лише зрідка виїжджаючи на оформлення якихось великих об’єктів та на зустрічі з видавцями або читачами, батько вважав нечоловічою поведінкою, як і те, що Орест «дав себе обдурити жінці».

Орест не любив розповідати, чим закінчилася історія його одруження з Оленою. Лише одного разу він конспективно розповів Ірині, що дружина виїхала на заробітки до Італії, звідки так ніколи і не повернулася. Наскільки йому відомо, спочатку вона, як усі, прибирала, а потім жила у сліпого письменника, який диктував їй свої книги. Орест припускав навіть, що вони з цим письменником одружилися, а потім знову розлучилися, хоча не мав певності щодо точності своїх даних.

Дивною і повною темних місць була й розказана ним Ірині історія будинку його батьків. Окрім версії, яку Орест розповідав найчастіше, про те, що він продав будинок і забрав батька жити до себе, існувала ще й інша. Її Ірина кілька разів чула від Ореста, коли той уже був дуже п’яним і, мабуть, це виривалося у нього мимоволі. Тоді він обмовлявся, що насправді так досі й не продав будинок, а здає його. А ще кілька разів обмовився, що останнім часом повернувся жити до того будинку і тепер у Львові буває лише наїздами.

Ірина остаточно заплуталася у цих версіях, але їй ясно було одне – Орест від неї щось приховує.


Залишаючись сама у порожньому особняку, де мало не щовечора на кілька годин зникало світло, Ірина сиділа у вітальні біля свічки, напружено вдивляючись у хиткі контури полум’я на стіні. Іноді вона починала бавитися з полум’ям у театр тіней, розігруючи колишні чи майбутні розмови з Орестом, розмови, які могли б відбутися, якби у цей час він був із нею, а не пиячив сам чи з друзями десь у місті.


– Тепер я добре уявляю собі ці безкінечні дні твого батька у порожньому будинку, – казала вона Орестові, який у цей момент мав би лише засоромлено мовчати, – дні у повній ізоляції, відчуття власної непотрібності на цьому захаращеному складі непотрібних речей і зіпсованих продуктів, в якому немає жодного затишного кутка, і вже через кілька годин перебування тут виникає гостра потреба кудись вийти. Уявляю, як він цілими днями чатував біля воріт, чекаючи твого повернення, щоб поспілкуватися хоча б із кимось, а ти повертався заклопотаний і втомлений і мріяв тільки про те, щоб відкинутися перед телевізором у кріслі-гойдалці і щоб ніхто тебе не чіпав. Я відчуваю, як образливо було старому усвідомлювати, що його розмови нудні для тебе, що він повторюється у своїх спогадах, щоразу додає якусь деталь, гордий собою і тим, що ця деталь випливла на поверхню його слабнучої пам’яті, а ти не помічаєш цього всього, тобі це не цікаво, ти живеш у власному світі і не маєш наміру міняти свого життя тільки задля того, аби зробити батькове існування стерпним.


Орест розповідав їй про дивні хвороби свого батька перед смертю. Раптові задухи, почервоніння шкіри, періодичні втрати свідомості. Лікарі лише розводили руками і не могли знайти причини. Втративши віру у традиційну медицину, Орест почав цікавитися різними народними методами, і саме тоді ознайомився з усіма химерними рецептами випарювання сечі, обливання холодною водою і борошняно-медових масок, після яких з тіла нібито виповзають хробаки. Він навіть спеціально їздив до Польщі за гомеопатичною нафтою для батька. Тоді це ще було доволі проблематично, поїздки треба було якось профінансувати, і Орест придумав доволі ризиковану, але прибуткову операцію. Він домовився відразу з двома своїми знайомими бізнесменами. Один торгував через приватні оголошення товарами еротичного вжитку, а інший був власником ятки на продуктовому базарі у центрі міста і їздив до Польщі купувати цибулю. Орест їхав на закупи цибулі, але разом із гомеопатичною нафтою купував кілька штучних членів, вібратори, збуджуючі краплі, еротичну білизну, ховав це все під цибулю і таким чином перевозив через кордон. Вирученого з продажу якраз вистачало на бензин і батькові ліки. Але і це батькові не допомагало. Точніше, він пожвавлювася на короткий період, поки Орест займався ним, стежив, чи регулярно батько приймає ліки, шукав нових методів терапії, але щойно син втішався досягнутим ефектом і знову поринав у власні справи, як батькові різко ставало гірше. Орест навіть підозрював, що батько симулює, аби викликати синове співчуття. А потім батько Ореста помер. Мабуть, від власної непотрібності.


Відверта розмова відбулася між ними вже після того, як Ірина пішла від Ореста. Одного вечора, коли він зник у своїх таємничих справах у місті, вона просто зібрала свої речі і викликала таксі додому. Орестові залишила записку, що закохалася в іншого, щоб він не намагався її повернути.

Але Орест не повірив. Він ще довго переслідував Ірину, намагався порозумітися з її батьками, влаштовував сцени, писав листи. Аби припинити це, Ірина вирішила-таки поговорити з ним. Вони зустрілися у тій же кнайпі, де пили першого вечора після знайомства, кнайпі, яку відтоді вважали «своєю». Вона виглядала ще бруднішою, ніж зазвичай. Або ж Ірина помічала більше деталей, бо тепер емоції не заважали їй сприймати реальність чіткіше. Орест виглядав жахливо. Він раптово постарів, у нього випало кілька зубів і сильно тхнуло з рота, рештки сивого волосся стирчали в різні боки, одяг був брудний, так, ніби його не знімали уже кілька днів. Орест розповідав, як йому самотньо, що він винен перед Іриною, бо не приділяв їй достатньо уваги, але у нього були проблеми, про які він тоді не міг їй розповісти. Сказав, що теща намагалася відсудити у нього половину будинку, і якби їй це вдалося, це була б катастрофа. Він злякався, почав бігати по адвокатах і боявся розповісти Ірині про це, щоб вона не пішла від нього, дізнавшись, що йому загрожує втрата майна.

Він плутано розповідав про те, який колєга йому допоміг, а який покинув у біді, скільки довелося роздати хабарів і заповнити бланків, як жахливо і самотньо він із цим усім почувався і яким був дурним, що боявся їй розповісти. Адже він тільки тепер збагнув, що коли б він поділився з нею, то вона б зрозуміла і підтримала його, що їй важлива була його довіра,

Відгуки про книгу Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: