Моє сторіччя - Гюнтер Грасс
Однак повернімося до Альтони: це була хороша, хоча й не видатна гра. Але вже тоді, коли спортивний клуб «Лейпциґ» був однозначним та безсумнівним німецьким чемпіоном, не один журналіст намагався розігріти свою юшку на кухні легенд. У кожному разі, поширилася чутка, що пражани провели всю ніч перед грою на Ріппербані в Сан Паулі[2], у тамтешніх знаменитих борделях, тому були такими млявими на полі, особливо в другому таймі та в нападі. І ця чутка використовувалась як їхнє виправдання за програш. Але пан Бер, який, як відомо, був чесним суддею і нікому не підсуджував, власноручно написав мені: «Перемогли найкращі!»
1904— У нас, у Герне, все починалося ще перед Різдвом…
— Це Гуґо Стіннес[3] і його шахти…
— Але у Гарпенера на копальнях теж тільки й ждуть, щоб якась вагонетка була не зовсім повна, або якщо там хоч трохи нечистого вугілля — враз обнулюють…
— Та ще й штраф…
— Все так, пане раднику. Але щоб наші мирні шахтарі застрайкували, то вже точно не просто так. Видно, та зараза від хробаків, про яку казали, нібито вона зовсім не небезпечна, і правління шахт теж так казало, а ця зараза таки розійшлася всюди, і від неї померла як мінімум п’ята частина шахтарів…
— Якщо би мене хто спитав, то я думаю, що від цих хробаків навіть коні здохли…
— Та ну вас, цю болячку нам занесли пшеки…
— Але страйкують усі, навіть польські шахтарі, а ви ж, пане раднику, самі знаєте, як їх легко заспокоїти…
— Шнапсом!
— Та годі! А хто тут не п’є?…
— Ну, що б там не було, а страйком вимагає дотримуватися Берлінського мирного протоколу вісімдесят дев’ятого і ввести нормальну восьмигодинну зміну…
— Такого нема ніде!
— Всюди робочий час продовжують, а не скорочують…
— У нас, у Герне, зміни по десять годин…
— Якщо би мене хто спитав, то останнім часом все ж таки дуже часто обнулюють вагонетки, ну дуже часто…
— Зараз страйкують уже майже шістдесят шахт…
— А ще знову почали складати чорні списки…
— А у Везелі стоїть 57-й піхотний полк, озброєний і в повній бойовій…
— Брехня це все! Ніде нема військових, тільки жандарми…
— Але в нас, у Герне, вони озброїли гірських службовців, таких, як ви, палицями, наказали їм почепити пов’язки на рукави — і тепер вони як поліція…
— На них кажуть «пінкертони», бо американець Пінкертон першим до такого додумався…
— І от тепер усюди загальний страйк, а Гуґо Стіннес закриває свої шахти…
— А в Росії вже майже почалася революція…
— А в Берліні товариш Лібкнехт…
— Але там відразу ввели війська — і все придушили…
— Як на південному заході: там наші хлопці скоренько розібралися з готтентотами…
— Ну що там не кажіть, але двісті шахт страйкують…
— Порахували, що то вісімдесят п’ять відсотків…
— Але поки що все дуже тихо, спокійно, пане раднику, бо навіть начальство на шахтах…
— Не так, як у Росії, де все це перетворилося на революцію…
— І тому, товариші, ми у Герне першими почали боротися зі штрейкбрехерами…
— Але Стіннес досі не поступився, тож можна чекати погіршення…
— У Росії вже воєнний стан…
— Зате наші хлопці вигнали всіх цих гереро та інших готтентотів подалі в пустелю…
— Ну, що б там не було, а Лібкнехт назвав робітників у Петербурзі і нас тут героями пролетаріату…
— Але з японцями росіяни
