Скажений чорнобильський собака - Євген Пилипович Гуцало

— й знову з’явиться невгамовне бажання… Зрештою, напився так, що сік утратив смак, уже на воду схожий, та й деревом вогким тхне, і ти, націдивши два повні кухлики, починаєш замазувати землею дірочки в стовбурах. Замазуєш, щоби сік марно не стікав із беріз. Потім береш обидва кухлики в руки і йдеш додому. Несеш той сік і шкодуєш, що забув прихопити з собою пляшку чи глечик, тоді б не розхлюпувалось, тоді б усе зміг донести.

Й чим далі відходиш од лісу, тим дужче починає кортіти надпити хоч із одного кухлика, та ти наказуєш собі терпіти, бо ж треба пригостити й рідних, бо треба ж чимось виправдатись, коли тебе лаятимуть, що вештався десь, пропадав півдня, а тут, удома, побивались.

Ідеш, обминаєш у лузі сірі калюжі, які начебто поменшали за час, протягом якого ти був у лісі, несеш у руках березовий сік. Несеш обачно, постійно думаючи про нього, несеш як велику цінність, наче тобі пощастило добути з заповідних джерел води мертвої й живої…

Отак іде твоє далеке дитинство, повертається з весняного лісу з березовим соком у кухлику…

Оглавление ДЕНИСКО Повість   Дениско і відьма   Пригоди літнього дня   Пригоди осіннього дня   Пригоди зимового дня   Ласун ОПОВІДАННЯ   КАМІНЧИК, ЗНАЙДЕНИЙ У САДКУ   ХЛІБ ВІД ЗАЙЦЯ   СКАЖЕНИЙ ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ СОБАКА   ЄГИПЕТСЬКИЙ ГУСАК   ІНОПЛАНЕТЯНИН   ДИКІ ГУСИ   В ГОСТІ ДО БІЛОГО СВІТУ   ВІДБЛИСКИ НА ОБЛИЧЧІ   ЧЕЧІР-ВЕЧІР   ЗЕЛЕНИЙ ПАПУГА   БЕРЕЗОВИЙ СІК