Стань моїм першим - Адалін Черно

Я ховаюся за дверима. Стаю під гарячі струмені душа, видавлюю на долоню його гелю для душу й ретельно розподіляю по шкірі та волоссю. Хочу пахнути ним. Хоч трохи, наполовину.

Під душем вдається розслабитися, але не виходить упорядкувати думки. Вони хаотично розповзаються, не зупиняючись на важливому. Я поки що не можу усвідомити, що сталося. Начебто розумію, тіло болісно реагує на дотики, між ніг саднить, а відчуття, що я уві сні. Хіба може те, що відбувається, бути реальністю?

Ми переспали з Багровим.

Вдруге.

Знову.

Він привіз мене до себе й у нас був секс. А тепер ми спатимемо в одному ліжку.

Вибравшись із душу, я поспіхом витираю волосся й одягаю його футболку. Коли виходжу в спальню, Кирила ще немає, але я вирішую на нього не чекати й лягаю під ковдру. Думаю про те, як із ним поговорити та сформулювати свої думки. Адже нам треба поговорити? У першу нашу зустріч у цьому не було потреби, а зараз? Мені треба знати, що буде далі.

Я більше не зможу жити в невіданні, тому що чекатиму його появи. Мені не вдасться абстрагуватися й переконати себе, що це кінець. Я зробила це вперше, тому що він був випадковістю, швидкоплинним помутнінням, але зараз… Я хочу знати, що буде. Якщо він більше не планує зі мною зустрічатися — нехай скаже, а якщо планує… матінко… у мене метелики в животі пурхають і в грудях усе вібрує від цього припущення.