Щоденник - Чак Паланік

Місті горлає:

— Ти що — перевертень?

Океанський альянс за свободу.

Стілтон схрещує руки на грудях і низько нахиляє голову, спідлоба спостерігаючи за Місті. М'язи orbicularis oris довкола його рота стискають йому губи в тоненьку пряму лінію. Фронтальний м’яз піднімає йому брови, і на його лобі утворюються три зморшки, що йдуть від скроні до скроні. Зморшки, яких досі там не було.

Однією рукою Місті бере Пітера за сосок і відтягує його догори.

Своєю другою рукою Місті проштрикує сосок шпилькою. А потім витягує її.

А серцевий монітор ціпкає, як і ціпкав, — ні на удар швидше, ні на удар повільніше.

Місті каже:

— Пітере, любий, ти відчуваєш оце? — І знову всаджує в нього шпильку.

Щоб кожного разу ти відчував новий біль. За методом Станіславського.

До речі, щоб ти знав: біля соска така товста шрамна тканина, що проштрикнути її — це все одно, що проштрикнути колесо трактора. Шкіра соска страшенно розтягується під тиском шпильки і аж потім нарешті піддається.

Місті кричить:

— Навіщо ти себе вбив?

Зіниці Пітера витріщаються в стелю, одна — широко розкрита, а друга — як булавочна голка.

Рахітом ззаду її огортають дві руки. То детектив Стілтон. Він відтягує її геть від ліжка. А вона горлає:

— Якого біса ти привіз мене на цей довбаний острів?!

Детектив тягне її геть, аж поки шпилька, яку тримає Місті, не починає потроху висовуватися, аж поки не висовується зовсім. Місті кричить:

— Якого біса зробив мене вагітною?!

Перша доза протизаплідних пігулок Місті, з якою пожартував Пітер. Замінив їх маленькими коричними цукерками. А наступну дозу просто спустив в унітаз. Випадково — як ти сказав.

Після цього студентський медпункт не мав права видавати за її рецептом нові пігулки протягом наступного місяця. Їй вставили протизапліднювальний ковпачок, але через тиждень Місті виявила в ньому маленьку дірочку, проколоту в центрі. Вона підняла його до світла, щоб показати Пітеру, а той відповів:

— Такі речі довго не витримують.

Але Місті наполягала, що вона лише недавно стала цим ковпачком користуватися.

— Ну, вони ж зношуються, — відказав він.

Місті сказала, що пеніс у нього не такий великий, щоб дістати до шийки матки і протовкти дірку в ковпачку.

Твій пеніс не надто великий.

А після цього в Місті став зникати сперміцидний пінистий гель.

Це стало їй в грубі гроші. Кожну баночку Місті встигала використати не більше разу, а потім знаходила її порожньою. Одного разу, після того, як загадковим чином були спустошені кілька баночок, Місті вийшла з клозету і спитала Пітера, навіщо він чіпав її пінистий гель.

Пітер саме дивився свій мексиканський телесеріал, де всі жінки мають талії такі тонкі, що вони схожі на перекручені кілька разів ганчірки. Над ганчіркою причеплені гігантські балони-груди під тоненькими, як спагеті, штрипками. Їхні очі наквацьовані блискучою косметикою; і ці жінки набагато більше схожі на звичайних вуличних шльондр, аніж на лікарів та адвокатів, якими їх зробив сценарист.

Пітер відповів:

— На, візьми, — і з цими словами потягнувся обома руками за шию. Витягнув щось з-під своєї чорної футболки і подав. То було блискуче намисто з штучних рожевих діамантів, висульки холодного як крига рожевого кольору, всі — іскри та рожеві спалахи. І спитав: — Ти це шукаєш?

Місті отетеріла і на мить стала тупою, як оті мексиканські дурепи. Вона тільки й спромоглася, що простягнути руки і взятися ними за край намиста. У дзеркалі ванної кімнати Місті побачила, як воно іскриться, на її шкірі. Вдивляючись у дзеркало і мацаючи намисто, Місті чула, як у сусідній кімнаті телевізор щось белькоче по-іспанськи.

Місті вигукнула:

— Тільки не чіпай більше мого гелю, добре?

Усе, що Місті почула у відповідь, було іспанське белькотіння.

Звісно, що наступних місячних у неї не було. Після двох перших днів затримки Пітер приніс їй коробочку з паличками для тесту на вагітність. Це були палички, на які треба було сцяти. Якщо ти залетіла, вони покажуть «так». І навпаки. Ці палички не були запечатані. І тхнули так, наче на них хтось уже посцяв. І вже показували «ні» для невагітних.

А ще Місті помітила, що дно коробочки відірвали, а потім знов приклеїли. Місті спитала у Пітера, який стояв і ждав біля дверей клозету:

— Ти їх сьогодні придбав, так?

Пітер відгукнувся:

— Що?

І Місті знову почула іспанську з сусідньої кімнати.

Коли вони вжарювалися, Пітер не розплющував очей, сопучи та важко дихаючи. Коли він кінчав, ще міцніше заплющивши очі, то вигукував по-іспанськи: «Te amo!»

Місті гукнула крізь двері клозету:

— А ти що, вже на них посцяв?

Ручка клозету крутнулася, але Місті замкнула двері. І крізь двері пробубонів голос Пітера:

— Тобі вони не потрібні. Ти не вагітна.

— А де ж тоді її цьогомісячний привіт від клітора? — поцікавилася Місті.

— Ось де, — мовив голос. Потім крізь щілину під дверима просунулися пальці, які щось проштовхували. Щось біле і м’яке. — Ти впустила оце на підлогу, — сказав Пітер. — Придивися до них гарненько.

То були її трусики із цятками свіжої крові.

Між іншим, погода сьогодні — важка, дряпуча і завдає болю кожного разу, коли твоя дружина намагається поворухнутися.

Тільки-но пішов лікар Туше. Останні дві години він робив те, що замотував її ногу смужками стерильних бинтів та прозорою акриловою смолою. Тепер її нога