Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська
— Не знаю. Може, тому, що ти остання Німфа Криту і що для того, аби здобути Крит, я мушу здобути тебе. Але я хочу твоєї добровільної згоди на це.
— І відбудуєш Крит?
— Відбудую.
Простягла до нього руку, а в ту мить, коли він її стис, здалося йому, що ухопив розпечений прут металу. (Це тому, що вона служить богині Кохання, — майнула в нього думка.)
— Можеш спорудити в Афінах храм своєї Богині, —заявив великодушно.
Під час весільного бенкету в Афінах до мегарону ввірвалася Антіопа. Мала на собі обладунок, а в руці меч. Першим її помітив Геракл. Схопився з-за столу, а за ним ще інші, всі разом виштовхали її з кімнати та засунули двері. Після короткого бою Геракл палицею убив царицю амазонок.
Після цього інциденту бенкет відбувався без дальших перешкод.
Антіопу поховали у крузі святилища Матері-Землі та поставили на її могилі обеліск з піщаного каменю[64].
Зостався син Антіопи — Гіпполіт, але його в Афінах не було. Тесей передбачливо відправив його до свого діда Піттея із Тройзену. Піттей був дуже старим і вважався дуже мудрим. Намагався якнайкраще виховати хлопця, тренуючи його розум і тіло та навчаючи шанувати Велику Богиню, що їй у Тройзені поклонялися як Артеміді Саронській. Її ім’я Гіпполіт знав від матері. Адже була то та сама Артеміда, якій амазонки поклонялися в Тавриді, збудувавши їй святилище.
Цар Піттей оголосив Гіпполіта своїм спадкоємцем. Але не видавалося, щоб хлопець хотів стати царем: не жадав почестей, сахався кровопролиття, уникав вина та жінок і потаємно приніс обітницю чистоти на честь Артеміди.
У місяці Боедроміоні Гіпполіт прибув на великі елевсінські містерії. З Афін вирушала процесія до Елевсіна, до святині Матері-Землі, Деметри. По дорозі прочани відвідували святі місця, де колись мандрувала Деметра, шукаючи зниклу доньку Кору. Але насправді Деметра та Кора були тією ж Великою Богинею у двох особах, Ванассо, шанованою у Мікенах та на Криті разом із божественним сином.
Після прибуття до Елевсину втаємничені у екстатичному захваті відігравали любовний акт між Деметрою та Зевсом, а потім переодягались пастирями та сповіщали про народження дитини, а ще потім виносили її в ситі. Був то плід кохання Матері-Землі, яка навчила людей сіяти зерно. Потім усі єдналися в радості, п’ючи ячмінну воду, заправлену м’ятою; так чинили на пам’ять про Деметру, коли вона таємно жила на Землі, та молилися Матері Всесущого і Доньці Її Єдиній, що зійшла у Глибини, щоб повернутись весною.
Але Гіпполіт не брав участі у питті води та святі народження дитини, бо саме проходив ініціацію всередині святилища: взутий у жіночий черевик, відштовхував предмет фаллічної форми, на знак того, що зрікається своєї мужності і повністю віддається служінню Богині. То була найвища і єдина жертва, яка дозволяла спілкуватися з Божеством.
Прочани приносили скромніші подарунки: ягнят і козенят, плоди, квіти й пахучі олійки. Федра теж пожертвувала двовухий критський жбан із трояндовою олійкою.
[Тридцятьма трьома роками пізніше у Елевсині під збудованим за Пісістрата храмом розкопали фундамент давнішої святині ще з мікенської епохи. На долівці лежали черепки двовухого жбану критської роботи з написом «Ванакатеро», що означало «з царського двору»]
У Елевсині Федра зустрілася з пасербом. Гіпполіт досяг третього ступеня втаємничення, яке дозволяло йому бачити саму Велику Богиню, у якій подобі вона б не з’явилася.
Федра побачила його сповненим екстазу, з безтямними очима, і знала, що відтепер усюди супроводжуватиме її його образ. Але Гіпполіт не звертав на неї уваги, ненавидів усіх жінок, крім рідної матері, а мачуху — найдужче з усіх.
… А він же мені повинен належати — це я повинна ввести його у таємниці Великої Богині, моїм коханцем має він стати на тричі зораній ріллі… — билося серце Федри.
Федра вже народила Тесеєві двох синів[65], коли цар Аттики вирушив проти дикого племені кентаврів у Магнезії, де Священного Царя відкрито приносили в жертву Левкотеї. Криваві обряди кентаврів викликали в ахейських царів відразу як спогад про часи, коли Велика Богиня обходилась без богів, а коханці цариці були безіменними. Окрім того, мікенські царі гидували пролиттям крові, якщо воно не приносило здобичі.
Доки Тесей воював із кентаврами, Федра вибралася до Тройзену святкувати свято Антестерій, воно відбувалося в місяці Навігації[66]. Перший день був присвячений Молодому Вину, коли відкривано бочки із суслом; другий день був урочистістю весільного бенкету Великої Богині та її божественного сина; третій день належав тим, що відчувають спрагу, себто померлим.
Сховавшись у святилищі Артеміди, Федра могла щоденно оглядати Гіпполіта, як він нагим оббігає стадіон, тренує своє тіло і гартує витривалість. Після вправ запрягав коней до колісниці та мчав у напрямку Епідавру.
День починався від складання перед статуєю Артеміди вінка, сплетеного власноручно. Квіти для вінка збирав на лузі, на якому ніколи не паслись череди і ніколи
