Українська література » Сучасна проза » Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко

Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко

Читаємо онлайн Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко
тільки того, аби обдурити чоловіка;

7) всі жінки прагнуть тільки того, аби використати обдуреного ними чоловіка;

8) всі жінки — відьми, і тому їм не можна вірити;

9) у жінок можна закохуватися, але їх треба зневажати;

10) вищесказане стосується всіх жінок, але не тієї одної, у яку можна закохатися по-справжньому;

11) на світі існують тисячі жінок, але тільки в одну з них можна закохатися по-справжньому;

12) Берто ненавидить насильство.


Сам Арґентіно поцікавився, чи в мене немає проблем із наркотиками, і, почувши негативну відповідь, запропонував мені стати йому донькою, а його доньці — матір'ю. Я ще раз запитала, коли можна буде переїхати, і почула:

— Хоч зараз, їхати, забирати свої речі і переселятися. Правда, потім я може не бути вдома. Але може і бути.

Я запропонувала домовитися на якийсь інший день і годину, коли Берто точно буде вдома, на що почула у відповідь:

— Ти сприймати все занадто серйозно. Посміхнутися, і в тебе бути менше проблем.

У день переїзду Берто зустрів мене в засмальцьованому халаті, із сяючою усмішкою і склянкою вина в руці.

— Чого ти не повідомити сьогодні, що приїхати? Я позичити друг машина і перевезти тебе і твоя майно. Сьогодні вільний день. Гріх займатися справи, коли на дворі сонце. Я тому не планувати нічого наперед, бо ніколи не знати, який день сонце.

З кімнати, котра відтепер мала стати моєю, зникла брудна білизна, але більше нічого не змінилося. Я спробувала ще раз поцікавитися стосовно ліжка, але Берто, продовжуючи широко усміхатися, відхилив двері своєї спальні:

— Вистачати місця?

— Але ж це твоє ліжко.

— Моя люба, я вже тобі казати і ще не раз повторити. Ти занадто серйозно сприймати життя. Ловити мить і насолоджуватися нею, поки молода. Ось чиста рушник, іти змити твій втома, а потім ми понасолоджуватися це яскравий сонце і ця прекрасний вино. Усе, що ти потрібно, стояти на горище. Коли я мати вільна час, ми обставити твій кімната. А зараз я спати у вітальня.

Після душу настрій у мене трохи покращився. Я теж одягла халат та домашні капці, і ми з Берто розташувалися на балконі ласувати сонцем і вином. У процесі поступового спорожніння пляшки мені ще не раз довелося почути викладену у стислому варіанті 12 заповітів життєву позицію Берто, а також глибоку життєву мудрість про те, як важливо ловити мить, посміхатися і не сприймати все занадто серйозно. Берто говорив дуже повільно, довго підшукуючи потрібне слово і намагаючись увиразнити сказане кожним порухом тіла. Відчувалося, що він часто виголошує цей монолог, але, як кожен справжній митець, щоразу намагається знайти нові нюанси, вдосконалити форму і зміст:

— Розумієш (це було його улюблене слово), розумієш, ти просто ще занадто юна і недосвідчена, щоб зрозуміти простий істина. Цей істина простий, як день, і складний, як життя. Дехто прожити життя, перш ніж цей істина збагнути, розумієш? Я повторювати це знову і знову, хоча ти все одно занадто молода, щоб збагнути. Розумієш, на світі існувати тисячі жінки, мільйони, мільярди, більярди жінки. Кожна з них по-своєму гарна, розумієш? Якщо захотіти, то в кожна з них можна закохатися. Я, наприклад, закохатися тисяча рази на день. Кожна з вони можна навіть мати, якщо захотіти. Кожен чоловік може здобути десятки, навіть сотні жінок, якщо постаратися. Але все це нічого не означати. А знаєш чому? Ні, ти не знаєш, ти ще занадто молода і недосвідчена, щоб знати. Усе це нічого не варто, бо закохатися по-справжньому можна лише в одна, розумієш, в одна…


— Добрий день, — Сабіна.

На порозі тераси стояла усміхнена жінка середнього віку, поруч із нею дівчинка тринадцяти років.

— Рафаелла, добрий день.

— Олеся.

— Це моя донька, — найдорожче зі всього, що в мене є. А це моя колишній дружина.

— Дуже приємно, — збрехала я. — Я збираюся працювати у Вашого чоловіка.

Сабіна розуміюче кивнула:

— Я думаю, Ви — це саме те, що йому потрібно.

Я намагалася не думати, що вона мала на увазі, але виправдовуватися не хотілося, тим більше, що в банному халаті і домашніх капцях це все одно виглядало б непереконливо.

— Ну, щасливо, я пішла, — Сабіна ще раз привітно усміхнулася і зникла в дверях.

— Я допоможу тобі обставити кімнату. Я пішла до Катрін, — звертаючись до батька з цією фразою, Рафаелла приліпила жуйку до одвірка. Берто запитав доньку ще щось італійською, вона відповіла і теж зникла в дверях.

— Ну от, бачиш, все і владнатися, — настрій Берто помітно покращився. Розумієш, Рафаелла — дуже вразливий дівчинка, я не хотіти нічого остаточно вирішувати, не порадитися з вона. Зараз могти починати і з меблями. Я вже тобі казати і ще не раз повторити: не сприймати все настільки серйозно. Посміхнутися, і в тебе бути набагато менший проблема. А зараз ми обідати. Італійський кухня — найкращий в світі, щоб ти знати.


Пізніше, десь через місяць після того, як я переїхала до квартири Роберто, Сабіна ще раз заходила в гості, вона привезла Рафаеллу після візиту до бабці. Берто не було вдома в цей час, і ми мали нагоду поспілкуватися «по-жіночому».

— Я не вважаю себе емансипованою жінкою, — зізналася вона. — Але навіть мій батько, який усе життя утримував сім'ю і є прихильником родини консервативного зразка, був проти того, щоб я приносила своєму чоловікові капці до дивана, коли він повертається з роботи, питала в нього дозволу, щоб купити нові панчохи,

Відгуки про книгу Амаркорд - Наталія Володимирівна Сняданко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: