Українська література » Сучасна проза » Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко

Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко

Читаємо онлайн Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко
рацію, але Ірина все одно почувалася непевно. Орест із Іриною забрели у густу кукурудзу, намагаючись знайти у ній здобич і водночас не перечепитися об розгалужене по землі бадилля. Ірина так і не наважилася зірвати жодного кабачка, але Орест швидко знайшов кілька велетенських і кинув їх у торбу.

Потім він підійшов до Ірини ззаду і зненацька запхнув руку їй під спідницю. Ще за мить вона відчула доторк його гарячого набряклого прутня. Від несподіванки їй запаморочилося у голові, і мало не вперше за весь час їхнього роману її охопило справжнє збудження. Орест поводив себе зовсім не так, як зав жди. Не було ні методичного розтирання прутня, поки він не досягне потрібної твердості, ні такого ж методичного, аж до болю, потирання клітора, щоб викликати збудження в Ірини, ні розмірених поштовхів, терплячих і заколисливих, які зовсім не збуджували її, та і Орест зосереджувався в основному на тому, щоб не кінчити передчасно.

Орест дуже пишався своєю еротичною майстерністю, багато розповідав Ірині про східні практики пролонгованого статевого акту, про те, як часто і як довго він може кохатися, про те, що ніколи не дозволяє собі залишити партнерку без оргазму, таке було би образою його гідності. Усі ці розповіді подобалися їй, вона дізнавалася багато нового для себе, їй було цікаво, хотілося спробувати все це на власному досвіді, і вони пробували – часто, багато, з регулярними оргазмами. І тоді Ірині здавалося, що так і повинно бути, все це вигідно відрізнялося від кохання із надто квапливими і нестриманими однолітками, які мало знали, ще менше вміли й здебільшого не дуже переймалися тим, чи сподобалися любощі партнерці. Регулярний оргазм Орест вважав найміцнішою запорукою щасливого сімейного життя, і важко було йому заперечити.

Але тільки тепер, коли збудження прийшло до неї несподівано, спонтанно і вона готова була відразу прийняти в себе його гарячий прутень, тільки тепер вона відчула, що однієї лише майстерності так само замало, як замало самої лише молодості і сили бажання. Для того, аби все було так, як зараз, коли не потрібні жодні техніки, жодні умови, жодні афродизіаки чи пестливі слова, які Орест любив чергувати з матюками. Щоб все було так, потрібно щось зовсім інше, щось спонтанне і випадкове, щось справжнє. І це їм вдалося один-єдиний раз. Ірина стала на коліна і відчула, як Орест входить у неї ззаду, рухається повільними ривками, зовсім не м’яко-заколисливо, як раніше, відчула, що йому складно стримуватися і що їй теж складно стримуватися, відчула наростання тепла і злагоджений рух м’язів, уже незалежний від її волі, позбавлений її контролю, відчула спалах і терпке поколювання у пучках пальців, відчула, як Орест виходить з неї і зі стогоном кінчає просто на сумку з кабачками. Вона безсило опустилася на землю і заплющила очі, намагаючись затримати момент, якого більше не буде, це вона знала точно, і від цього було водночас сумно і радісно, було ясно, що відтепер у ній щось змінилося, вона відкрила у собі щось нове, що нездатна пояснити раціонально, але це щось дуже важливе і це примусить змінитися всю її істоту.


Усвідомлення права на дослухання потреб власного тіла було дуже важливим відкриттям, і протягом певного періоду ні про що інше Ірина просто не могла думати. Але коли минула ця перша ейфорія, Ірина раптом відчула, що почала нудитися у цьому будинку, відчула потребу вийти назовні, побачити людей, побувати у місті. Це сталося дуже раптово. Кілька тижнів підряд вона навіть не думала про те, щоб поїхати кудись і вийти далі, ніж у сад, а потім одного ранку прокинулася з переконаністю, що мусить якнайшвидше вирватися звідси, бо по-іншому збожеволіє. Це було трохи схоже на голод. Спершу він ледь відчутний, і якщо займатися чимось цікавим, то можна спокійно не зважати на нього, потім на якусь мить стає нестерпним, і вже неможливо думати ні про що інше. Але якщо перетерпіти цей момент, не кинутися на пошуки їжі, то потім відчуття голоду знову ослабне і навіть прийде якесь просвітлення, предмети довкола здаватимуться чіткішими, а почуті випадково фрази наштовхуватимуть на несподівані роздуми. Приходить якесь очищення, коли думки і відчуття звільняються від зайвого баласту органіки і накоротко, але все ж таки почувають радість звільнення від постійного диктату шлунку.

Так було і тут. Мозок Ірини поволі очищувався від зайвих вражень, думок і непотрібного стресу. Але в якийсь момент виникло відчуття протесту і знову захотілося до звичної рутини.


Того дня падав дощ, і ґрунтова дорога по селі, якою треба було йти до автостради, розмокла. Аби Ірина могла дістатися до зупинки автобуса, Орест обмотав її черевики пластиковими торбинками і ще дві дав із собою на зворотню дорогу. Собі він теж обмотав ноги і відпровадив її до зупинки. Перестрибуючи через велетенські калюжі і провалюючись у глибоку багнюку, Ірина хвилин сорок пленталася до зупинки. Потім ще півгодини чекала на автобус, який їхав до центру близько години. Іти на каву їй давно розхотілося, і вона побрела навмання, дивуючись, скільки довкола непотрібного галасу і метушні. Виявляється, вона вже встигла відвикнути від усього цього, і тепер її дратували речі, яких вона просто не помічала раніше. Ірина спробувала купити продуктів додому, але зловила себе на думці, що не пам’ятає, чого бракує, а тим більше яким саме продуктам надає перевагу Орест. У нього була ціла мережа надійних постачальників, які діставали для нього у ті дефіцитні часи все необхідне. Врешті вона купила вина і повернулася. Орест явно не чекав її так рано і здивувався, що вона не повеселішала.

Ірині складно було сказати йому про це, але під час тієї поїздки вона раптом злякалася, що Орест узалежнить її від себе у такий простий побутовий спосіб. Як надто дбайлива мати, яка самовіддано щоранку варить кашку для єдиного сорокарічного сина, а натомість вимагає від нього детального звіту про те, як минув день. І обоє вважають, що так і повинна виглядати дбайливість і взаємна любов – цілковитий контроль плюс нездатність до самостійного існування.

Усе це було несподівано навіть для неї самої, так несподівано випадає сніг, якого ніби очікуєш щодня, але тільки не того дня, коли він справді з’являється. Одного ранку її розслаблений і напівсонний стан раптом кудись зник і вона подивилася на все зовсім іншими очима, чітко усвідомлюючи різницю між дитячим бунтом та дорослою люттю, між свідомо обраною тактикою дрібних компромісів та різким, як бритва, відчуттям приниження, з яким неможливо змиритися. Приниження

Відгуки про книгу Гербарій коханців - Наталія Володимирівна Сняданко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: