Після кави - Абдул Рашид Махмуді

зробило його більш щасливим. Площа Аббаса була центром з Ісмаїлійським каналом праворуч, залізничним парканом ліворуч, вулицею Карнак за ним, а вулиця Султана Хусейна та околиці кварталу іноземців попереду. Це були місця його мандрівок і його «занурення» в атмосферу міста. Це була територія, яку він досліджував — великий квадратний периметр, що охоплював менш забудовані площі. Він із задоволенням блукав вулицями й куди б не прямував, — за винятком ранкових поїздок до школи, він завжди приходив туди. Але якщо хлопець закінчував навчання чи відправлявся з дорученням, то завжди знаходив щось, що спокушало б його відхилитися від початкового маршруту чи мети. Мідхат ходив зиґзаґами, відставав, іноді навіть зупинявся, щоб приєднатися до групи хлопців, які грали у футбол на вулиці або їздили на велосипеді. Або ж він вирушав до кварталу іноземців, щоб дивитися на офіси британської армії, іноземні книжки чи роздивлятися афіші фільмів у кінотеатрах. Він зупинявся й із захватом дивився на дерев’яні тераси, дахи з червоної цегли й італійську середню школу, аж поки не забував, куди він мав іти за дорученням. Іноді Маріка посилала його в магазин дядька Салема або дядько з якоїсь причини посилав його додому, і він блукав туди-сюди в межах більшого квадратного периметра, перш ніж дістатися пункту призначення. Він ніколи не мав наміру заблукати, але місто стояло на заваді зі своїми численними спокусами, відволікаючи його від початкової мети. У нього ніколи не було сумнівів, що він зможе знайти дорогу назад, і щоразу, коли бачив, що хтось кличе й запитує про загублену дитину, він дивувався й бентежився. Ніхто не міг заблукати в цьому місті, доки вони залишалися в межах цього квадратного периметра.

Його часті зникнення вельми непокоїли Маріку, але вона завжди вибачала його, а потім сміялася з цього. «Ось такий хлопчик», — казала вона. Салем гнівався, заходився люттю й проклинав «сучого сина», але хлопець не слухався. Він звик блукати сільською місцевістю, і тепер він, майже інстинктивно, блукав вулицями міста. Хоча це був новий досвід, місто затягувало в себе, як і поля. У цей момент він забував про Маріку й Салема і віддавався, у примарному стані, усьому, що відбувалося навколо.

Площа Аббаса була центром міста, але здавалася центром усього світу. Там розташовувався магазин дядька Салема, і саме там він вперше зрадив Сальві. Хлопець навчався в другому класі початкової школи, коли побачив її з кузиною на ім’я Ібтісам. Це була лише одна зустріч, але цього було достатньо, щоб він закохався в неї. Після цього він бачив її лише тоді, коли вона йшла до школи. Ібтісам була не краща за Сальву, але була старша за них двох. Тож щоранку він наполегливо чекав, поки вона пройде повз, не рухаючись ні на дюйм до школи, поки не побачить її. Проте хлопчик ніколи не наважувався заговорити з нею. Вона його коли-небудь помічала? Він докладав усіх зусиль, щоб переконатися, що вона його не бачить. Можливо, зусилля, які він доклав, думаючи, що дівчина його не побачить, змусило відчувати — з якоїсь загадкової причини, — що його очікування не було «невинним». Але він був упевнений, що його стосунки з Ібтісам відрізняються від взаємин із Сальвою. Мідхат відчув непереборний потяг до дівчини, але не розумів, що відбувається. Це було інше відчуття, ніж те, яке було тоді, коли він приєднався до Сальви та інших дітей у грі «будинок», де вони ділилися на удавані подружжя та імітували дорослих: хлопчик-«чоловік» ішов на роботу, а потім, коли він повертався до удаваного будинку, дівчинка-«дружина» готувала їжу. Пообідавши, вони вдвох лягали спати й ховалися під ковдрою до ранку, потім «подружнє життя» відновлювалося. Він обіймає свою «дружину» Сальву — оскільки він завжди вибирав її — під ковдрою, як і мав би чоловік, але не відчуваючи цього сильного потягу. Але якби він міг обійняти Ібтісам зараз...

Потім з’явилася продавчиня парфумів. Вона приходила на площу в п’ятницю вранці перед молитвою й кружляла навколо відвідувачів кафе та власників крамниць, змащуючи кожному руку вказівним пальцем, змоченим парфумами. Одного разу вона проходила повз нього біля магазину Салема й проігнорувала його, бо він був малий і нічого не міг у неї купити. Хлопець читав старий плакат Великої війни, на якому був зображений дракон і застереження від «жовтої небезпеки» східних іноземців. Аж ось вона торкнулася його плеча. «Дай мені руку», — сказала вона, коли він повернувся до неї. Вона торкнулася його руки кінчиками пальців і стиснула її. Після цього вчинку Мідхат очікував її вранці щоп’ятниці, скільки міг. Він не знав її імені, але тепер вона стояла на одній сходинці з Ібтісам з точки зору інтересу та пристрасті. Різниця між цими двома полягала в тому, що продавчиня парфумів відвідувала його уві сні, і він бачив її між гілками дерева агаті, чи в хащах, чи у своєму ліжку. Коли Ібтісам, і продавчиня парфумів зайняли його увагу, образ Сальви зів’яв, хоча він бачив її майже щодня.

Площа Аббаса була місцем найбільших подій і найгучніших святкувань, оскільки саме там вперше розташувався цирк. Місто відзначило прибуття цирку Хелу барабанами, трубами, валторнами та масовою процесією. На площі встановили великий намет, звідки вирушили розкішні рекламні процесії в супроводі духової музики та традиційної гри на барабанах на чолі з двома блазнями й ліліпутами.

Коли Маріка повела його в цирк із Сальвою та її братами й сестрами, він здивувався, побачивши диких тварин: лева, тигра та слона. Але найбільше вразила сцена, від якої його серце забилося, коли Махасен аль-Хелу стрибнула на спину коня, а той мчав галопом. Раніше йому й на думку не спало, що жінка може їздити верхи з такою силою, легкістю й спритністю. Площа Аббаса була місцем, де Махасен аль-Хелу злетіла, щоб делікатно влаштуватися на спині коня, наче в неї були крила!

Незважаючи на те, що Мідхат любив Ісмаїлію, хлопця останнім часом охопило нове почуття, якого він не міг позбутися. Він добре знав, що насправді нікому ніде в цьому прекрасному місті не належить. Відчуття, правду кажучи, не було для нього новим, оскільки він також «дезорієнтувався» в сільській місцевості, а тут воно посилилося. Чи була його дезорієнтація на міських вулицях одним із симптомів усвідомлення, чи це його спосіб уникнути цього? Маріка не була його справжньою матір’ю. І Ніса не була його справжньою матір’ю. І яку роль відіграв у цьому високий красивий чоловік, який ігнорував його існування? Чому Салем не дав йому шансу полюбити себе?

* * *

Хлопець схопив Маріку за