Не плач, кохана! - Нік Ремені

Коли сестра порівнялася з нами, Миша крикнув їй:

— На кладовищі.

І показав руками, що їй потрібно зробити. Мабуть, сестра зрозуміла ситуацію і здогадалася, що від неї вимагається.

Жінка повернула на цвинтар і постаралася зникнути з очей охоронців. Але Косяк і Молдаван уважно стежили, де вона ховала підігрів.

— Дай ще потягнути, — попросив я Косяка.

— Канай звідси, — сказав він. — Не до тебе. Як мед, так і ложкою.

Спустився на землю і, ловлячи кайф від затяжки, побрів до бетономішалки, що височіла неподалік…

Після робочого дня, вже в бараку, поцікавився у Молдавана, чим закінчилася історія з горілкою.

— Нема розуму, вважай каліка, — відповів він. — Косяку якщо спаде що в голову, вийми та поклади.

— Підігрів так і не передали?

— Зрозуміло.

— Юля сховала його на кладовищі. Показали, де його шукати, Мотористові. Завтра рано вранці він забере горілку і передасть її Косяку.

— Підігрів можуть знайти і забрати сторонні люди, — засумнівався я в успіху передачі.

— Це виключено. Але кладовище занедбане. На нього ніхто не ходить.

— Не подобається мені вся ця історія, — сказав я.

— А мені що до того? Я своє отримав. Тепер Косяк зі своєю зграєю нехай далі займається.

Молдаван поліз у кишеню. Дістав кисет, спеціально згорнуту газету «Правда». Він одірвав один аркушик від неї. Вирівняв. Щедрою рукою сипнув жменю тютюну.

— Тримай, бля, тепер хоч вдосталь покуримо.

Ми згорнули козячі ніжки, жадібно затягнулися.

На наступний день, як тільки нас привезли, Пашка Косяк вже був у нас в роздягальні. Підбіг до Колі Моториста.

— Де підігрів? — спросив.

— Я не знайшов передачі, — розвів той руками.

Косяк змінився в обличчі.

— Ти добре шукав? — навіть голос втратив від хвилювання.

— Все обнишпорив в окрузі, — спокійно відповів той.

— Ти свої замороки залиш при собі. Базар не розводь. Я своїми очима бачив, як вона ховала пляшку, — не відступав від Колі Косяк.

— Я обшукав все, як годиться. У чорного пам'ятника. Там нічого не виявилося, — розвів руками Моторист.

Косяк подивився на Моториста. Той не виявляв занепокоєння. Все одно Пашка не міг позбутися думки, що Моторист забрав передачу.

— Куди ти спровадив підігрів? — не витримав, вчепився в горло хлопця.

Коля звільнився від його чіпких рук.

— Що ви до мене пристали?!

— Де пляшка? — закричав Косяк.

— Якщо на те пішло, завтра куплю вам пляшку і принесу.

— Купиш?! Тобі року не вистачить, щоб заробити на неї, — вигукнув роздратовано Косяк.

— На пляшку горілки? Рік працювати?! Не говоріть казна-що.

— У нього звивини не працюють, — покрутив біля скроні пальцем Босий, чоловік з грубими рисами обличчя. — Ми всі разом більше року шкребли на пляшку.

— І жодного разу не вдалося вколотися, — додав Пронос, який ні на крок не відходив від Косяка.

— Про які уколи ви говорите? — здивувався Моторист.

Пашка поник головою.

— Не горілка там була, а наркота.

— Чому я про це не знав? — вирвалось у Колі.

— Знав не знав, — вигукнув Босий. — Зілля давай. Інакше ми тебе пришиємо.

Миша Молдаван, який слухав цю розмову, не втримався. Він кинувся з кулаками на Пашку.

— Що ти до пацана чіпляєся? Я тобі, бля, морду зараз розкровяню.

Босий і Пронос не дали Миші дістатися до Косяка. Він стояв за ними, як за кам'яною стіною.

— Тебе не питають, помовчи, — сказав Косяк, сховавшись за спинами своїх корешів.

— Я не можу мовчати, коли ви чините беззаконня. Чому не сказали правду, що було в пляшці? В темну вирішили зіграти?

— Що там було, яка різниця. Ми на пляшку домовлялися, — не заспокоювався Босий.

— Туполобі! Чому підігрів не передали з рук в руки? — знову втрутився Миша. — Раз він згорів, звинувачувати нікого.

— У нас твої понти не пройдуть, — не втримався Пронос. — Якщо Моторист загнав підігрів і хоче вийти сухим із води, у нього це не вийде!

— Чесно вам кажу. Ніякої я пляшки не брав, — вже іншим тоном промовив Моторист.

До нього нарешті дійшло, в яку небезпечну історію він вляпався. Він би ні за які гроші не погодився передати на територію зони наркотики. Він вже знав, що за це можна отримати пристойний термін.

Коля заліз на бетономішалку. Включив двигун. Величезна груша почала повільно обертатися.

Бригада завантажила ківш щебенем, змішаним з піском і цементом. Коля підняв ківш, висипав мішанину в грушу, додав води.

Хлопець нервував. Він вперше потрапив у таку ситуацію.

Висипав готовий бетон.