Ми проти вас - Фредрік Бакман
Значно пізніше стане відомо, що інформація була недостовірною, але це вже не матиме жодного значення, бо те літо минатиме під заголовком «Тепер у Бйорнстаді безробітних стане ще більше».
А коментатори у стрічці новин будуть займатися тим, що й завжди, — занюхавши кров, роздмухувати полум’я.
* * *
Якось літнього дня одна політикиня приходить до автомайстерні Кабана забрати свій автомобіль, у якого трохи погіршилася видимість через лобове скло, тому що з капота, на жаль, стриміла сокира. Бубу перепакував капот, але коли жінка бере до рук гаманець, він лише хитає головою і каже: «Сюди вже приходили і заплатили». Хлопець не називає імені, але жінка й сама розуміє. Дорогою додому вона не може позбутися переляку від самої лише думки, що зараз знову побачить чоловіків у чорних куртках, але перед дверима до будинку не помічає ніякої загрози. Лише приголомшливо гарний букет квітів. На картці написано: «Не бійтеся, поруч залишаються ваші друзі, ми не дозволимо темним силам перемогти! Річард Тео».
Жінка телефонує йому, щоб подякувати. Річард Тео поводиться скромно, не просить ніяких послуг у відповідь і цим викликає в неї повагу. Поклавши слухавку, Тео усміхається. У нього, як правило, є план дій, але бувають і винятки, коли він веде гру, як досвідчений хокеїст, — тому що володіє миттєвою реакцією. Того вечора напередодні свята Мідсоммар, після зустрічі, на якій політики істеблішменту розмовляли з Петером про «Бйорнстад-Хокей», політикиня невпевнено стояла в коридорі, не наважуючись вийти з будинку. Річард Тео саме проходив повз неї біля автомата з кавою і запитав:
— Ви чимось занепокоєні? Як ви?
Політикиня представляла партію, яка офіційно, звісно ж, «трималася на відстані» від Річарда Тео, але кілька сказаних з турботою слів можуть дати великий результат. Жінка сказала, як є:
— Ох, шановний, сама не знаю. Усі говорять про те, що бйорнстадський хокейний клуб стане банкрутом, але я навіть не стежу за новинами спорту! Що ж мені відповідати, якщо хтось мене про це запитає?
Тео поклав руку на її і сказав:
— Ну, все насправді не так серйозно. У комуні залишається ще один хокейний клуб. Просто скажіть, що тепер усі можуть уболівати за «Гед-Хокей»!
Так і сталося: жінка вийшла з будинку міської адміністрації, і коли хтось із фанатів з Геда записував відео, вона саме це й відповіла на поставлене їй запитання. А потім у капот її автомобіля хтось увігнав сокиру. Наступного дня її колеги з партії навіть не поспівчували їй, а тільки шипіли звинуваченнями: «Як можна бути такою дурепою і бовкнути, щоб уболівальники підтримували Гед? Та ще й у ЦІЙ комуні?». Що вона могла відповісти? Що це Річард Тео порадив їй так сказати? Жінка відмовчувалась, колеги з партії сердилися, а вона витирала сльози, коли ніхто не бачив.
Того вечора Річард Тео прийшов до її кабінету, вислухав і розрадив, навіть попросив у неї вибачення. У політикині з’явилися нові вороги, тож вона потребувала друга. Тео запропонував, що сам відвезе її автомобіль до автосервісу, пообіцяв відшкодувати всі збитки і переконував її, що не варто хвилюватися. Він відвіз жінку додому і сказав, щоб вона телефонувала йому в будь-який час доби, якщо відчуватиме навіть найменшу загрозу. «Вам не потрібно боятися, у вас є добрі друзі», — нагадав їй Річард Тео. А тоді пообіцяв: «Я подбаю, щоб клуб покарав тих бандитів, які на вас напали. І потурбуюся, щоб знесли трибуну зі стоячими місцями».
Ніхто з колег по партії не запитав у тієї жінки, як вона почувається, ніхто не простягнув їй руки, тож вона схопила ту руку, яку їй подали. Руку того, хто володів миттєвою реакцією.
* * *
Політик-із-літнім-будинком, прочитавши газету, зрозумів, що зробив помилку, тож він перериває відпустку і повертається додому. На летовищі його зустрічає Річард Тео.
— Ти що тут робиш? — запитує політик-із-літнім-будинком.
— Хочу тобі допомогти, — відповідає Тео.
Політик глузливо регоче.
— Серйозно? Ми з тобою, як би це сказати, ніколи не були на… одному боці.
Але політикові стає цікаво, а через опубліковані статті про лікарню він почувається збентеженим. Тому Тео запрошує його випити кави і дружнім тоном пояснює, що «ми ж обоє прагнемо для комуни лише найкращого» і що «непевність і розбрат нікому не приносять користі». Вони трохи обговорюють статті про лікарню, Тео дуже шкода, що в них все настільки «невдало сформульовано». Політик трохи лається на «журналістських сук». І тут Тео раптом випалює:
— Ти вже чув про нового спонсора «Бйорнстад-Хокею»?
Політик-із-літнім-будинком киває і бурчить:
— Так! Усі про це й говорять, але ніхто, здається, не знає, хто ж той загадковий «спонсор»!
Тео нахиляється вперед і звіряється політику:
— Це одне підприємство, яке купує фабрику в Бйорнстаді. Вони сконтактували зі мною, і я можу запросити тебе на пресконференцію, коли про купівлю буде офіційно оголошено. У комуні з’явиться багато нових робочих місць.
Політик аж заїкається:
— Звідки ти знаєш?.. Я навіть нічого не чув про…
Тео прямо пояснює, що цю інформацію йому відкрив один із його давніх колег ще з часів роботи в лондонському банку. Також він розповідає, чого очікують від комуни нові власники фабрики: «Очевидно, їм потрібна певна політична… прихильність. Інвестиції в… інфраструктуру». Політик-із-літнім-будинком розуміє, що це означає: субсидії на землю, зниження оренди, більш-менш офіційна допомога муніципалітету в перебудові фабрики. Водночас він усвідомлює, чого вартує шанс стати тим політиком, який на пресконференції може пообіцяти створення нових робочих місць.
— Чому ти мені про це розповідаєш? — з підозрою запитує політик.
— Тому що я не хочу бути твоїм ворогом, — м’яко відповідає Тео.
Після цих слів політик вибухає реготом.
— Дідько, ну ти й торгаш, Річарде! Чого ти хочеш?
І Річард Тео спокійно відповідає:
— Місця за столом переговорів у майбутньому. Мені достатньо, якщо під час пресконференції ти згадаєш про мене і мою партію, будеш відкритим до співпраці, і тоді те саме зроблять інші партії.
— Я маю зробити так, щоб ти був політично вхожим?
— Я даю тобі шанс стати тим політиком, який урятує робочі місця в Бйорнстаді.
Політик-із-літнім-будинком
