Досить Катрін - Джон Грін

— Думаю, я повинен їй розповісти, — сказав він із філософською ноткою в голосі. — Ми з нею друзі. І якби я був у її ситуації, сподіваюся, вона б мені розповіла. Насправді, це одне з базових правил.

ЩОК встав і підійшов до Коліна. Він справляв враження.

— Я вам обом поясню зараз, — Колін тільки зараз помітив, що Гассан стоїть за ним, — чому ви нікому нічого не скажете. Бо якщо розпатякаєте, я вам так надеру дупи, що вам у пеклі нічим буде на пательню сісти.

Гассан пробурмотів: «Сажіль».[78] Колін неспішно засунув руку до накладної кишені, помацав диктофон і залишив руку в кишені, щоб не навіювати підозри.

— Я хочу знати тільки, як довго це триває, — звернувся Гассан до Кетрін.

Кетрін загасила сигарету об обеліск, встала, підійшла і стала поряд зі ЩОКом.

— Довго, — відповіла вона. — Ми гуляли в десятому класі, відтоді зустрічалися час від часу. Але я прийшла сюди, щоб покласти цьому край. Чесно. І мені шкода, бо ти мені справді подобаєшся, а мені ніхто насправді не подобався після нього, — сказала вона, зиркнувши на ЩОКа, — і я взагалі не збиралась цього разу. Це просто, як, типу, прощання. Але пробач.

Гассан кивнув.

— Ми можемо залишатися друзями, — сказав він, і вперше Колін почув, як ці слова звучать щиро. — Нічого, — Гассан зиркнув на ЩОКа. — Ми ж не клялися одне одному не зустрічатися ні з ким іншим.

— Слухай, вона ж щойно сказала тобі, що це скінчено, ти чув? — встряв ЩОК, — Отже, скінчено. Я нікого не зраджую.

— Ну, ти зраджував п’ять хвилин тому, — зауважив Колін. — Це доволі вузьке визначення зради.

— Стули пельку, поки я не вибив тобі нафіг зуби, — прогарчав ЩОК. Колін опустив очі на свої брудні черевики. — Тепер слухай, — вів далі ЩОК, — вони всі незабаром прийдуть сюди з Бредфорда. Отож ми сидітимемо тут, як велика щаслива родина, а коли вони з’являться, тоді ти й будеш виголошувати свої дебільні жарти і горбитися, і зображувати сцикливого слабака, яким ти і є. Тебе це також стосується, Гассе.

Упродовж наступної довгої паузи Колін думав: «Чи хотів би я знати? Якби я зустрічався з Катріною № 19 і вона б мене зраджувала, і якби Ліндсі довідалась, і якби вона могла постраждати фізично від того, що розповість мені». Тоді ні, він не хотів би знати. Тоді, ймовірно, золоте правило говорить, що він мусить мовчати, а золоте правило було для Коліна єдиним правилом: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі»! Саме через золоте правило він ненавидів себе за Катріну № 3, бо раніше вірив, що Катріни чинили з ним так, як він ніколи б не вчинив із ними.

Але тут було дещо більше, ніж дотримання правила моральності: йшлося про таку «дрібничку», як дівчина, що йому подобалась. Це не повинно впливати на етичні рішення. Але впливало.

Він ще не встиг нічого вирішити, коли з’явилась Ліндсі з КОЖУТом і ЗАДом, несучи в обох руках по упаковці світлого пива.

— Коли ти прийшов сюди? — запитала вона в ЩОКа.

— О, щойно. Кет підібрала мене дорогою, а потім ми натрапили на цих, — сказав ЩОК, киваючи на Коліна з Гассаном, які сиділи поряд на кам’яній огорожі.

— Я боялася, що ти вже мертвий, — незворушно сказала Ліндсі Гассану.

— Повір мені, — відповів Гассан, — не тільки ти боялась.

Ліндсі нахилилась до Коліна, і він на секунду подумав, що вона може поцілувати його в щоку.

— Це тютюн? — запитала вона.

Він торкнувся свого вуха:

— Так.

Ліндсі засміялась.

— Зазвичай його вживають не вухами, Коліне.

— Укус шершня, — пояснив Колін похмуро.

Йому було жахливо прикро за неї, таку радісну й усміхнену, з пивом для свого хлопця в руках. Він хотів просто піти удвох до її схованки і розповісти там усе, щоб їй не довелося проходити через це на світлі.

— Агов, до речі, хтось убив вепра? — запитав Гассан.

— Ні. Хіба що ти, — сказав КОЖУТ і зареготав. — Хоча ми з Чейзом підстрелили білку. Рознесли тварюку на шматки. Принцеса загнала її для нас.

— Не ми, а я, — виправив його ЗАД. — Я підстрелив.

— Зате я її перший побачив.

— Вони мов стара подружня пара, — пояснила Ліндсі. — Але замість того, щоб кохати один одного, обидва закохані в Коліна.

ЩОК весело розсміявся, поки двоє хлопців твердо запевняли у своїй гетеросексуальності.

Якийсь час усі пили пиво. Навіть Колін добряче ковтнув. Тільки Гассан утримався.

— Я зав'язав, — сказав він.

Сонце вже хилилось до обрію, й комарі вилетіли на полювання. Спітнілого і закривавленого Коліна вони вподобали найбільше. Ліндсі припала до ЩОКа, поклавши голову йому на груди. Той обхопив її за талію. Гассан сидів поряд із Кетрін і вони перешіптувались, але не торкалися одне одного. Колін все ще розмірковував.

— Ти сьогодні не надто балакучий, — зрештою звернулась Ліндсі до Коліна. — Укуси допікають?

— Вони печуть, як десять тисяч сонць, — сказав Колін без усмішки.

— Слабак, — відгукнувся ЩОК із властивою йому добротою і красномовністю.

Через це чи ні, але саме цієї миті Колін витяг із кишені диктофон і перемотав плівку назад.

— Мені дуже, дуже шкода, — сказав він Ліндсі й увімкнув запис.

«…Гуляли в десятому класі, відтоді зустрічалися час від часу. Але я прийшла сюди, щоб покласти цьому край».

Ліндсі, випрямившись, як стріла, невідривно дивилась на Кетрін, і її погляд наливався злістю. ЩОК, на диво, закляк. Він ніколи не сподівався від Коліна Сінґлтона, цього слабака, такої спритності. Колін прокрутив уперед і знову ввімкнув.

«…Вона ж щойно сказала тобі, що це скінчено, ти чув? — встряв ЩОК. — Отже, кінчено. Я нікого не зраджую».

Ліндсі залпом допила своє пиво, зім’яла бляшанку і кинула її. Потім встала і підступила до ЩОКа, який досі сидів, прихилившись до обеліска, зберігаючи зовнішній спокій.

— Мала, — сказав він, — ти не зрозуміла. Я сказав, що не зраджую, і я не зраджую.

Пішов ти, — сказала вона, розвернулась і пішла геть.

ЩОК обхопив її руками ззаду, і вона почала відбиватись, намагаючись звільнитися.

— Зараз же відпусти мене, — кричала вона, та він міцно тримав її, і дівчина запанікувала, пронизливо скрикнула:

— ГЕТЬ! ЗАБЕРІТЬ ЙОГО ВІД МЕНЕ!

— Відпусти її, — сказав Колін м’яко. А тоді почув ззаду голос ЗАДа:

— Агов, Коліне, відпусти її.

Колін озирнувся і побачив, що ЗАД підійшов до ЩОКа і схопив його за комір.

— Дідько, вгамуйся, — сказав ЗАД.

ЩОК відпустив